13. Оцінка технічного стану основних фондів.

Аналізуючи стан основних фондів, насамперед на підставі даних розділу І активу бухгалтерського балансу, розраховують коефіцієнт зносу основних фондів і вивчають його динаміку за ряд років. Як допоміжні можна застосовувати коефіцієнти вибуття, оновлення основних засобів, показники вікового складу устаткування. Повсюдне погіршення цих показників свідчить про серйозні проблеми з оновленням устаткування на підприємствах країни, відсутністю коштів для фінансування цих потреб.

Технічний стан основних фондів і насамперед устаткування оцінюються також їх віковою структурою. Для цього попередньо проводиться групування устаткування за видами, а в середині кожного виду — за тривалістю їх експлуатації. Зіставленням фактичного і нормативного терміну експлуатації окремих елементів активної частини основних фондів можна дати певну уяву про придатність робочих машин, інструментів, обладнання, пристроїв тощо. На підставі даних групувань окремих видів основних фондів за тривалістю експлуатації можна визначити середній термін експлуатації за такою формулою:

Зіставленням середнього терміну експлуатації певних видів основних фондів за декілька років можна нарівні з іншими показниками зробити висновки про їх технічний стан.

14.Аналіз ефективності використання основних засобів.

Основні́ за́соби — матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва чи поставки товарів, надання послу або здачі в оренду іншим особам, очікуваний термін корисного використання яких більше одного року, або одного оборотного періоду.

Завдання аналізу ефективності використання основних виробничих засобів:

а) виявлення забезпеченості підприємства та його структурних підрозділів основними засобами, тобто встановлення відповідності величини, складу та технічного рівня засобів виробничій програмі підприємства;

б) визначення рівня використання основних засобів і факторів, які впливають на нього;

в) установлення належної комплектності наявного парку обладнання;

г) з’ясування ефективності використання обладнання в часі та за потужністю;

д) розрахунок впливу використання основних засобів на обсяг продукції;

е) виявлення резервів підвищення ефективності використання основних засобів.

Джерелами інформації для аналізу основних засобів підприємства є: паспорт підприємства; план економічного та соціального розвитку; план технічного розвитку; форма 1 «Баланс підприємства»; форма 4 «Звіт про власний капітал»; форма 1-П «Звіт підприємства (об’єднання) з продукції»; форма 11-ОФ «Звіт про наявність та рух основних фондів, амортизацію (знос)».

Аналіз основних засобів починають із визначення забезпеченості ними підприємства. Для цього необхідно з’ясувати, чи достатньо в підприємства основних засобів, яка їхня динаміка, склад, структура, технічний стан, яким є рівень виробництва та його організація.

Велике аналітичне значення мають показники структури основних засобів. Насамперед аналізують розподіл основних засобів підприємства на основні виробничі засоби головного виду діяльності, основні виробничі засоби інших видів діяльності і засоби невиробничого призначення.

Основні виробничі засоби головного виду діяльності є такою частиною засобів, яка бере участь у процес і виробництва тривалий час, зберігаючи при цьому натуральну форму. Вартість основних виробничих засобів переноситься на вироблений продукт поступово, частинами, відповідно до часу використання. Поновлюються основні виробничі засоби через капітальні вкладення.

Невиробничі основні засоби — це житлові будинки та інші об’єкти соціально-культурного й побутового обслуговування, які перебувають на балансі підприємства і не використовуються в господарській діяльності. Вони відтворюються тільки за рахунок прибутку, який залишається в розпорядженні підприємства.

Усі основні засоби підприємств за характером участі у виробничому процесі та функціонування в невиробничій сфері поділяються на три амортизаційні групи (для кожної з них установлено єдину норму амортизаційних відрахувань):

• перша група — будівлі, споруди, передавальні пристрої;

• друга група — автомобільний транспорт, меблі, офісне обладнання, електронно-обчислювальні машини та інше обладнання для автоматизованої обробки інформації, побутові прилади та інструменти, телефони, мікрофони, рації;

• третя група — машини, устаткування і будь-які інші основні засоби, що не входять до першої і другої груп. 15.Суть, завдання та основні показники аналізу трудових ресурсів підприємства.

Основна мета аналізу - оцінити якість трудових ресурсів підприємства, ефективність системи мотивації праці і ефективність управління персоналом.

Джерелами інформації для аналізу служать план та праці, статистична звітність по праці, руху працівників, заробітної плати: "Відомості про чисельності, заробітної плати і рух працівників", дані табельного обліку і відділу кадрів.

Від забезпеченості підприємства трудовими ресурсами й ефективності їх використання залежать обсяг і своєчасність виконання всіх робіт, ступінь використання обладнання, машин, механізмів і як наслідок - обсяг виробництва продукції, її собівартість, прибуток і ряд інших економічних показників.

Завдання аналізу трудових ресурсів:

1. оцінка забезпечення підприємства та окремих його підрозділів трудовими ресурсами за кількісними і якісними показниками;

2. вивчення руху та ефективності використання трудових ресурсів по підприємству, його структурних підрозділах протягом року і за виробничими періодами;

3. аналіз системи оплати праці, її відповідності результатам праці;

4. розробка заходів щодо поліпшення використання трудових ресурсів, покращення їх соціального захисту.

Для оцінки рівня продуктивності праці застосовується система показників.  Узагальнюючі показники: середньорічна, середньоденна і середньогодинна вироблення продукції одним робочим, середньорічне вироблення на одного працюючого у вартісному вираженні.  Приватні показники: трудомісткість продукції певного виду в натуральному вираженні за 1 людино-день або людино-годину.  Допоміжні показники: витрати часу на виконання одиниці певного виду робіт або обсяг виконаних робіт за одиницю часу.  Найбільш узагальнюючим показником продуктивності праці є середньорічна вироблення продукції одним працюючим (ГВ):   ,  де ТП - обсяг товарної продукції у вартісному вираженні;  Ч - чисельність працюючих.