Висновки

Як відзначають політологи, там, де політична освіта відрізняється постійністю, безперервністю та охоплює усі соціальні верстви, вона, можливо, й не завжди привертає до себе пильну увагу суспільства, проте ніколи не буває непотрібною.

Масова політична грамотність громадян необхідна всьому суспільству, оскільки попереджує його від деспотизму та тиранії, антигуманних і економічно неефективних форм державної і суспільної організації. Саме тому свідоме формування політичної культури як мистецтва сумісного цивілізованого проживання людей в державі – це турбота всього сучасного суспільства, важлива умова його благополуччя.

Демократична політична освіта базується на визнанні основних гуманістичних цінностей, свободи і гідності кожної особистості, її природніх, невід’ємних прав. Вона допомагає громадянину правильно оцінювати відповідний суспільний лад, усвідомлювати своє місце і роль в державі, права та обов’язки. Головна мета політичної освіти – навчити людину адекватно орієнтуватися в складному і суперечливому сучасному світі, репрезентувати та захищати свої інтереси, при цьому із повагою ставлячись до прав інших людей, колективно вирішувати загальні проблеми.

В умовах розвитку правової держави, громадянського суспільства, сталої демократії підвищується роль кожного суб’єкта політичної взаємодії, наділеного громадянськими компетентностями, здатного до усвідомленої політичної участі.

Демократичний устрій не може ствердитися і бути ефективним без відповідної політичної культури населення. Демократія передбачає перетворення людини на джерело влади, вершитеся долі своєї країни і міжнародної політики. Звісно, в демократичній державі далеко не кожний індивід здійснює реальний вплив на прийняття політичних рішень, тим не менш від свідомого вибору й активності більшості громадян залежить урахування в державній політиці інтересів різних груп населення, компетентність і відповідальність правлячих еліт.

Здатність громадян приймати раціональні рішення, брати участь в політичному житті не формуються стихійно, а здобувається в процесі систематичного надбання відповідних знань і досвіду.

Даний навчальний посібник спрямований на надання студентам технічних напрямків підготовки необхідного базового рівня знань з політології. Сподіваймося цей посібник, не стане кінцевим пунктом у їхньому просуванні шляхами політичної освіти, а, навпаки, буде спонукати їх до нових обріїв в опануванні як теоретичного масиву політологічної науки, так і в здобутті практичних громадянських компетентностей.

Рекомендована література

1. Безродний Є. Ф. Історія політичних вчень : навч. посіб. / Є. Ф. Безродний, О. Ш. Уткін. – К. : ВД «Професіонал», 2006. – С. 79-94.

2. Політологія : підруч. / [За редакцією О. В. Бабкіної та В. П. Горбатенко]. – 2-е вид. перероб, доп. – К. : Видавничий центр «Академія», 2003. – 526 с. – (Серія «Альма-матер»).

3. Піча В. М. Політологія : підруч для студ. вищ. закл. Освіти / Володимир Маркович Піча, Наталія Михайлівна Хома. – 5-е вид., виправ. і допов. – Львів : Магнолія, 2009. – С. 229-245.

4. Політичні конфлікти в сучасній Україні: сутність, витоки, шляхи подолання : Курасівські читання – 2008 / НАН України, [Редкол.: Ю. А. Левенець (голова) та ін.] – К. : ІПіЕНД, 2008. – Вип. 41. – 266 с.

5. Політологія. Навчально-методичний комплекс : підруч. / Федір Михайлович Кирилюк, А. Є. Конверський, В. Ф. Білик та ін. – К. : Центр навчальної літератури, 2004. – С. 459-477, 495-539.

6. Шляхтун П.П. Політологія (історія та теорія) : підруч. / Петро Панасович Шляхтун. – К. : Центр учбової літератури, 2010. – 472 с.

7. Політологія : навч. посіб. для самостійного вивчення дисципліни / О. М. Кузь, В. І. Вихрова, Жеребятнікова, Н. О. Карась. – 2-е вид. випр. і допр. – Х. : ВД «Інжек», 2007.– С. 87-95.

8. Політологія : підруч. / [За редакцією О. В. Бабкіної та В. П. Горбатенко]. – 2-е вид. перероб., доп. – К. : Видавничий центр «Академія», 2003. – 526 с. – (Серія «Альма-матер»).

9. Прикладна політологія: навч. посіб. / ред. В. П. Горбатенко. – К. : Академія, 2008. – 472 с. – (Альма-матер).

10. Бебик В. Менеджмент виборчої кампанії: ресурси, технології, маркетинг: навч.–метод. посіб. / В. Бебик. – К. : МАУП, 2001. – 203 с.

11. Головатий М. Ф. Професія – політик / М. Ф. Головатий. – К. : Парламентське видавництво, 2000. – 88 с.

12. Климанська Л.Д. Соціально-комунікативні технології в політиці: Таємниці політичної «кухні» : [Монографія] / Л. Д. Климанська. – Львів : Видавництво Національного університету «Львівська політехніка», 2007. – 332 с.

13. Яковлев Д. В. Політичні та соціальні технології : навч.-метод. посіб. / Д. В. Яковлев. – Одеса : Астропринт, 2004. – 16 с.

14. Бойко-Бойчук Л. Метод матриць: особливості застосування у політичних дослідженнях / Л. Бойко-Бойчук // Політичний менеджмент. – 2008. – № 1. – С. 17-21.

15. Вишняк О. І. Електоральна соціологія: історія, теорія, методи / О. І. Вишняк. – К., 2000. – 231 с.

16. Горбатенко В. Метод «Делфі» та специфіка його застосування у прогнозних розробках / В. Горбатенко // Політичний менеджмент. – 2008 – № 6. – С. 12-19.

17. Дурдин Д. М. Образ политического лидера и возможности его изменить / Д. М. Дурдин // Полис. – 2000. – № 2. – С. 34-39.

18. Дьяконов Г. Філософія персоналізму і психологія діалогу / Г. Дьяконов // Соціальна психологія. – 2005 – № 2. – С. 23-28.