N – Регіональні лімфатичні вузли

N_Х – Не досить даних для оцінки стану регіонарних лімфатичних вузлів

N₀ – Немає ознак ураження регіонарних лімфатичних вузлів

N₁ – Наявні метастази в регіонарних лімфатичних вузлах

М – Віддалені метастази

М_Х – Не досить даних для визначення віддалених метастазів

М₀ – Віддалені метастази не визначаються

М₁ – Наявні віддалені метастази

РТnм Патоморфологічна класифікація

Категорії рТ, pN, рМ відповідають категоріям Т, N та М.

pN₀ – Матеріал для гістологічного дослідження після тазової лімфаденектомії повинен включати не менше 10 лімфатичних вузлів.

G – Гістопатологічна градація

Гістопатологічна градація за даними FIGO розглядається у спеціальних джерелах.

Групування за стадіями

Стадія 0	Тіs	N0	М0
Стадія ІA Стадія ІB Стадія ІC	Т1a Т1b Т1c	N0 N0 N0	М0 М0 М0
Стадія IIA Стадія IIB	Т2a Т2b	N0 N0	М0 М0
Стадія IIIA Стадія IIIB Стадія IIIC	Т3a Т3b Т1 Т2 Т3a, b	N0 N0 N1 N1 N1	М0 М0 М0 М0 М0
Стадія IVA Стадія IVB	Т4 будь-яке Т	будь-яке N будь-яке N	М0 М1

Клініка.

Найчастіші скарги хворих – це кровотечі або кров’янисті виділення в менопаузі, чи нерегулярні маткові кровотечі у жінок репродуктивного періоду. Другий симптом – це уплави. Болі виникають при запущених стадіях хвороби.

В анамнезі хворих на рак ендометрія характерні відсутність, або мала кількість вагітностей, дисфункціональні маткові кровотечі, ожиріння, гіпертонічна хвороба, цукровий діабет, синдром Штейна-Левенталя, фіброміома матки, кісти яєчників та патологія печінки. У хворих на рак тіла матки часто виявляються полінеоплазії, особливо рак молочної залози, яєчників, товстої кишки, шийки матки та шлунка.

Діагностика.

• Вагінальне та ректальне обстеженнявиявляють в деяких випадках збільшення матки, ущільнений або інфільтрований параметрій, збільшення або пухлинне переродження яєчників.

• Велике значення має УЗД (ультразвукове дослідження, або ультрасонографія)за допомогою якої можна встановити розмір та локалізацію ураження і встановити обсяг хірургічного втручання.

• Гістерографія та гістероскопіядоповнюють клінічну картину захворювання.

• Остаточно діагноз раку базується на морфологічному дослідженні тканини, яку отримують шляхомфракційного (окремого) вишкрібання порожнини матки та цервікального каналу. Має значення такожцитологічне дослідження аспірату порожнини матки.

Лікування.

• Хірургічний метод лікуванняє основним при цій патології тому що радіочутливість пухлин невисока.

• Екстирпація матки з додаткамивиконується в випадкахТ_isтаТ_1a і Т_1bстадії високодиференційованого раку ендометрія.

• Екстирпація матки з додатками за методом Я.В. Бохмана (передбачена регіонарна лімфаденектомія)виконується при ІАта ІВнизькодиференційованого раку ендометрія та при ІСстадії раку ендометрія будь якого ступеня диференціації.

• Розширена екстирпація матки с додатками за методом Вертгейма - Губарєвавиконується при раку ендометріяТ₂.

• Радіологічні методи лікування.

• променева інтравагінальна та дистанційна терапіяпроводиться хворим з метою профілактики метастазів.

• За наявності протипоказань до хірургічного втручання методом вибору може стати поєднано-променева терапія, яка передбачає дистанційне опромінення параметрія та контактне (внутрішньоматкове) опромінення основного вогнища в матці.

• Гормонотерапіяє патогенетично обумовленим методом лікування хворих із першим патогенетичним варіантом раку ендометрія. Таким хворим призначають прогестагени (депостат, провера, депо-провера, 17 ОПК) та антиестрогени (тамоксифен, золадекс).

• Хіміотерапіявикористовується в випадках поширення процесу на яєчники, при Т_3b, а також коли з’являються метастази. Позитивні результати відмічені після використання циклофосфаміду, 5-ФУ, доксорубіцину, цисплатину та ін.

Прогноз.

Віддалені наслідки лікування раку ендометрія залежать від глибини інвазії в міометрій, стадії процесу та ступеня диференціації пухлини. П’ятирічне виживання хворих із першим патогенетичним варіантом пухлини при IA-C стадіях досягає 90%. При розповсюдженні процесу на міометрій та шийку цей показник знижується відповідно до 70-50%.