21. Предмет філософії. Філософські дисципліни та їх специфіка.

Предмет філософії обумовлює виконання філософією функцій: світоглядної, методологічної та культурологічної. Уже з характеристики структури сучасного філософії філософського знання випливає висновок, що філософія є частиною культури і виконує важливі функції у розвитку суспільства. Філософські знання допомагають формувати методологічну культуру мислення вченого. Інтегративна функція полягає в об'єднанні практичного, пізнавального і ціннісно-орієнтованого досвіду життя людей. Це важлива умова збалансованого розвитку суспільного життя. У процесі суспільного розвитку або при реалізації складних наукових проблем люди відмовляються від застарілих поглядів та уявлень, стереотипів, цінностей, хибних світоглядних настанов. Філософія допомагає усувати помилки, звільнитися від застою, віджитих догм. Так реалізується критична функція філософії у системі культури.

Культурологічна функція передбачає експлікацію, раціоналізацію та систематизацію. Експлікація призначена для виявлення найзагальніших ідей, уявлень, форм досвіду. Важливе місце серед них займають: категорії, узагальнені способи буття - вчення про буття - онтологія; теоретичне усвідомлення ставлення до світу та людини - практичні (праксеологія), пізнавальні (гносеологія), ціннісні (аксіологія). Раціоналізації у відображення в логічній, поняттєвій формі результатів людського досвіду. Систематизація - теоретичне відображення сумарних результатів людського досвіду.

Світоглядна функція полягає у тому, що, опановуючи філософію, людина відтворює певний погляд на світ. Характер її уявлень про світ сприяє визначенню певної мети. Їх узагальнення створює загальний життєвий план, формує ідеали людини. Світогляд не може бути лише сумою знань. У світогляді відбувається певне ставлення до світу. Світогляд має спрямовувати поведінку, діяльність людини у сфері практики і в пізнанні.

Методологія - це сукупність найбільш загальних ідей та принципів, що застосовуються у вирішенні конкретних теоретичних та практичних завдань, це й наукове обґрунтування, розробка ідей та принципів, шляхів та засобів пізнання та практики.

Надзвичайно важливим елементом духовного життя суспільства, поряд із суспільною свідомістю, є духовна куль тура. Є дуже багато визначень сутності культури. Загальне визначення культури — це все те, що створено людиною. Тому в широкому аспекті культуру розглядають як сукупність результатів людської діяльності. У літературі культуру визначають як сукупність матеріальних і духовних цінностей, вироблених людством; специфічний спосіб розвитку людської життєдіяльності, представлений у продуктах матеріальної і духовної праці; спосіб життєдіяльності людини з освоєння світу; міру ставлення людини до себе, суспільства і природи; сферу становлення, роз­витку соціологізації людини в природному і соціальному оточенні.

Философия – первая форма теоретического освоения действительности. Философия рождается, как попытка решить мировоззренческие проблемы средствами разума, мышления. Философия стремиться понять мир не с позиции превосходящих человека сил и существ, а с позиции знания, поэтому первоначально она выступает, как мировая мудрость.

«Философия» с греческого – «любовь к мудрости». Истолкование понятия философии в европейской философии связывают с именем Платона. У него философия предстаёт, как совокупность человеческий знаний, накопленных человечеством. Тем не менее, Платон стремиться подчеркнуть неоднозначность, неординарность появления философии, поэтому философия появляется у него вместе с удивлением. Он писал: «Философия – попытка или упражнение в смерти». После Платона была обнаружена ещё одна составляющая философии – философское сомнение. Важнейшей составляющей философии является рефлексия, как способ человеческого мышления, как способ теоретического самосознания. Это такой способ сознания, когда сравнивается познаваемая модель с уже существующей навязанной моделью. Мышление, по существу, рефлексия. Вместе с рефлексией и самосознанием исторически возникает философия. Сознание каждого человека – способ существования общественного сознания в индивидуальной форме. Этот процесс нашел своё выражение, прежде всего, в языке. Философия – способ осознания действительности. Философствование – особый акт теоретического самоосознания человека, существующий с помощью особого языка философии на основе личного опыта.

Философия, как мировоззрение – система общих теоретических взглядов на мир в целом, место в нем человека, уяснение различных форм отношения человека к миру и другим людям.