2.5.3 Політичний маркетинг та політичний менеджмент

Поняття «маркетинг» було запроваджене представниками Гарвардської економічної школи США. Досліджуючи непередбачуваність капіталістичного ринку, науковці дійшли висновку, що необхідно розробити основні механізми управління та планового регулювання цих процесів, які й дістали назву «маркетинг».

Згодом це поняття потрапило в суспільно-політичну площину, оскільки за будь-якої політичної системи та державного устрою відбуваються процеси завоювання та утримання контролю над специфічним ринком – ринком влади.

Політичний маркетинг (від англ. market – ринок, збут) – це сукупність методів, способів збору, організації, виробництва і трансляції інформації з метою досягнення необхідного політичного ефекту та утримання контролю над ринком влади.

У даному випадку політика розглядається за аналогією з економікою як політичний ринок, що виступає механізмом координації та співробітництва різних сил, актуальних в конкретний період для більшості населення. Це нецентралізована координація досягається в рамках зіставлення попиту та пропозиції.

В якості «продавців» в межах політичного маркетингу виступають політичні лідери, еліти, партії, рухи, що пропонують свій специфічний товар (політичні програми, обіцянки, особисті якості кандидатів).

«Покупцями» є громадяни, виборці, рядові члени партії, рухів, котрі в обмін на свої голоси (підтримку) отримують очікувані послуги.

Серед політичних кампаній, що підпадають під дію політичного маркетингу слід назвати:

• прийняття основоположних нормативно-правових актів;

• зміну структури владних органів;

• перерозподіл владних повноважень;

• формування органів влади, включаючи вибори;

• формування національної ідеї;

• реформування суспільної системи.

У кожному окремому випадку слід виявляти можливі реакції населення на ті чи інші рішення, визначати засоби і методи організації підтримки населенням дій влади. Маркетинг будь-якої політичної кампанії передбачає певну послідовність дій.

До стадій маркетингу політичної кампанії належать:

Вивчення кон’юнктури на політичному ринку:

• виявлення настроїв та очікувань різних груп населення;

• визначення характеру та типів реакцій на можливі дії щодо вирішення актуальної проблеми.

Стратегія і тактика політичного впливу:

• очікування населення трансформуються в конкретну програму, в якій визначаються цілі, методи та засоби їх досягнення;

• розраховуються ймовірні результати;

• виявляються адресні групи, на підтримку яких можна спиратися.

Просування «товару» (програми, політичного курсу, кандидата, проекту реформ) на політичний ринок, формування позитивного усталеного інтересу до мети компанії.

До маркетингових засобів належать:

• дослідження політичного ринку;

• вивчення громадської думки;

• іміджеві технології;

• виборча інженерія;

• політичне рекламування.

Відповідно до політичного режиму та характеру ринку влади (демократичного чи тоталітарного) виокремлюють політичний маркетинг демократичного і тоталітарного суспільств.

Політичні маркетингові технології щоразу підбираються в залежності від кінцевої мети. Найбільш яскраво дія політичного маркетингу проглядається під час виборчих кампаній. Вперше політичний маркетинг був застосований в США 1952 р., у виборчій кампанії президента Д. Ейзенхауера.

Виборчий маркетинг – це надання допомоги політичним партіям і кандидатам при розробці та проведенні ефективної виборчої кампанії.

Зміст виборчого маркетингу складають:

- вивчення кон’юнктури політичного ринку, визначення ступеню відповідності якостей об’єднання (партії, блока), що обирається, або кандидата очікуванням виборців;

- виявлення проблем, що представляють підвищений інтерес для населення, визначення образу «ідеального кандидата», основних ідей кампанії;

- сегментація груп виборців із специфічними інтересами з метою пошуку особливих засобів впливу на них;

- розробка плану рекламної кампанії та її здійснення (проведення теледебатів, особисте спілкування кандидатів з виборцями, розсилка листівок, моніторинг передвиборчої ситуації і т.п.);

- контроль над ситуацією на виборчих ділянках, збір копій протоколів дільничних виборчих комісій, самостійний підрахунок голосів;

- підведення підсумків виборів тощо.

Разом із розвитком виборчих маркетингових стратегій дістали поширення, так звані, брудні технології, що застосовуються під час виборчих кампаній.

Спектр брудних технологій, що використовують на виборах складають:

• підкуп виборців;

• погрози на адресу кандидатів та членів виборчих комісій;

• розповсюдження хибної інформації, що дискредитує опонентів;

• висування в якості кандидатів однофамільців опонента (що дезорієнтує виборців та знижує долю голосів, поданих за супротивника);

• розклеювання листівок із закликами голосувати за опонента, від імені осіб, спілкування з якими дискредитує опонента;

• фальсифікація результатів виборів (вкидання в урни для голосування додаткових бюлетенів, неправильний підрахунок голосів тощо).

Політичний маркетинг має потужні можливості щодо впливу на всі напрямки політичного життя суспільства. Український політолог В.П. Горбатенко на основі специфічних особливостей політичної діяльності називає такі функції політичного маркетингу:

- формування інформаційного банку, що охоплює дані статистики, різноманітної урядової та неурядової звітності, результати досліджень економіки, психології, демографії тощо;

- вироблення методів аналізу та обробки даних інформаційного банку, виокремлення ключових показників, що найповніше характеризують об’єкти та суб’єкти політики;

- оцінювання й аналіз умов політичного ринку, маркетингового середовища (мікро - й макро -). Мікросередовище – сукупність сил, які діють під безпосереднім контролем або керовані даною партією, соціальною групою, лідером тощо. Макросередовище – глобальні чинники: економічні соціальні, політичні, психологічні, демографічні та ін.;

- аналіз ринкових можливостей певних партій, суспільних інституцій, ідей, особистостей;

- вироблення оцінних і прогнозних моделей політичного попиту, життєвого циклу об’єктів і суб’єктів політики (партій, програм, ідей, лідерів), а також політичної поведінки суб’єктів політики.

Важливу роль у виробленні рекомендацій для політичного керівництва, реалізації управлінських рішень, проектуванні нових типів мислення, життєдіяльності соціальної організації відіграє політичний менеджмент як наука й мистецтво аналізу тенденцій політичного розвитку.

Поняття «менеджмент» (від англ. management – керування, управління) означає сукупність принципів, форм, методів, прийомів і засобів управління матеріальними і людськими ресурсами. Первинно менеджмент був відгуком на виклики індустріального розвитку та потребу в системі ефективного розгалуженого управляння виробничими процесами. Усі ті управлінські засоби, що використовуються на виробництві, застосовуються й в політичній діяльності.

Політичний менеджмент – система управління політичними процесами; наука і мистецтво аналізу тенденцій політичного розвитку, передбачення його наслідків, вироблення рекомендацій для політичного керівництва та забезпечення реалізації в політичній практиці.

Сутність політичного менеджменту полягає в організації та керуванні тактикою регулювання відносин у різних царинах політичного життя завдяки поєднанню світового досвіду та позитивних надбань національної культури. Політичний менеджмент – це важливий різновид управлінських відносин у політичній сфері, що передбачає вивчення та оптимізацію функціонування команди у правлячих групах та під час виборчих кампаній.

Вдале використання можливостей політичного менеджменту сприяє зміцненню авторитету державного, політичного діяча, створенню стратегічних умов для діяльності державної установи, політичної партії, формуванню політичних блоків і коаліцій, допомагає впливати на опонентів у політичних конфліктах.

Особливою ознакою політичного менеджменту є те, що в його рамках суб’єкт управління у своєму прагненні досягнути поставленої цілі не використовує право легітимного насилля та примусу, статусні ресурси політичної влади, нормотворчість, а спирається на специфічні механізми і методи, які забезпечують вплив на погляди та поведінку людей, що відповідає його політичним цілям та інтересам.