1. 5. Злоякісні пухлини щелеп

Злоякісні пухлини щелеп можуть бути як епітеліального походження (плоскоклітинний рак, аденокістозна карцинома, аденокарцинома), так і сполучнотканинної природи – саркоми (остеосаркоми, хондросаркоми, фібросаркоми та ін.).

Серед пухлин щелеп слід розрізняти:

• первинні

• вторинні

• метастатичні новоутворення.

Первинний плоскоклітинний рак щелеп зустрічається дуже рідко і розвивається із епітеліальних островків Малясе, епітеліальних залишків гертвігівської мембрани.

Вторинні раки виникають на слизовій оболонці порожнини рота чи гайморової пазухи. В зв’язку з тим, що площа епітелію, що вистилає різні анатомічні відділи верхньої щелепи, значно більша в порівнянні з епітеліальною вистилкою нижньої щелепи, найчастіше зустрічається рак саме верхньої щелепи. Малігнізація слизової оболонки, яка покриває альвеолярні відростки та піднебіння, відбувається під впливом різних канцерогенних чинників, які вже описані при розгляді раку слизової оболонки порожнини рота. Метаплазія циліндричного мерехтливого епітелію слизової оболонки гайморової пазухи розвивається внаслідок тривалого хронічного запального процесу з періодичними загостреннями.

А. Злоякісні пухлини верхньої щелепи.

За останні роки спостерігається зростання захворюваності злоякісними пухлинами верхньої щелепи. Пухлини цієї локалізації складають близько 1% - 2% всіх злоякісних пухлин. Чоловіки та жінки хворіють з однаковою частотою переважно у віці 40-60 років.

Етіологія.

Як уже зазначалось, важливе значення мають хронічні запальні процеси слизової оболонки гайморової пазухи, альвеолярного відростка та піднебіння з папіломатозом; доброякісні пухлини з тривалим існуванням; хронічна травма ясен.

Патологічна анатомія.

Серед злоякісних пухлин верхньої щелепи найчастіше спостерігається плоскоклітинний рак з ороговінням (57%), плоскоклітинний рак без ороговіння (20%), залозистий рак (8%); сполучнотканинні пухлини представлені різними видами сарком (6%) та іншими формами пухлин (Веригіна А.Д., 1982; Процик В.С., 1984; та ін.).

Метастазування настає відносно пізно, при враженні слизової оболонки гайморової пазухи, в порівнянні з новоутвореннями порожнини рота.

• Першим колектором для лімфовідтоку з гайморової пазухи є ланцюжок заглоткових лімфовузлів. Саме тут найчастіше виникають регіонарні метастази, майже недоступні для клінічного виявлення.

• Наступним етапом є ураження лімфатичних вузлів шиї.

• Для занедбаної ракової пухлини, що бере початок зі слизової оболонки порожнини рота, характерним є ураження в першу чергу лімфатичних вузлів піднижньощелепної ділянки, а потім – бокової поверхні шиї.

Класифікації раку верхньощелепної пазухи:

Вітчизняна клінічна класифікація за стадіями:

І стадія – пухлина обмежена слизово-підслизовим шаром однієї стінки верхньощелепної порожнини. Регіонарні метастази не визначаються;

IIа стадія – пухлина з вогнищевою деструкцією кісткових стінок, що не виходить за межі верхньощелепної порожнини. Регіонарні метастази не визначаються;

IIб стадія – пухлина такого ж, або меншого розміру з поодиноким рухомим регіонарним метастазом на боці ураження;

IIIа стадія – пухлина з руйнуванням кісткових стінок, що розповсюджується в одну або декілька суміжних анатомічних ділянок (орбіту, порожнину носа, порожнину рота та ін.). Регіонарні метастази не визначаються;

IIIб стадія – пухлина такого ж, або меншого ступеню розповсюдження з поодинокими, обмежено рухомими або множинними рухомими регіонарними одно-, двобічними або контралатеральними метастазами;

IVа стадія – пухлина, що проростає в одну або декілька сусідніх анатомічних ділянок (шкіру обличчя, другу половину верхньощелепної кістки, вилицеву кістку, основу черепа) без регіонарних метастазів;

ІVб стадія – пухлина того ж ступеню місцевого розповсюдження з незміщуваними регіонарними метастазами або пухлина будь-якого місцевого розповсюдження з клінічними ознаками віддалених метастазів.