Контрольні питання

1. У чому полягає відмінність між теоретичною та прикладною політологією?

2. Розкрийте роль американської політології для систематизації досвіду прикладних політичних досліджень.

3. Охарактеризуйте предмет та завдання прикладної політології.

4. Розкрийте сутність основних структурних елементів прикладної політології.

5. Які функції прикладної політології вам відомі?

6. Охарактеризуйте особливості методології та методів прикладної політології, можливості їх використання?

7. Назвіть сфери застосування політичного маркетингу.

8. Розкрийте особливості та можливості менеджменту в політичному житті суспільства.

9. Що таке «брудні політичні технології»? Які з них вам відомі?

Практичні завдання

1. Порівняйте фундаментальні (теоретичні) та прикладні (практичні) дослідження у політології та заповніть таблицю:

Критерії розмежування фундаментальних та прикладних

досліджень у політології

Критерії	Фундаментальне дослідження	Прикладне дослідження
Мета (функції)	?	?
Роль суб’єкту аналізу	?	?
Зв'язок теорії з практикою	?	?
Фаза пізнавального циклу	?	?
Просторово-часові виміри	?	?

2. Політтехнолог Р.-Ж. Шварценбергер виділяє 4 типи іміджів політичного лідера: «Спаситель Вітчизни», «Батько нації», «Привабливий лідер», «Свійський мужик». Які з відомих політичних діячів світу можуть бути віднесені до носіїв кожного з цих чотирьох іміджів? Аргументуйте свою думку. Як ви вважаєте, чому саме такий імідж був обраний цими політиками?

3. Що таке маніпулювання суспільною свідомістю і як воно виявляється у політичній сфері? Наведіть актуальні приклади таких маніпуляцій. Яку мету вони переслідують? Що можна протиставити маніпуляціям в політичній сфері?

Теми рефератів та есе

1. Специфіка прикладних політологічних досліджень.

2. Політичні технології: суть і особливості реалізації.

3. Поняття, функції і види політичного маркетингу.

4. Функції опитування громадської думки.

5. Виборча інженерія.

6. Імідж. Політичне рекламування.

7. Політична реклама та її різновиди в сучасних маркетингових технологіях.

8. Поняття і функції політичного менеджменту.

9. Менеджмент правлячої команди.

10. Технологія політичного менеджменту в суспільствах перехідного типу.

Комплексний контроль 2

1. Основною визначною ознакою політичної партії є:

А) домагання політичної влади, боротьба за владу;

Б) наявність програми й статуту;

В) опора на соціальну базу;

Г) принцип демократичного централізму.

2. У сучасній демократичній державі партії:

А) захищають інтереси держави;

Б) забезпечують правосуддя й законність;

В) відбивають політичні інтереси й цілі різних шарів суспільства;

Г) реалізують економічну стратегію влади.

3. Сукупність усіх політичних партій, що діють на легальній основі в країні, характеризує таке поняття, як:

А) політична система;

Б) політичний режим;

В) партійна система;

Г) державний лад.

4. Група, що безпосередньо володіє владою в державі, характеризується як:

А) партія;

Б) лобі;

В) правляча еліта;

Г) лідери думок.

5. Швидка реакція на суспільні проблеми й ефективні дії в екстремальних ситуаціях характерні для лідера, що належить до типу:

А) «Прапороносця»;

Б) «Торгівця»;

В) «Пожежного»;

Г) «Служителя».

6. Фанатична відданість послідовників лідерові характерна для такого виду лідерства, як:

А) харизматичний;

Б) традиційний;

В) бюрократичний;

Г) раціональний.

7. Головною ознакою політичної партії є:

А) боротьба за владу, її завоювання, утримання, функціонування у владі;

Б) наявність організаційної структури;

В) апарат керування;

Г) теоретичне обґрунтування діяльності.

8. Політична соціалізація – це:

А) процес засвоєння особистістю зразків політичної поведінки й досвіду;

Б) сукупність соціальних цінностей і норм, значущих для сфери політики;

В) явище, що характеризує соціальну мобільність;

Г) цілеспрямована політична діяльність по завоюванню влади в суспільстві.

9. Режими протікання політичних процесів – це:

А) радикалізм, консерватизм, лібералізм;

Б) розвиток, функціонування, криза й занепад;

В) революційність і еволюційність;

Г) демократія, авторитаризм, тоталітаризм.

10. Взаємозалежні явища й події, що послідовно зміняють один одного в політичному житті суспільства, можна охарактеризувати як:

А) політичний процес;

Б) політичний режим;

В) політичну реальність;

Г) управлінську діяльність.

11. Електорат – це:

А) сукупність громадян, що володіють виборчим правом;

Б) відносно невелика, внутрішньо диференційована група, що концентрує у своїх руках значний обсяг політичної влади;

В) найбільш видні, авторитетні лідери соціальної групи, класу;

Г) рух за права людини, за право обирати й бути вибраним.

12. У чому полягає сутність політичних відносин?

А) у боротьбі за оволодіння власністю;

Б) у тому, щоб усі люди жили в злагоді й спокої;

В) у ствердженні пріоритету політики над усіма іншими сферами життя;

Г) це відносини між суб'єктами по реалізації політичних інтересів.

13. Стан політичної системи суспільства, що визначається в загостренні наявних конфліктів, в різкому підсиленні політичної напруги – це:

А) політичний конфлікт;

Б) соціальний конфлікт;

В) політична криза;

Г) політичний інцидент.

14. До міжнародних конфліктів не належать:

А) міждержавні конфлікти;

Б) національно-визвольні війни;

В) громадянські конфлікти;

Г) внутрішні інтернаціоналізовані конфлікти.

15. Суб’єкт конфлікту, що сприяє розвиткові конфлікту своєю моральною або матеріальною підтримкою – це:

А) організатор;

Б) підбурювач;

В) посібник;

Г) посередник.

16. До позитивних функцій політичного конфлікту не належить:

А) когнітивна (пізнання сторонами одна одної);

Б) діагностична (сигналізує про недоліки системи);

В) інтегративна (сприяє консолідації людей, які захищають інтереси);

Г) надлишково-витратна (ускладнення прийняття рішень).

17. Засновником прикладної політології є:

А) Чарлз Мерріам (1874-1953);

Б) Джекоб-Леві Морено (1892-1974);

В) Гарольд Лассвел (1902-1978);

Г) Джон Геллап (1901-1984).

18. Метод політології, що передбачає аналіз змісту політичних текстів і переведення його у кількісний вимір (цифрові дані) – це:

А) івент-аналіз;

Б) контент-аналіз;

В) ігрові методи;

Г) експериментальні дослідження.

19. До маркетингових засобів не належать:

А) дослідження політичного ринку;

Б) вивчення громадської думки;

В) іміджеві технології;

Г) політична конфліктологія.

20. Система управління політичними процесами; наука і мистецтво аналізу тенденцій політичного розвитку, вироблення рекомендацій для політичного керівництва – це:

А) політичний маркетинг;

Б) політичний менеджмент;

В) політична психологія;

Г) політичне прогнозування.