N – Регіональні лімфатичні вузли

N_Х – Не досить даних для оцінки стану регіонарних лімфатичних вузлів

N₀ – Немає ознак ураження регіонарних лімфатичних вузлів

N₁ – Наявні метастази в регіонарних лімфатичних вузлах

М – Віддалені метастази

М_Х – Не досить даних для визначення віддалених метастазів

М₀ – Віддалені метастази не визначаються

М₁ – Наявні віддалені метастази

РТnм Патоморфологічна класифікація

Категорії рТ, pN, рМ відповідають категоріям Т, N та М.

pN₀ – Матеріал для гістологічного дослідження після тазової лімфаденектомії повинен включати не менше 10 лімфатичних вузлів.

G – Гістопатологічна градація

G_x – Ступінь диференціації не може бути визначений

G_b – Погранична злоякісність

G₁ – Високий ступінь диференціації

G₂ – Середній ступінь диференціації

G_3-4 – Низький ступінь диференціації або недиференційована пухлина

Групування за стадіями

Стадія ІA Стадія ІB Стадія ІC	Т1a Т1b Т1c	N0 N0 N0	М0 М0 М0
Стадія IIA Стадія IIB Стадія IIС	Т2a Т2b Т2с	N0 N0 N0	М0 М0 М0
Стадія IIIA Стадія IIIB Стадія IIIC	Т3a Т3b Т3с будь-яке Т	N0 N0 N0 N1	М0 М0 М0 М0
Стадія IV	будь-яке Т	будь-яке N	М1

Клініка.

Рак яєчників характеризується відсутністю специфічних синдромів. Існує синдром “малих ознак”: почуття дискомфорту в животі, непояснена слабість, нездужання, зниження працездатності, проноси чи запори, відсутність апетиту, нудота, здуття живота, іноді – збільшення живота, болі у животі.

При розростанні пухлини ці симптоми наростають, болістають інтенсивніші, можлива втрата ваги, збільшення живота за рахунок пухлини чи асциту, задишка увипадках гідротораксу, субфебрилітет.

Діагностика.

• Гінекологічне обстеження: огляд у дзеркалах, бімануально-піхвове і ректальне дослідження; пункція заднього склепіння; пункція передньої черевної стінки або парацентез; фракційне вишкрібання матки та ін.

При клінічному й гінекологічному дослідженні вдається виявити наявність пухлини яєчника, диференційно-діагностичні ознаки яких наведені в таблиці, що запозичена нами з книги “Клінічна онкологія” під редакцією проф. В.Г.Черенкова з нашими доповненнями.

Диференційна діагностика раку яєчників та інших пухлиноподібних утворень

Ознаки	Кіста	Кістома			Рак
		Серозна		Муцинозна	Первинний		Вторин-ний		Метаста-тичний
Величина	Не більш 10 см	У середньому 15-20 см		Різна, іноді гігантська	Невелика, іноді яєчники звичайних розмірів		Різна		Середня
Форма	Овоїдна	Округла		Неправильно-округла	Без чіткої форми		Різна, частіше без форми		Овальна
Струк-тура	Тонкостінна, однокамерна	Товстостінна, одно- або багатокамерна		Тонкостінна, багато-камерна	Солідна, щільна		Неоднорідна, кістозно-солідна		Частіше солідна пухлина
Конси-стенція	М'яко-еластична	Туго-еластична		Туго-еластична, тістувата	Солідна, щільна, горбиста		Щільна, горбиста		Щільна, горбиста
Поверхня	Гладка	Гладка		Велико-хвиляста	Горбисто-зерниста		Частіше горбиста		Як правило, горбиста
Локаліза-ція	Збоку й попереду від матки	Збоку й позаду від матки		Збоку й позаду від матки	Збоку й позаду від матки		Збоку й позаду від матки. У пізніх стадіях визначається в одиничному пухлинному конгломераті
Рухли-вість	Збережена	Збережена, можливий перекрут			Обмежено рухома або зовсім нерухома
Болісність	Безболісна	Безболісна. Біль можливий у зв'язку з перекрутом			Малоболісна. Біль можливий у випадку некрозу, розпаду пухлини
Асцит	Немає	Іноді	При розриві		Дуже часто	Часто		Рідко

• Рентгенологічні дослідженнялегенів, сечовидільної системи (внутрішньовенна урографія), рентгеноскопія шлунка, кишечнику (іригоскопія).

• Ендоскопічні дослідження:фіброгастроскопія, фіброколоноскопія, лапароскопія, цистоскопія, ректороманоскопія, кульдоскопія та ін.

• Інші методи дослідження:ультразвукове дослідження, термографія, комп’ютерна томографія, радіоізотопна діагностика.

Лікування.

Вибір методу лікування залежить від стадії поширення пухлинного процесу і загального соматичого стану хворих. У лікуванні раку яєчників використовується комплексний метод лікування, основними компонентами якого є: хірургічне втручання, хіміотерапія, променева, гормоно- та імунотерапія.

• Хірургічне лікування. Радикальною операцією при раку яєчників в ранніх стадіях є екстирпація матки з додатками й резекцією сальника. В окремих випадках із доведеною IА стадією у молодих жінок може бути виконана однобічна аднексектомія і резекція сальника. При III і IV стадії туморозного процесу лікування варто починати з операції, при якій потрібно прагнути виконати радикальну операцію, а якщо це неможливо, то необхідно видалити основні пухлинні маси, метастатичні компоненти. При цьому переслідується ідея: чим менше маса залишеної пухлини, тим ефективніше післяопераційна хіміотерапія.

• Хіміотерапія.Другим компонентом лікування хворих на рак яєчника є хіміотерапія. При цьому використовуються антиметаболіти (метотрексат, 5-фторурацил), алкілуючі з’єднання (циклофосфан), протипухлинні антибіотики (доксорубіцин та ін.) і препарати платини (цисплатин, платидіам). Протипухлинні препарати призначаються в різних схемах з урахуванням дії їх на різні етапи клітинного циклу. Варто пам’ятати, що хіміопрепарати мають цілий ряд побічних ефектів і, насамперед – ураження кровотворної тканини. Можливий розвиток лейкопенії, тромбоцитопенії, пізніше – анемії. При передозуванні або підвищеній чутливості до хіміотерапії можливе важке ускладнення – агранулоцитоз. Іноді розвивається алопеція. Крім того, має місце токсична дія на органи шлунково-кишкового тракту й печінку, що клінічно проявляється в першу чергу нудотою і блювотою. З антиеметичною метою широко застосовуються антагоністи рецепторів дофаміну (зокрема, церукал). Встановлено, що механізмом дії високих доз церукалу (метоклопраміду) є блокада не тільки дофамінових (D₂), але і 5-НТ₃ –рецепторів. В останні роки в клінічній практиці з’явилася принципово нова група медикаментів „сетронів”, які відкрили нову еру в антиеметичній терапії при раку (зокрема, осетрон, одансетрон, тропісетрон). Ці препарати являються селективними блокаторами 5-НТ₃ –рецепторів.

Прогноз.

Результати лікування залежить від гістотипу пухлини, її розповсюдженості та радикальності проведеного лікування. П’ятирічне виживання хворих, в залежності від гістотипу пухлини, коливається від 30 до 90%. В занедбаних випадках, що піддаються хіміотерапії, воно досягає 30%.

198