36 Розділ 2. Концепція визначення потреб дитини та здатності батьків
їх
задовольняти
Доходи
Оцінюючи доходи сім’ї, необхідно проаналізувати ті фінансові надходження чи заощадження,
на які можна розраховувати протягом тривалого періоду. Отже, соціальний працівник вивчає:
● заробітна плата кого із батьків становить основний дохід сім’ї;
● чи вистачає реальних доходів сім’ї для піклування про дитину, забезпечення її потреб у за- хисті, вихованні та повноцінному розвитку;
● чи стабільний прибуток сім’ї;
● чи сім’я отримує всі належні їй допомоги, виплати;
● яким чином сім’я використовує всі ресурси, розподіляє бюджет тощо.
Соціальна інтеграція сім’ї
Цей показник характеризує ступінь інтеграції сім’ї у соціум, громаду. Його індикаторами є:
● чи дружить сім’я з іншими родинами;
● чи відчуває себе членом територіальної громади;
● чи відвідує громадські заходи, масові свята;
● яку позицію (активну, нейтральну чи пасивну) у житті громади займає сім’я тощо.
Ресурси громади
У ході аналізу цього показника оцінюється наявність, доступність, рівень ресурсів і їх вплив
на сім’ю. Соціальний працівник має з’ясувати:
● чи володіє громада необхідними ресурсами та резервами для підтримки та допомоги сім’ї;
чи є за місцем проживання сім’ї кінотеатр, школа, будинок творчості, поліклініка, лікувальні, розважальні заклади, соціальна служба, неурядові організації, що працюють із дітьми і для дітей тощо;
● чи користується сім’я зазначеними ресурсами, чи має до них доступ.
Таким чином, оцінка потреб дитини та її сім’ї має здійснюватися за адаптованою Моделлю оцінки, що відображає взаємодію і взаємообумовленість трьох систем (компонентів) – потреби дитини для розвитку, батьківський потенціал, фактори сім’ї та середовища, – що, у свою чергу, мають низку показників, кожен з яких деталізується у відповідних індикаторах. При цьому по- казники вимагають ґрунтовного вивчення, індивідуального підходу щодо визначення впливу того
чи іншого фактора, обговорення та співставлення з’ясованих позицій. Сприятимуть зазначеному чітка процедура проведення оцінки та її документування, про що йтиметься у розділі 4.
3Партнерство й взаємодія з дітьми
І ДОРОСЛИМИ ПІД ЧАС ПРОВЕДЕННЯ ОЦІНКИ ПОТРЕБ ДИТИНИ ТА ЇЇ СІМ’Ї
3.1. Особливості взаємодії з дитиною під час оцінки її потреб
Точка зору дітей на свій життєвий досвід – важливе джерело інформації. Діти надають зна- чення подіям, що відбуваються; переживають відповідні почуття щодо них; мають свої мірку- вання стосовно прийняття рішень і яким чином ці рішення виконуватимуться, – і все потрібно брати до уваги у процесі здійснення оцінки потреб дитини та її сім’ї, яка опинилася у складних життєвих обставинах.
Оцінка потреб може проводитися в різних місцях: за місцем проживання дитини, сім’ї, в цен-
трі соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, загальноосвітньому навчальному закладі, лікар-
ні, кризовому центрі тощо. При цьому соціальному працівникові потрібно:
● зважати на вік, стать дитини і рівень її когнітивних здібностей / здатностей;
● пам’ятати про можливий негативний вплив емоційного стресу на розуміння дитиною зна- чення оцінки і сприйняття незнайомого чи малознайомого дорослого;
● вміти правильно обрати методи збору інформації.
Щодо останнього, то варто пам’ятати: дитина до п’яти років схильна вважати, що все знає,
і навіть на риторичні запитання до дорослих вона не завжди чекає відповіді. Тому найкращий метод вивчення дітей цього віку – спостереження.
У роботі з дітьми дошкільного віку можна використати такий метод збору інформації, як гра- інтерв’ю. Відповіді на серйозні запитання можуть бути отримані від дітей, яким пропонується пограти в казку, помандрувати в іншу країну, на іншу планету, перетворитися на казкового пер- сонажа. Наприклад:
Соціальний
працівник:
Давай
пограємо
у
казку.
Є
на
світі
королівство,
де
король
/
королева
– маленький
хлопчик
/
дівчинка.
Тобі
скільки
років?
(дитина
називає
свій
вік).
І
йому
/
їй
стільки
ж. Цей
король
/
королева
дуже
любить
усіх
дітей
і
хоче
видати
такі
закони,
щоб
дітям
жилося
до- бре,
а
їхні
сім’ї
були
щасливими.
І
ось,
він
/
вона
вибрав
тебе
своїм
радником,
щоб
з’ясувати,
як живеться
маленьким
громадянам
його
країни, що їх турбує,
чи ображають
їх батьки
тощо.
Такий метод допомагає дитині заспокоїтися, перебороти страх перед спілкуванням із дорос- лим. Дитина поступово входить у роль і сміливіше дає відповіді на уточнюючі запитання.
З дітьми, старшими 7–8 років, можна проводити короткотривале інтерв’ю (до 30 хв). Проте для підвищення ефективності роботи з ними стане у нагоді конструювання різних методик із ви- користанням гри, малюнку, графіки тощо.
Бажаним методичним інструментарієм для роботи з дітьми підліткового віку є анкета.
Водночас, використовуючи ті чи інші методи збору інформації, соціальний працівник пови- нен мати на увазі, що похибка правдивості дітей, порівняно з представниками інших вікових груп, залишається найвищою. Мотивами брехні дітей чи, м’якше кажучи, неправдивої інформа-
ції можуть бути:
● уникнення покарання;
● самозахист чи захист значущого дорослого;