- •Політологія
- •Рецензенти:
- •Зміст вступ 5 розділ і. Теоретичні основи політології 8
- •Комплексний контроль 1 61 рекомендована література 65 розділ іі. Політичні процеси в сучасному суспільстві 67
- •Комплексний контроль 2 126
- •Розділ і. Теоретичні основи політології
- •1.1 Політологія як наука та навчальна дисципліна
- •1.1.1 Витоки та розвиток політологічних знань
- •1.1.2 Політологія – наука про політику
- •1.1.3 Політика як соціальний феномен
- •Контрольні питання
- •Практичні завдання
- •Теми рефератів та есе
- •1.2 Політична влада як соціальний феномен
- •1.2.1 Сутність політичної влади, її особливості, структура та соціальні функції
- •1.2.2 Теорії виникнення політичної влади
- •1.2.3 Поняття про легітимність, механізм та форми політичної влади
- •Контрольні питання
- •Практичні завдання
- •Теми рефератів і есе
- •1.3 Місце і роль держави в політичній системі суспільства
- •1.3.1 Сутність, структура і основні функції політичної системи суспільства
- •1.3.2 Типологія, форми державного устрою та правління
- •1.3.3 Структура і функції держави
- •Контрольні питання
- •Практичні завдання
- •Теми для написання рефератів
- •1.4 Демократія і громадянське суспільство
- •1.4.1 Демократія і її опоненти в політичній практиці
- •1.4.2 Сутність і структура громадянського суспільства
- •1.4.3 Механізм взаємодії громадянського суспільства і держави
- •Контрольні питання
- •Практичні завдання
- •Теми рефератів та есе
- •Комплексний контроль 1
- •Рекомендована література
- •Розділ іі. Політичні процеси в сучасному суспільстві
- •2.1 Політичні відносини і політичний процес
- •2.1.1 Політичні відносини: зміст і типологія
- •2.1.2 Сутність і структура політичного процесу
- •2.1.3 Типологія політичних процесів, види політичних дій
- •Контрольні питання
- •Практичні завдання
- •Теми для написання рефератів
- •2.2 Політичні партії і громадські об'єднання
- •2.2.1 Політична партія: сутність, структура, генезис становлення
- •2.2.2 Типи політичних партій. Партійні системи держав
- •2.2.3 Громадські об'єднання. Їх класифікація та функції
- •Контрольні питання
- •Практичні завдання
- •Теми рефератів та есе
- •2.3 Особистість в політиці
- •2.3.1 Політична соціалізація. Політична поведінка і участь
- •2.3.2 Політична еліта: сутність, структура і функції
- •2.3.3 Політичне лідерство. Типологія політичних лідерів
- •Контрольні питання
- •Практичні завдання
- •Теми рефератів та есе
- •2.4 Політичний конфлікт як соціальний феномен
- •2.4.1 Поняття, передумови, причини, суб’єкти політичних конфліктів
- •2.4.2 Типологія політичних конфліктів. Внутрішньополітичні та зовнішньополітичні конфлікти
- •2.4.3 Структура, динаміка, порядок розв’язання та соціальні функції політичних конфліктів
- •Контрольні питання
- •Практичні завдання
- •Теми рефератів та есе
- •2.5 Прикладні аспекти політології
- •2.5.1 Становлення і розвиток прикладної політології, її предмет і завдання
- •2.5.2 Структура, функції і методи прикладної політології
- •2.5.3 Політичний маркетинг та політичний менеджмент
- •Контрольні питання
- •Практичні завдання
- •Теми рефератів та есе
- •Комплексний контроль 2
- •Висновки
- •Рекомендована література
- •Короткий словник політологічних термінів
- •Правильні відповіді на комплексний контроль
- •Предметний покажчик
- •1.1 Політологія як наука та навчальна дисципліна
- •1.2 Політична влада як соціальний феномен
- •1.3 Демократія і громадянське суспільство
- •Розділ іі. Політичні процеси в сучасному суспільстві
- •2.1 Політичні відносини і політичний процес
- •2.2 Політичні партії і громадські об'єднання
- •Іменний покажчик
- •Бібліографічний список
2.2.2 Типи політичних партій. Партійні системи держав
Типологія політичних партій базується на кількох критеріях.
Критерій – організаційна структура і характер членства в партії: виділяються партії масові й кадрові, партії виборців.
Масові партії сформувалися поза парламентів і рекрутують свою соціальну базу в основному з нижчих верств населення: робітників, селян, релігійних груп (як правило, масові партії відрізняються лівої орієнтацією, для них характерна висока ступінь ідеологізації, яка використовується для масової політичної мобілізації; керівництво в масових партіях належить професійним політикам, партійної бюрократії, члени партій не тільки сплачують членські внески, а й беруть участь у справах партії).
Кадрові партії свої цілі досягають підбором кадрів з числа авторитетних політичних діячів (кадрові партії нечисленні, сформовані навколо групи політичних лідерів, основою їх організаційної будови є політичний комітет, тут – вільне членство і аморфність організаційної будови).
Ознаки партії виборців: мета партії – перемога на виборах; партія прагне виражати загальнонаціональні, а не групові інтереси; територіальний принцип організації діяльності; у неї «сезонний» характер діяльності – від виборів до виборів; партійна дисципліна не жорстка.
Критерій – політичні позиції та ідеологічні принципи партій: комуністичні, соціалістичні, соціал-демократичні й інші партії.
Критерій – ступінь внутрішньої організації: централізовані і децентралізовані партії.
Критерій – положення в політичній системі суспільства: парламентські та непарламентські (авангардні).
Парламентська партія пов'язує боротьбу за владу, головним чином, з виборами до представницьких установ (свою організаторську діяльність вона здійснює в основному в ході виборчої кампанії, прагнучи до завоювання максимально можливого числа мандатів і проведення своєї політики через парламент і уряд).
Авангардна партія не обмежує свою діяльність боротьбою за депутатські мандати і здійснює широку позапарламентську діяльність, приділяє основну увагу ідеологічної та виховної роботи.
Критерій – ставлення партій до пануючого політичного режиму: правлячі і опозиційні.
Критерій – політична «важливість»:
мажоритарна партія – отримала абсолютну більшість мандатів і право на проведення свого політичного курсу;
партія з мажоритарним покликанням – в ситуації чергування партій у влади вона здатна перемогти на наступних виборах;
домінуюча партія – отримала відносну більшість депутатських місць;
міноритарна партія – має мінімальне число мандатів.
Є й інші критерії. Наприклад, залежно від стилю спілкування лідерів і рядових членів політичні партії поділяються на авторитарні і демократичні. На підставі того, якою мірою партії представляють суспільні верстви, виділяються інтегративні та представницькі партії.
За місцем у політичному спектрі розрізняють ліві (комуністичні, соціалістичні, робітничі, селянські, опозиційні), праві (ультрарадикальні (іноді виділяють право- та ліворадикальні), націоналістичні, консервативні, правлячі) і центристські партії (як правило ліберально-демократичні). Партії бувають легальні, нелегальні, напівлегальні.
За характером політичних дій політичні партії поділяються на помірні, раціональні та екстремістські.
Політичні партії, що функціонують в рамках тієї чи іншої держави, як правило, взаємодіють одна з одною, утворюючи партійні системи.
Партійна система – це сукупність стійких зв'язків і відносин між партіями, які беруть участь у здійсненні політичної влади.
Партійні системи протистоять безпартійним формам організації політичної влади. Політична система в цьому випадку виключає функціонування партій. Безпартійні системи сьогодні існують приблизно в 20 країнах (наприклад, Катар, Кувейт, Лівія, Нігерія, Оман). Причинами відсутності партій можуть бути: відсутність соціальних передумов для виникнення партій (Бутан); теократія в країні, відсутність світської політики (Ватикан); заборона партій (Гана, Йорданія) та ін.
Для характеристики партійних систем використовуються різні якісні та кількісні характеристики. Одним з основних якісних критеріїв є тип політичного режиму, в рамках якого функціонує партійна система. У відповідності до даного критерію партійні системи розділяють на демократичні, авторитарні й тоталітарні.
У той же час в політології найбільш поширеним критерієм типологізації партійних систем є кількісний. На його основі італійський політолог Дж.Сарторі обґрунтував 7-ми – елементну класифікацію партійних систем: система з однією партією; система з партією, що здійснює гегемонію; система з переважаючою партією; двопартійна система; обмежений плюралізм; система крайнього плюралізму.
Партійна система з єдиною партією характеризується тим, що тут дана партія монополізує політичну діяльність. Вона перетворюється в керівну силу держави. Головні політичні рішення приймаються партією. По суті, партія зростається з державою. Інші партії заборонені. Така система на Кубі, в КНДР, донедавна так було в Радянському Союзі, Румунії, Албанії.
Партійна система з партією, що здійснює гегемонію. Така система була в більшості колишніх соціалістичних країн Східної Європи. У НДР, ЧРСР, ПНР твердження при владі однієї партії (комуністичної) не супроводжувалося забороною інших. Дана система характеризується тим, що хоча формально в країні функціонує кілька політичних партій, однак лише одна з них перебуває при владі. Інші партії підтримують її, не допускаючи ніякої опозиції (в даний час така система функціонує в Китаї, де крім компартії, що зосереджує політичну владу, є ще чотири політичні партії).
Система з домінуючою партією характеризується тим, що хоча можливості всіх партій однакові (це закріплено законом), однак фактично досить тривалий час при владі залишається одна партія. До недавнього часу такими були Ліберально-демократична партія Японії та Індійський національний конгрес.
Двопартійна система. При такій системі незалежно від кількості партій в країні лише дві мають вирішальне значення і здатні змінювати одна одну при владі. Класичний приклад цього дають США, де періодично при владі змінюють один одного Республіканська і Демократична партії. У країні є інші партії, але вони не роблять скільки-небудь істотного впливу на політичне життя.
Система поміркованого плюралізму. Це один з видів багатопартійної системи, головна ознака – орієнтованість всіх складових її партій на участь в уряді. Відмінності в частині ідеологічної спрямованості цих партій невеликі. Країною, де існує така система, є Бельгія.
Система крайнього плюралізму. Даний тип багатопартійної системи відрізняється, по-перше, тим, що в неї входять партії, що виступають проти існуючого в країні суспільно-політичного ладу; по-друге, тим, що опозиційні партії розташовуються з двох сторін від уряду. Вони критикують уряд праворуч і ліворуч, а також різко критикують один одного. По-третє, в такій системі одна або група партій займає позицію «центру».
Атомізирована партійна система. Це багатопартійні системи, що налічують десятки і навіть сотні партій (Болівія, Малайзія).
Особливо слід зазначити, що важливу роль у політичних системах грають опозиційні партії, що розрізняються залежно від цілей, які вони ставлять. Непримиренна опозиція виступає проти існуючого соціально-політичного ладу, змінити його – її головне завдання, і таку опозицію не влаштовує будь-який уряд, що діє в рамках існуючого ладу.
Опозиція, спрямована проти конкретного уряду, але лояльна по відношенню до державного строю. Конструктивна опозиція підтримує одні заходи уряду і разом з тим критикує інші.
Виборча (електоральна) система – порядок формування виборних (представницьких) органів державної влади та система розподілу місць в них після встановлення результатів голосування.
Виборчі системи держави підрозділяють на пропорційні, мажоритарні, та змішані.
Пропорційна система – порядок визначення результатів голосування, при якому розподіл мандатів між партіями, виставили свої кандидатів у представницький орган, проводиться відповідно до одержаних ними кількістю голосів.
Мажоритарна система (від фр. majoritee – більшість) – при якій обраними вважаються кандидати, які отримали більшість голосів виборців по виборчому округу, де вони балотуються.
Змішана система – заснована на поєднанні двох систем представництва: пропорційної і мажоритарної.
Таким чином, партійні системи являють собою сукупність стійких зв'язків і відносин партій різного типу один з одним, а також з державою та іншими інститутами влади.