Розвиток вітчизняного податкового аудиту на сучасному етапі становлення його системи Риженко і.Є., здобувач Харківський національний університет імені в.Н. Каразіна

Стаття присвячена одному з найбільш затребуваних на сьогоднішній день в Україні напрямків аудиту – податковому аудиту. В ній проаналізовані причини поширення даного напрямку аудиту, визначені його місце в системі вітчизняного аудиту та роль в економічному житті суспільства, розглянуті відмінні особливості та сфера застосування податкового аудиту, наведені дані експертних досліджень щодо наявної ситуації на ринку аудиторських послуг.

Податковий аудит є одним з найбільш популярних нових напрямків аудиту в Україні. На всіх етапах діяльності організації тією чи іншою мірою зіштовхуються з проблемами податкового характеру й намагаються їх вирішити таким чином, щоб використати ресурси організації з максимальною віддачею для прискорення економічного зростання.

Беручи до уваги важливість реалізації даного аспекту в умовах присутності значного податкового тягаря і зовнішніх несприятливих факторів, організації прагнуть оптимізувати свої податкові платежі, що нерідко може бути кваліфіковано як ухилення від сплати податків.

Зазначені обставини є тими факторами, які сприяють розвитку податкового аудиту як експертизи прийнятої організацією облікової політики для цілей оподаткування, перевірки її дотримання виконавцями, оцінки якості оформлення облікової документації та застосовуваних схем організації фінансово-господарських відносин.

У контексті різноманіття податків і складності обчислення податкових баз податковий аудит є важливим інструментом, що забезпечує зниження податкових витрат. Більше того, проведення податкового аудиту дозволяє не тільки зробити висновок щодо правильності нарахування податкових зобов’язань, але й мінімізувати податкові ризики й потенційні санкції за порушення податкового законодавства, що нерідко справляють істотний вплив на загальний фінансовий стан організації.

Тому податковий аудит має величезне значення як для організацій, так і для різних категорій користувачів, відновлюючи довіру між укладачами й користувачами звітності.

Активний розвиток податкового аудиту пов'язаний, насамперед, з тим, що в результаті обвальної, практично нерегульованої приватизації державної власності в 90-х р.р. минулого століття в Україні сформувалася специфічна модель господарювання, в межах якої відомі в економічно розвинених країнах ринкові механізми, інститути й моделі поводження значно деформувалися, змінивши при цьому сутнісну й функціональну спрямованість.

Не є винятком у даному плані й вітчизняний аудит, що значно відрізняється від традиційного західного аудиту, насамперед податковою спрямованістю більшості аудиторських перевірок, у зв'язку з чим аудит виконує фактично невластиві йому функції.

Розглянемо основні причини, що сприяли особливому розвитку аудиту в Україні й появі безпосередньо податкового аудиту.

Головна причина відмінності вітчизняного аудиту від західного полягає в розходженні організації управління бізнесом. Так, при західному варіанті в переважній більшості випадків реалізується принцип відокремлення капіталу як фінансового ресурсу від процесу управління останнім.

Такий підхід дозволяє сконцентрувати під єдиним управлінням значні фінансові ресурси, забезпечуючи зростання ефективності вкладень. При цьому керуючий (генеральний директор) несе відповідальність перед власниками за результати діяльності компанії, що змушує його здійснювати діяльність не тільки ефективно, з одержанням максимального прибутку, виходячи з якого виплачуються дивіденди власникам, але й прозоро. У цьому випадку аудитор виступає як захисник інтересів власника, а його висновок і аудиторський звіт є гарантами відбиття всієї істотної інформації, необхідної власникам для прийняття управлінських рішень.

На противагу західному варіанту у вітчизняній практиці нерідко власник організації самостійно здійснює її управління, при цьому він зацікавлений винятково в максимізації власних доходів від бізнесу, не визнаючи обмежень щодо способу їх одержання. У цьому випадку аудитор виконує функції по виявленню й зниженню податкових ризиків, властиві організації, а також наданню консультацій з питань "оптимізації" податкових платежів, тому що саме за рахунок зниження податкових платежів власник нерідко одержує основну частину свого прибутку.

Також в українській практиці управління бізнесом має місце не схожа із західною схема організації процесу управління, з тією відмінністю, що вітчизняний керуючий практично не несе ніякої відповідальності за результати діяльності організації. Такі умови дозволяють генеральним директорам фактично розпоряджатися майном компанії, "перекачуючи" її доходи на особисті рахунки, підставні, дочірні або офшорні компанії, максимально прикриваючи дані операції у звітності.

Можливий варіант, коли генеральний директор змушений забезпечувати регулярний доход власника, виплата якого здійснюється не за рахунок чистого прибутку, а через збільшення "витрат" організації. Завдання керуючого при цьому полягає в забезпеченні контролю над фінансовими й товарними потоками організації й формальному звіті перед контролюючими органами. У такому випадку завдання аудитора на практиці зводиться до виявлення проблемних щодо податків місць і потенційних податкових ризиків, а також у захисті інтересів власника при несумлінності дій керуючого.

Наведені схеми ведення бізнесу, на відміну від класичної західної моделі, вимагають не прозорості, а навпаки, прихованості звітності, відсутності в ній реальних фінансових показників організації, що ускладнює, а в ряді випадків унеможливлює, контроль за нарахуванням податків.

Мабуть, єдиним винятком для вітчизняної практики є організації, створені у формі відкритих акціонерних товариств, що прагнуть одержати вихід на світовий фондовий ринок з наступним фінансуванням у формі додаткової емісії акцій.

Для таких компаній вихід на фондовий ринок дозволяє:

- одержати більш високу оцінку компанії в порівнянні з українською;

- мати доступ до фондового ринку, в сотні разів більше капіталомісткого, ефективніше організованого, що володіє ширшим набором інструментів і механізмів фінансування в порівнянні з вітчизняним фондовим ринком;

- гарантувати підвищення ліквідності акцій;

- забезпечити широкий доступ портфельним інвесторам.

Для досягнення зазначених позитивних ефектів організації необхідно пройти процедуру публічного розміщення на фондовому ринку (ІPO). В свою чергу, для проходження ІPO компанії необхідно:

- показувати стійке зростання фінансових показників;

- мати достатній розмір активів і/або річного обороту;

- пройти аудит за міжнародними стандартами (Due dіlіgenct);

- володіти досить ліквідним балансом;

- мати кваліфікований менеджмент, що володіє довгостроковим баченням

стратегії розвитку бізнесу.

Здійснюваний відносно таких компаній аудит за своїм призначенням максимально відповідає західному підходу, при якому аудитор виступає агентом, якому суспільство довіряє провести незалежну перевірку, на підставі якої можна дати оцінку ступеня вірогідності звітності фактичному становищу справ.

Проте, українські компанії нещодавно почали розглядати цей прогресивний спосіб інтеграції у світову економіку як прийнятний для себе. До сих пір на світовий фінансовий ринок свої акції вивели лише сім українських підприємств (для порівняння: російських компаній — декілька десятків) [1].

Для всіх же інших підприємств та організацій діяльність українських аудиторів фактично спрямована, по-перше, на зниження податкових ризиків, що зумовлюється превентивним характером роботи аудиторів, по-друге, - на захист інтересів власників від несумлінних дій керуючого, по-третє, - на формальне підтвердження фінансової та податкової звітності, яка не відбиває реального стану справ і використовується винятково для пред’явлення її податковим органам.

Крім розходжень в організації управління бізнесом для України характерна складна система оподатковування, наявність великої кількості спірних арбітражних справ по податкових питаннях і значні адміністративні, фінансові й карні санкції за порушення податкового законодавства, що потребує послуг, спрямованих на мінімізацію податкових ризиків, які надаються в межах аудиторських перевірок.

Таким чином, наведені вище докази свідчать про значне усічення ринку аудиторських послуг і переважну спрямованість діяльності більшості аудиторських організацій на перевірку правильності розрахунку й сплати податків. Це, в свою чергу, свідчить про те, що фактично в Україні за більш ніж півтора десятиріччя склалася система не фінансового аудиту, спрямованого на перевірку правильності витрат коштів, відбиття у звітності фінансової інформації про активи, пасиви й прибуток, підтвердження або не підтвердження правильності ведення бухгалтерського обліку відповідно до Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку та вітчизняних П(С)БО, а система податкового аудиту, орієнтована на зниження податкових ризиків організацій.

За результатами опитування, проведеного серед провідних аудиторських компаній України, що здійснюють свою діяльність на ринку аудиторських послуг, щодо частки кожного окремого виду аудиту на ринку, загальний аудит займає понад 30%, послуги в галузі міжнародних стандартів бухгалтерського обліку - близько 15%, понад 45% - послуги, що супро­воджують аудит (консультування з питань оподаткування, бухгалтерського обліку, узгодження процедур по податковій звітності). Аудит страхових організацій, банківський і інвестиційний аудит разом займає не більше 10% всього ринку [2].

У наведеній структурі ринку аудиторсько-консалтингових послуг податковий аудит частково входить до загального аудиту (через податкову спрямованість аудиторських перевірок), частково - до послуг, які супроводжують аудит. Через те, що дослідження частки безпосередньо податкового аудиту в загальній структурі аудиторсько-консалтингових послуг не проводилося, не уявляється можливим точно визначити його частку.

Однак, на наш погляд, з урахуванням особливостей вітчизняного аудиту, податковий аудит може досягати 40% даного ринку, оскільки в цей час він є одним з основних напрямків діяльності аудиторських організацій в Україні.

Дане припущення ґрунтується на двох аргументах:

- вагома частина традиційного аудиту орієнтована на зниження податкових ризиків;

- значна частка податкового і юридичного консалтингу пов'язана безпосередньо з комплексною або тематичною перевіркою податків, що сплачуються організаціями.

При проведенні досліджень щодо співвідношення "загального" і податкового аудиту, ряд дослідників доходить висновку про взаємне перетинання двох зазначених напрямків аудиту та про те, що в процесі загального аудиту здійснюється і податковий аудит [3, с. 13].

Водночас, на наш погляд у практичні діяльності аудиторів має місце розходження двох зазначених напрямків аудиту. Безумовно, в процесі аудиту фінансової звітності аудитором перевіряються питання правильності нарахування та своєчасності сплати податків, однак на відміну від податкового аудиту дані питання перевіряються вибірковим способом, і часом розмір вибірки, прийнятний для висновку про вірогідність фінансової звітності, є непрезентабельним щодо достовірності податкової звітності. Саме з цієї причини багато організацій, для яких "загальний" аудит є обов'язковим, окремо вказують у договорах з аудиторськими фірмами обсяг робіт з податкового аудиту.

Крім відмінностей від аудиту фінансової звітності, податковий аудит варто чітко відмежувати від супутніх аудиту послуг, зокрема, податкового консультування.

До податкового консультування відносяться наступні послуги: - розробка пропозицій і рекомендацій щодо поліпшення існуючої системи оподатковування економічного суб'єкта;

- розробка оптимальних механізмів нарахування податків з урахуванням особливостей економічного суб'єкта;

- вироблення рекомендацій з повного й правильного використання економічним суб'єктом податкових пільг;

- розробка комплексу заходів, спрямованих на оптимізацію податків і зниження податкових ризиків у межах чинного законодавства;

- попередній розрахунок податкових платежів при різних варіантах договірних відносин економічного суб'єкта й видах діяльності; - розробка рекомендацій з досягнення відповідності принципів податкового обліку, застосовуваних окремими підрозділами й філіями, єдиній системі податкового планування, яка створена економічним суб'єктом; - розробка пропозицій по створенню у економічного суб'єкта системи внутрішнього контролю за правильністю нарахування податків і зборів;

- розробка пропозицій з адаптації діючої системи податкового планування й обліку до можливих змін вимог податкового законодавства;

- постановка податкового обліку;

- податкове планування й оптимізація оподатковування;

- податковий супровід у вигляді поточного консультування з питань

застосування норм податкового законодавства та інш.

Наведені вище супутні послуги відрізняються за своєю суттю від безпосередньо податкового аудиту тим, що податковий аудит передбачає проведення перевірочних заходів стосовно правильності нарахування, повноти й своєчасності сплати податків, у той час як інші супутні аудиту послуги спрямовані, насамперед, на оптимізацію податкових платежів економічного суб'єкта, побудову системи податкового обліку й внутрішнього контролю, а також на консультування по окремих питаннях оподатковування.

У висновку слід зазначити, що спрямованість аудиторської діяльності в Україні на сучасному етапі переважно на перевірку податків спричинила формування системи не фінансового, а податкового аудиту, що часом не виконує повною мірою властивих аудиту функцій. Такі умови не сприятимуть становленню системи незалежного аудиту та повномасштабному застосуванню Міжнародних стандартів аудиту. Професія аудитора, яка покликана забезпечувати прозорість та надійність економіки, ефективність регулювання економічних процесів, в наш час найчастіше націлена не на підвищення економічного достатку суспільства, а на вирішення фінансових питань окремих суб’єктів господарювання всупереч загальним інтересам. І розвиток аудиту в Україні багато в чому залежатиме не тільки від набутих темпів економічного життя, притоку інвестицій, розширення фондового ринку, але й від ідеологічної перебудови аудиторської діяльності та якісних змін у самому аудиторському середовищі.

Література:

1. Кукса В. Это сладкое слово IPO. Украинские предприятия открывают для себя прогрессивный способ интеграции в мировую экономику / В.Кукса // Зеркало недели. Деньги. - 2007. - № 35 (664). – стр.2.

2. Духненко В., Дуброва О. Инструмент защиты и доверия / В. Духненко, О.Дуброва // Сайт рейтингового агентства «Эксперт»: http://www/expertra.com.

3. Сомов Л. Налоговый аудит / Л.Сомов // Финансовая газета. Региональный выпуск. - 2004. - №28. – стр.6.

Податковий аудит та узгоджені процедури

Метою цих завдань є виконання таких аудиторських процедур, які були узгоджені між аудитором і Замовником (господарюючим суб'єктом або якою-небудь третьою стороною).

За підсумками проведення будь-яких узгоджених процедур Замовникові надається звіт, на підставі якого користувач одержує можливість оцінити результати проведених процедур і факти, наведені у звіті й зробити власні висновки на підставі даних роботи аудитора.

Звіт надається тільки сторонам, що домовилися про виконання даних процедур. Такий звіт не виключає можливість висловлення професійної думки (точки зору) аудитора, якщо воно допомагає користувачеві в оцінці предмета завдання й носить приватний характер у контексті всього завдання.

У формі виконання узгоджених процедур ми пропонуємо Клієнтам виконання процедур з перевірки відображення господарських операцій у податковому обліку (т.зв. податковий аудит, перевірка податкового обліку). Можуть розглядатися як окремі податки, так і вся система податкових зобов'язань клієнта. При цьому особлива увага приділяється таким сполученим з податковими ризиками видам діяльності клієнта, як ЗЕД, посередницька діяльність, операції з пов'язаними особами та ін.

Таким чином, підготовка до податкових перевірок дає відповідь на запитання - які помилки виявила б податкова інспекція під час перевірки сьогодні.

Аудит податків також дозволяє виявити:

можливі порушення, пов'язані з помилковим тлумаченням і використанням податкових пільг;

некоректні методики обліку.

За результатами податкового аудита формується детальний звіт, у якому приводяться відомості про всі виявлені факти, що впливають на податкові зобов’язані, а також рекомендації з коригування виявлених недоліків.

Додатково звіт може містити:

можливі суми штрафів і пені, які були б нараховані, суми донарахованих податків і зборів;

можливі наслідки для компанії й керівництва;

необхідні виправлення, усунення або заниження виявлених податкових зобов'язань.

Оскільки податкові перевірки є невід'ємною частиною діяльності компаній, і найчастіше приносять певну непевність керівникам, бухгалтерам і фінансовим структурам організацій, дестабілізують хід роботи команди, у силу суперечливості тлумачень українського податкового законодавства, то послуга - податковий аудит - це можливість бути підготовленими до податкових перевірок і, власне, підготовка до податкових перевірок.

На надання послуги укладається договір, яким установлюються:

працезатрати аудиторів, що брали участь у перевірці (у годинах);

строки виконання;

відповідальність;

вартість.

Завдяки послузі податковий аудит, Ви отримуєте перевагу в часі, а також можливість виправити наявні порушення законодавства з мінімальними фінансовими витратами. Перевірка податкового обліку аудиторською фірмою дозволить Вам пройти перевірку податкової інспекції з найменшими витратами.

Наша фірма несе фінансову відповідальність за несприятливі наслідки для Вашої компанії у випадку використання наших рекомендацій і схем, зміни бухгалтерського й податкового обліку.

Наш принцип - це індивідуальний підхід до кожного Замовника.

При виявленні відхилень даємо рекомендації керівництву з їх усунення.

Найбільше корисні щоквартальні перевірки, що забезпечують своєчасне внесення коригувань, щоб запобігти можливим штрафним санкціям.

Ми виконуємо різноманітні індивідуальні завдання Клієнтів щодо проведення будь-яких узгоджених процедур. Кожне завдання проходить детальне узгодження із Замовником, а перелік узгоджених процедур є додатком до договору.

ПОДАТКОВИЙ АУДИТ

Агентство з питань податкового захисту" (далі - Агентство) є спеціалізованою юридичною фірмою, яка працює на ринку юридичних послуг з 2004 року у справах правового захисту платників податків і має головну й переважну спеціалізацію:

• податковий аудит;

• податкове планування;

• оптимізація оподаткування;

• податкові конфлікти.

Податковий аудит - перевірка правильності числення, відобра­ження в звітності, сплати податків і інших обов'язкових платежів Клієнтом Агентства. Також метою податкового аудиту є оцінка Агентством податкових ризиків Клієнта і ризиків застосування до нього санкцій з боку державних органів.

У процесі здійснення податкового аудиту Агентством здійснюється перевірка первинних документів, податкових декларацій, договорів і інших документів Клієнта Агентства.

Податковий аудит здійснюється по наступним напрямках:

• перевірка правильності формування податкової бази і точності податкових розрахунків;

• перевірка обґрунтованості використання податкових пільг;

• перевірка застосовуваних схем оптимізації оподатковування;

• перевірка правильності складання податкових декларацій;

• підготовка рекомендацій з виправлення допущених неточностей або порушень податкового законодавства;

• оцінка податкових ризиків і можливих негативних наслідків не виправлення неточностей або порушень податкового законодавства.

Податковий аудит може здійснюватися:

• як самостійний вид послуг Агентства;

як перший етап роботи Агентства по побудові оптимальної системи податкового обліку для Клієнта, що включає в себе заходу щодо податкового планування й оптимізації оподатковування (у цьому випадку податковий аудит несе додаткову функцію: аналіз поточної діяльності Клієнта Агентства).

Податковий аудит також актуальний і для тих Клієнтів Агентства, діяльність яких у найближчому часі буде піддана перевірці з боку контролюючих органів.

З повагою,

спеціалізована юридична фірма

"Агентство з питань податкового захисту"

Аудит ПДВ

№21 - 01.06.05

Методичні рекомендації щодо складання програми аудиту податку на додану вартість

Програма аудиту містить види, зміст та час проведення аудиторських процедур, які мають збігатися з прийнятими до роботи показниками загального плану аудиту. До аудиторської програми включається перелік об'єктів аудиту за його напрямами, а також час, який необхідно витратити на кожен напрям аудиту або аудиторську процедуру. Програма складається до початку аудиту, але в ході аудиту аудитор може внести незначні та суттєві корективи. У програмі аудитор оцінює розмір ризику внутрішнього контролю та свій особистий ризик невиявлення суттєвих помилок у звітності, який існує під час проведення аудиторських процедур, визначає термін проведення аудиторських тестів i незалежних процедур, координує роботу можливих помічників, залучених з числа співробітників підприємства, визначає присутність інших виконавців аудиту, якщо вони беруть участь у роботі.

Для того щоб провести якісний аудит, аудитору необхідно насамперед правильно встановити та скоординувати із замовником метод організації аудиту, провести анкетування ПДВ.

Початковим етапом перевірки є аналіз податку на додану вартість, питома вага якого у структурі доходів державного бюджету значна.

Аналіз податку на додану вартість включає такі розрахунки:

Розрахунок суми внеску ПДВ до бюджету або його відшкодування (∑ПДВ):

∑ПДВ = (Р – З) х n,

де Р – вартість товарів підприємства до реалізації (база оподаткування);

З – закупівельна вартість товарів, матеріалів, послуг інших підприємств (база оподаткування);

n – ставка податку на додану вартість (у частках одиниці).

Визначення питомої ваги податкового кредиту в податковому зобов'язанні (ПДВпв):

ПДВпв =∑ПК / ∑ПЗ,

де еПК – сума податкового кредиту податку на додану вартість;

∑ПЗ – сума податкового зобов'язання податку на додану вартість.

Визначення питомої ваги податку на додану вартість у податках, які сплачує підприємство (ПВПДВ):

ПВПДВ = ∑ПДВ /∑П,

де ∑ПДВ – сума ПДВ, яку сплатило підприємство за звітний період;

∑П – сума усіх податків, яку сплатило підприємство за звітний період.

Визначення динаміки ПДВ за періодами діяльності підприємства у вартісних одиницях (Д∑ПДВ):

Д∑ПДВ = ∑ПДВЗ – ∑ПДВП,

де ∑ПДВЗ – сума податку на додану вартість у звітному періоді;

∑ПДВП – сума податку на додану вартість у попередньому періоді.

Розрахунок динаміки податку на додану вартість за періодами у відсотках:

Д%ПДВ = (∑ПДВЗ /∑ПДВП) х 100%.

Запропонована методика аналізу податку на додану вартість допоможе проаналізувати ПДВ за попередній період i дасть змогу спрогнозувати правильну податкову політику на майбутнє.

Аудитор при складанні плану перевірки повинен виробити аудиторську стратегію, скласти графік завершення основних етапів аудиту. При складанні плану вивчаються напрями бізнесу замовника, історія його діяльності, нинішні умови, перспектива, територіальне розміщення, види готової продукції, ринки її збуту, перспективи розвитку виробництва, зміни у структурі виробництва й управління, останні зміни у функціонуванні фінансового та податкового обліку, наявність та ефективність внутрішнього контролю.

Для виявлення можливих порушень законодавства при веденні обліку ПДВ необхідно перевірити правильність організації обліку ПДВ на підприємстві, оцінити ступінь довіри даним обліку ПДВ на підприємстві та вибір методу перевірки ПДВ.

Метою проведення аудиту ПДВ є визначення правильності нарахування i сплати податку на додану вартість та достовірності відображення у звітності.

Програма аудиту ПДВ має базуватись на якісних аспектах проведення аудиту:

існування або наявність (I);

повнота (II);

права й обов'язки (III);

оцінка та вимірювання (IV);

подання та розкриття інформації (V).

У програмі аудиту ПДВ аудитор відображає основні процедури для вирішення головних завдань аудиторської перевірки. При первісному аудиті процедури залежать від ступеня довіри попередньому аудиту. Якщо аудит базується на даних попереднього аудиту, то в даному випадку необхідно уважно вивчити робочі документи попереднього аудиту або детальний облік ПДВ та визначити, чи адекватним був підхід попереднього аудитора.

Типова робоча програма аудиту ПДВ:

Аудит ПДВ Предмет перевірки Визначають, чи є підприємство платником ПДВ.

Визначають нормативну базу з ПДВ з урахуванням усіх змін у періоді, який перевіряється. Встановлюють, чи користується підприємство пільгами з ПДВ та в яких обсягах.

Встановлюють правильність визначення підприємством об'єкта оподаткування ПДВ. Перевіряють правильність застосування ставок (0% або 20%).

Перевіряють повноту та своєчасність сплати ПДВ. Аналізують альтернативні методи обкладання ПДВ.

Завдання перевірки 1. Чи є підприємство платником ПДВ, що підтверджується наявністю Свідоцтва платника ПДВ (якісний аспект І).

2. Перевірка правильності відображення в обліку податкового кредиту з ПДВ (якісні аспекти I і ІV).

3. Перевірка завершеності процесу відображення ПДВ (якісні аспекти II, III і IV).

4. Перевірка права власності на основні засоби, нематеріальні активи та товарно-матеріальні цінності, щодо яких нараховано ПДВ (якісний аспект III).

5. Перевірка визначення суми ПДВ згідно із застосованими цінами та кількістю продукції та ставок ПДВ (якісний аспект IV).

6. Перевірка правильності визначення та відображення в обліку податкового зобов'язання (якісний аспект I).

7. Перевірка арифметичної точності підсумків книг придбання та продажу товарів, робіт та послуг (якісні аспекти I, II і V).

8. Перевірка правильності відображення та розкриття у податковій декларації з податку на додану вартість (якісний аспект V).

Аудиторські процедури Перевірка податкового кредиту

Метод аудиту: документальна перевірка; аналітична перевірка; вибіркова перевірка; економічна перевірка; нормативно-правова перевірка.

Перевірка податкового зобов'язання

Метод аудиту: документальна перевірка; аналітична перевірка; вибіркова перевірка; економічна перевірка; нормативно-правова перевірка.

Перевірка складання податкової декларації з податку на додану вартість

Метод аудиту: документальна перевірка; економічна перевірка; нормативно-правова перевірка.

Перевірка ведення обліку ПДВ

Метод аудиту: документальна перевірка; аналітична перевірка; вибіркова перевірка; економічна перевірка; нормативно-правова перевірка.

Документи, які підлягають перевірці Баланс, Звіт про фінансові результати, Головна книга, Журнал 3, податкові накладні, книги придбання товарів (робіт, послуг), книги продажу товарів (робіт, послуг), податкова декларація з податку на додану вартість, свідоцтва платника ПДВ.

Практичні рекомендації щодо аудиторських процедур

При проведенні перевірки податкового кредиту необхідно здійснювати:

перевірку правильності включення суми ПДВ до податкового кредиту;

перевірку визначення дати виникнення права на податковий кредит та відображення його в бухгалтерському обліку;

перевірку включення в податковий кредит сум ПДВ з придбання основних фондів, товарно-матеріальних цінностей та нематеріальних активів;

перевірку правильності коригування податкового кредиту;

звірку з даними бухгалтерського обліку та книгою придбання.

При проведені перевірки податкового зобов'язання необхідно здійснювати:

перевірку правильності визначення податкового зобов'язання за операціями з продажу основних фондів, нематеріальних активів та товарно-матеріальних цінностей;

перевірку визначення дати виникнення права на податкове зобов'язання та відображення його у бухгалтерському обліку;

перевірку правильності коригування податкового зобов'язання;

звірку з даними бухгалтерського обліку та книгою продажу.

Під час перевірки складання податкової декларації з податку на додану вартість необхідно:

порівнювати суми ПДВ, зазначені у податковій декларації з податку на додану вартість, з сумами ПДВ, отриманими за даними аудиту;

за наявності сум ПДВ до відшкодування з бюджету перевіряти законність їх виникнення;

порівняти нараховані (згідно з податковою декларацією з податку на додану вартість) та сплачені (згідно з платіжними розрахунками) суми ПДВ;

порівнювати нараховані суми ПДВ за даними аудиту з сумами ПДВ, сплаченими згідно з платіжними розрахунками, та з наявністю переплати на особових рахунках підприємства по ПДВ у ДПІ.

Під час перевірки ведення бухгалтерського обліку ПДВ необхідно порівнювати:

кореспонденції за рахунком 64 за даними підприємства з кореспонденціями за рахунком 64 за даними аудиту;

дані кореспонденції за рахунком 64 з даними Журналу 3 та Відомості 3.6;

дані Журналу 3 та Відомості 3.6 з даними Головної книги;

дані Головної книги з даними зворотної відомості;

дані зворотної відомості з даними балансу підприємства;

дані податкової декларації з податку на додану вартість з даними Звіту про фінансовий результат.

Виявлені аудитором за допомогою розроблених програм порушення заносяться до робочих документів, а потім знаходять відображення у відповідних підсумкових документах. Документальне оформлення аудиту складається з двох видів документів: робочих та підсумкових (узагальнення результатів аудиту).

Результати аудиторської перевірки аудитор оформляє висновком про якість складеної замовником бухгалтерської документації та декларацій.

Додаткові процедури мають базуватись на необхідності глибшого розуміння контролю, виявлення численних суттєвих помилок у податковому обліку та систематичного порушення податкового законодавства, а також на оцінці того, чи були основні процедури достатні для досягнення мети аудиту.

Запропонована програма аудиту, в якій відображені основні процедури для розв'язання головних завдань аудиторської перевірки, дає змогу охопити всі господарські операції з ПДВ. Розроблена типова програма аудиту ПДВ може бути використана аудитором при перевірці будь-якого підприємства.

Мети аудиту ПДВ буде досягнуто, якщо аудитор після проведеного анкетування та складання робочих документів достовірно, об'єктивно та відповідно до чинного законодавства зможе висловити свою думку у звіті й висновку надати рекомендації щодо альтернативних напрямів справляння ПДВ.

Аналіз податкового ризику

Настав час, коли особи, які колись створили підприємство (скажімо, товариство) та деякий час тішилися плодами його діяльності, хочуть відступити (як правило, продати) належні їм корпоративні права.

Аналіз податкового ризику

при купівлі корпоративних прав

Якщо підприємство має «ім'я» у світі бізнесу, стабільний прибуток, напрацювало цінний комерційний досвід у галузі, комерційні зв'язки, ноу-хау тощо, чому б не знайтися охочим набути його корпоративних прав? Проте у набувача корпоративних прав товариства можуть виникнути побоювання: починає він працювати з підприємством не з «чистого аркуша» – воно має вже «історію» (яка може включати як позитивні, так і негативні епізоди). Чи можуть спіткати такого набувача неприємності – наслідок попередньої діяльності колишніх учасників, менеджменту тощо?

Зосередимо увагу на податкових ризиках купівлі корпоративних прав та їх мінімізації.

Аудит зменшить ризик

Перший крок, який доцільно зробити набувачу, – це вимагати від продавця проведення аудиторської перевірки попереднього періоду. Виявлені недоліки та порушення податкового законодавства мають бути усунені.

Не зайвою, на нашу думку, була б податкова документальна перевірка. Якщо податківці донарахували суми податків, штрафи та пеню (і це зроблено правомірно та обгрунтовано), набувач може вимагати від попередніх власників (учасників) та менеджменту підприємства повної сплати податків. Якщо ж вимоги податківців неправомірні та необгрунтовані, набувачу треба готуватися до спору (можливо, тривалого) з витратами і наслідками, які неможливо точно передбачити (діють такі фактори, як упередженість суддів, політика держави щодо платників податків тощо). Принаймні сторони договору купівлі-продажу корпоративних прав можуть врахувати це при визначенні вартості.

Припустимо, що все це зроблено. Податковий борг сплачено або встановлено, у якій сумі за несприятливого розвитку подій його доведеться сплатити у майбутньому. Чи означає це для набувача корпоративних прав, що він при потребі змінює менеджмент, і на підприємстві можна починати «нове життя»? Чи можуть податківці у майбутньому «намалювати» досі не відомий податковий борг?

Кримінальний сценарій

На нашу думку, негативних наслідків для товариства (а також опосередковано для нового учасника) можна очікувати у разі кримінального переслідування посадових осіб підприємства (колишнього менеджменту) за правопорушення, вчинені ними у попередньому періоді.

Статтею 212 Кримінального кодексу України встановлено покарання за ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів:

«1. Умисне ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів, що входять в систему оподаткування, введених у встановленому законом порядку, вчинене службовою особою підприємства, незалежно від форми власності, якщо ці діяння призвели до фактичного ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів у значних розмірах, – карається штрафом від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

2. Ті самі діяння, вчинені за попередньою змовою групою осіб, або якщо вони призвели до фактичного ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів у великих розмірах, – караються штрафом від п'ятисот до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до п'яти років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

3. Діяння, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені особою, раніше судимою за ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів, або якщо вони призвели до фактичного ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів в особливо великих розмірах, – караються позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна».

Сьогодні за базу розрахунку наведених розмірів беруть 175 гривень.

Значним розміром коштів є сума податків понад 175000 грн., великим розміром – понад 525000 грн., особливо великим розміром – понад 875000 грн.

Історія повторюється двічі: повторна перевірка

Статтею 111 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.90 р. № 509-XII (із змінами) встановлено підстави та порядок проведення органами державної податкової служби планових і позапланових виїзних перевірок своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів).

Зокрема, у ній зазначено, що «позаплановою виїзною перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена в планах роботи органу державної податкової служби», а також наведено наступні обставини, за наявності яких вона проводиться:

«– стосовно посадової особи платника податків у порядку, встановленому законом, податковою міліцією заведено оперативно-розшукову справу, у зв'язку з чим є потреба у проведенні позапланової виїзної перевірки фінансово-господарської діяльності такого платника податків;

– у разі коли вищестоящий орган державної податкової служби в порядку контролю за достовірністю висновків нижчестоящого органу державної податкової служби здійснив перевірку документів обов'язкової звітності платника податків або висновків акта перевірки, складеного нижчестоящим контролюючим органом, та виявив їх невідповідність вимогам законів, що призвело до ненадходження до бюджетів сум податків та зборів (обов'язкових платежів). Позапланова виїзна перевірка в цьому випадку може ініціюватися вищестоящим органом державної податкової служби лише у тому разі, коли стосовно посадових або службових осіб нижчестоящого органу державної податкової служби, які проводили планову або позапланову виїзну перевірку зазначеного платника податків, розпочато службове розслідування або порушено кримінальну справу».

Зупинимося докладніше на першій підставі проведення перевірки.

Згадана стаття Закону № 509-XII містить суперечність.

У ній зазначено, що позапланова виїзна перевірка може здійснюватися лише на підставі рішення суду.

У наступному ж абзаці – за рішенням керівника податкового органу, яке оформляється наказом.

Викладене стосується випадку, коли щодо посадової особи платника податків у порядку, встановленому законом, податковою міліцією заведено оперативно-розшукову справу. Отже, у податківців з'являється можливість повернутися ще раз до періоду, який вже було перевірено.

Такий порядок встановлено Законом «Про оперативно-розшукову діяльність» від 18.02.92 р. № 2135-XII (із змінами).

Уже згадана стаття Закону № 509-XII передбачає також випадок, коли проти посадових осіб платника податків порушено кримінальну справу. У такому разі визначені цим Законом обмеження на перевірки не поширюються. Перевірки здійснюються відповідно до Кримінально-процесуального кодексу України (КПК). Тобто порушення кримінальної справи проти посадових осіб підприємства стає єдиною необхідною і достатньою підставою для повторної перевірки.

Згідно із згаданою статтею Закону № 509-XII працівникам податкової міліції заборонено брати участь у проведенні перевірок, якщо вони не пов'язані з веденням оперативно-розшукових справ або розслідуванням кримінальних справ.

Оперативно-розшукові та кримінальні справи порушуються на підставах (їх перелік наведено у частині першій ст. 6 Закону «Про оперативно-розшукову діяльність»), інформація про які може міститися у заявах, повідомленнях підприємств, громадян, представників влади, засобів масової інформації, письмових дорученнях і постановах слідчого, вказівках прокурора, ухвалах суду в кримінальних справах, матеріалах органів дізнання, інших правоохоронних органів тощо (частина друга ст. 6 Закону «Про оперативно-розшукову діяльність», ст. 94 КПК, пункт 1 частини першої ст. 21 Закону «Про державну податкову службу в Україні»).

Податкова перевірка у цих випадках є заходом оперативно-розшукової діяльності: до порушення кримінальної справи перевіряється інформація про податкові злочини (абзац перший пункту 1 частини першої ст. 6 Закону «Про оперативно-розшукову діяльність», частина п'ята ст. 97 КПК) або здобуваються докази у кримінальній справі (частина третя ст. 66 КПК).

Дослідники виділяють три групи прав податкової міліції під час перевірки: щодо доступу (до особи, до приміщень, до інформації); щодо вилучення документів; щодо накладення обмежень (згідно з Законом «Про міліцію»).

Якщо перевірка здійснюється на підставі заведеної оперативно-розшукової справи, податкова міліція має право вилучати оригінали документів із залишенням їх копій та їх опису тільки за рішенням суду в присутності понятих та керівника підприємства (абзац третій п. 24 ст. 11 Закону «Про міліцію» від 20.12.90 р.; п. 4 ст. 8 Закону «Про оперативно-розшукову діяльність»).

Якщо ж перевірка здійснюється на підставі кримінальної справи, то виїмка документації проводиться на підставі мотивованої постанови слідчого податкової міліції.

Можуть також опечатати каси, склади та архіви, але у цьому випадку Закон обмежує строк – не більш як на 24 години (абзац третій п. 24 ст. 11 Закону «Про міліцію»).

Без давності...

Стягнення сум податків, штрафів, пені у разі їх донарахування в результаті проведеної перевірки залежить насамперед від строку позовної давності.

Строк давності щодо податкового зобов'язання встановлено ст. 15 Закону «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 р. № 2181-III.

Загальну норму містить пп. 15.1.1 згаданої статті. Податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а якщо декларація була надана пізніше, – за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від них, а спір щодо податкового боргу не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Проте пп. 15.1.2 ст. 15 Закону № 2181-III містить виняток з наведеної у попередньому абзаці норми. Податкове зобов'язання може бути нараховане або провадження у справі про стягнення такого податку може бути розпочате без дотримання строку давності, визначеного у пп. 15.1.1, якщо:

– податкову декларацію за період, коли виникло податкове зобов'язання, не було подано;

– судом встановлено скоєння злочину посадовими особами платника податків щодо умисного ухилення від сплати зазначеного податкового зобов'язання.

Отже, можна зробити висновок, що стягнення податковим органом податкового боргу за наведених у попередньому абзаці обставин можливе і пізніше, ніж через 3 роки.

Повільний млин стягнення

Порядок стягнення податкового боргу визначено Законом № 2181-III. Він не передбачає негайного (одразу ж після виявлення податкового зобов'язання) накладення арешту на майно платника податків, його рахунки в банках тощо. Стягнення відбувається у декілька етапів і є досить тривалою процедурою. Саме цю процедуру у найбільш несприятливому випадку (строк давності щодо податкового зобов'язання минув, але судом встановлено умисне ухилення від його сплати) може бути застосовано до підприємства.

Першим етапом є узгодження сум податкового зобов'язання. При цьому можливе оскарження рішень податкового органу.

Тільки узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені ст. 5 Закону № 2181-III, визнається сумою податкового боргу (пп. 5.4.1 Закону № 2181-III).

Зокрема, ст. 5 Закону № 2181-III передбачено апеляційне узгодження податкового зобов'язання.

Як зупинити час: скаржітся!

Згідно з пп. 5.2.2 Закону № 2181-III, якщо платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму податкового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству з питань оподаткування або виходить за межі його компетенції, встановленої законом, він має право звернутися до контролюючого органу із скаргою.

Скарга повинна бути подана протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання податкового повідомлення або іншого рішення контролюючого органу. Контролюючий орган зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом двадцяти календарних днів від дня отримання скарги.

Якщо контролюючий орган надсилає платнику податків рішення про повне або часткове незадоволення його скарги, платник має право звернутися протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання відповіді, з повторною скаргою до контролюючого органу вищого рівня. А при повторному повному або частковому незадоволенні скарги – до контролюючого органу вищого рівня із дотриманням десятиденного строку для кожного випадку оскарження та двадцятиденного строку для відповіді на нього.

В обласному центрі це виглядає так: подання скарги до районної податкової інспекції (10 днів); розгляд скарги цим органом (20 днів); у разі відмови у задоволенні скарги подається повторна скарга до податкової інспекції міста (10 днів); розгляд скарги цим органом (20 днів); у разі відмови у задоволенні скарги подається повторна скарга до податкової адміністрації в області (10 днів); розгляд скарги цим органом (20 днів); у разі відмови у задоволенні скарги подається повторна скарга до Державної податкової адміністрації України (10 днів); розгляд скарги цим органом (20 днів). У деяких випадках строки розгляду скарги відповідним податковим органом можуть продовжуватися до 60 днів.

Таким чином, процедура адміністративного оскарження (у разі послідовної відмови податкових органів усіх рівнів у задоволенні скарг платника податків) триватиме щонайменше 4 місяці.

День закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження податкового зобов'язання. При зверненні до суду з позовом про визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов'язання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті та прийняття відповідного рішення.

Отже, після закінчення процедури адміністративного оскарження платник податків може звернутися до суду (сьогодні це господарський суд області, а після створення адміністративних судів першої інстанції звертатися потрібно буде до адміністративного суду. Дотепер створено тільки Вищий адміністративний суд України. Такі позови розглядають господарські суди першої та апеляційної інстанцій, але за правилами адміністративного судочинства, встановленими Кодексом адміністративного судочинства України).

Рішення суду першої інстанції (якщо платникові податків відмовлено у задоволенні позову, а рішення податкового органу залишено в силі, і платник податків подав апеляційну скаргу до відповідного апеляційного господарського суду) набирає чинності лише після винесення судового рішення (ухвали, постанови) апеляційним судом.

Практика показує, що такий процес триває щонайменше 2 – 3 місяці.

Тільки після цього податкове зобов'язання вважатиметься узгодженим.

Згідно з пп. 5.3.2 Закону № 2181-III, у випадках апеляційного узгодження суми податкового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно її погасити (а також пеню та штрафні санкції) протягом десяти календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Якщо платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає йому податкові вимоги: спочатку першу (після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання), згодом другу (через тридцять календарних днів після надсилання (вручення) першої податкової вимоги).

Застава, арешт, продаж активів

Перша податкова вимога містить повідомлення про факт узгодження податкового зобов'язання та виникнення права податкової застави на активи платника податків.

Отже, черговий етап – виникнення податкової застави.

Право податкової застави поширюється на будь-які види активів платника податків, які перебували в його власності (повному господарському віданні) у день виникнення такого права, а також на будь-які інші активи, на які платник податків набуде прав власності у майбутньому, до погашення його податкових зобов'язань або податкового боргу. Режим податкової застави передбачає певні обмеження, зокрема узгодження деяких операцій із заставленими активами (п. 8.6 Закону № 2181-III).

Передбачено, що платник податків, активи якого перебувають у податковій заставі, здійснює вільне розпорядження ними, за винятком операцій, що підлягають письмовому узгодженню з податковим органом. Такими операціями є:

– купівля чи продаж, інші види відчуження або оренди (лізингу) нерухомого та рухомого майна, майнових чи немайнових прав, за винятком майна, майнових та немайнових прав, що використовуються у підприємницькій діяльності платника податків, а саме готової продукції, товарів і товарних запасів, робіт та послуг за кошти за цінами, не меншими за звичайні;

– використання об'єктів нерухомого чи рухомого майна, майнових чи немайнових прав, а також коштів для здійснення прямих чи портфельних інвестицій, а також цінних паперів, що засвідчують відносини боргу, надання гарантій, поручительств, уступлення вимоги та переведення боргу, виплату дивідендів, розміщення депозитів або надання кредитів.

Надання майна, що перебуває у податковій заставі, у наступну заставу або його використання для забезпечення дійсної чи майбутньої вимоги третіх осіб не дозволяється.

У разі наявності у податкового органу права податкової застави можлива податкова порука. Однак поручитися за платника податків новий учасник не зможе, треба домовлятися з банком-резидентом. Банк-поручитель укладає з податковим органом договір податкової поруки. У разі такого поручительства податковий орган зобов'язаний відмовитися від права податкової застави активів платника податків.

Грізно виглядає, на перший погляд, адміністративний арешт активів платника податків (ст. 9 Закону № 2181-III). Проте він є виключним способом забезпечення погашення податкового боргу. Його застосовують за виключних обставин, на короткий строк (податковий орган має право накласти такий арешт на 96 годин). Продовження строку арешту активів за наявності достатніх підстав вважати, що звільнені з-під адміністративного арешту активи можуть зникнути або їх можуть знищити, можливе тільки за рішенням суду.

Проте навіть при застосуванні адміністративного арешту активів арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється за заявою податкового органу виключно на підставі рішення суду в порядку, передбаченому законодавством (пп. 9.3.9 Закону № 2181-III). Таким чином, податковий орган не має права самостійно накласти арешт на кошти підприємства на банківському рахунку. Якщо під адміністративний арешт активів потрапило майно (наприклад, товари), що належить на праві власності третій особі, після надання цією особою податковому органу доказів про їх належність до об'єктів права власності цієї особи адміністративний арешт активів зупиняється.

Продаж активів, що перебувають у податковій заставі, здійснюється на публічних торгах на умовах змагальності у порядку, встановленому ст. 10 Закону № 2181-III.

Стягнення коштів та продаж інших активів провадяться не раніше тридцятого календарного дня після надіслання другої податкової вимоги.

Банкрутство

Тільки якщо усі викладені вище заходи, вжиті податковим органом, не досягли своєї мети (стягнення податкового боргу не здійснено, борг не погашено), податковий орган може звернутися до господарського суду із заявою щодо порушення справи про банкрутство як ініціюючий кредитор.

Провадження у справах про банкрутство регулюється насамперед Законом «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14.05.92 р. № 2343-XII (із змінами), а також Господарським процесуальним кодексом України.

Згідно з частиною третьою ст. 6 Закону № 2343-XII справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно становлять не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, і не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.

Законом України «Про державний бюджет України на 2006 рік» від 20.12.2005 р. № 3235-IV встановлено такі розміри мінімальної зарплати:

– з 01.07.2006 року – 375 гривень;

– з 01.12.2006 року – 400 гривень.

Таким чином, для порушення справи про банкрутство безспірні вимоги податкового органу до підприємства сьогодні повинні становити не менше 112500 гривень, а з 1 грудня 2006 року – 120000 гривень.

Причому запобігти порушенню справи про банкрутство товариства зможе новий учасник товариства.

Згідно з частиною другою ст. 3 Закону № 2343-XII засновниками (учасниками) боржника – юридичної особи в межах заходів щодо запобігання банкрутству може бути надана фінансова допомога в розмірі, достатньому для погашення зобов'язань перед кредиторами, у тому числі зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) і відновлення платоспроможності боржника (досудова санація).

Отже, передбачена чинним законодавством процедура є тривалою (виникнення у податкового органу права податкової застави на майно підприємства та продаж активів можливі за найнесприятливіших обставин через 7 – 9 місяців після прийняття податковим органом рішення про донарахування сум податків, штрафів, пені), тому новий учасник матиме достатньо часу для прийняття рішень та вжиття оптимальних заходів. Відхилення від описаних процедур можливе лише у разі порушення вимог законодавства працівниками податкових органів. Але підприємство має право оскаржити неправомірні дії.

Олександр Левітан Юрист

«Податкове планування», листопад 2006 р., № 11 (73), с. 30 (www.nalogovnet.com)

Дата підготовки 01.11.2006

Журнал «Податкове планування»

Вдосконалення аудиту в системі податкового менеджменту

Янковий В.В.

Податковий аудит є одним з найбільш популярних нових напрямків аудиту в Україні. На всіх етапах діяльності організації тією чи іншою мірою зіштовхуються з проблемами податкового характеру і намагаються їх вирішити таким чином, щоб використати ресурси організації з максимальною віддачею для прискорення економічного зростання.

Податковий аудит (податкова перевірка) - це процесуальні дії контролюючих органів щодо контролю за правильністю обчислення, своєчасністю і повнотою сплати податків, зборів та інших обов'язкових платежів, а також законністю здійснення операцій, пов'язаних з одержанням доходів і здійсненням розрахунків. Слід зазначити, що поняття податковий аудит використовується в практичній діяльності контролюючих органів та суб'єктів підприємницької діяльності, але в нормативно-правових актах України переважно застосовується поняття перевірка.

З метою реалізації податкового контролю за фінансово-господарською діяльністю платників податків, державні контролюючі органи можуть використовувати різні форми проведення перевірок.

Залежно від обраного критерію всі види податкових перевірок умовно можна класифікувати таким чином:

- за способом організації перевірки поділяються на планові, позапланові, оперативні, рівночасні та зустрічні;

- за обсягом запланованих питань фінансово-господарської діяльності платника податків - інформативні, попередні, тематичні, комплексні, повторні;

- за місцем проведення - виїзні та кабінетні (ті, що здійснюються безпосередньо в контролюючому органі)[1].

Розглянемо основні причини, що сприяли особливому розвитку аудиту в Україні та появі безпосередньо податкового аудиту.

Головна причина відмінності вітчизняного аудиту від аудиту, що проводиться в країнах Європейського Союзу полягає в розходженні організації управління бізнесом. Так, при західному варіанті в переважній більшості випадків реалізується принцип відокремлення капіталу як фінансового ресурсу від процесу управління останнім.

Такий підхід дає змогу сконцентрувати під єдиним управлінням значні фінансові ресурси, забезпечуючи зростання ефективності вкладень. При цьому керуючий (генеральний директор) несе відповідальність перед власниками за результати діяльності компанії. Це вимагає від керівництва ефективного та прозорого здійснення виробничої діяльності з одержанням максимального прибутку, виходячи з якого виплачуються дивіденди власникам, але й прозоро. У цьому випадку аудитор виступає як захисник інтересів власника, а його висновок і аудиторський звіт є гарантами відбиття всієї істотної інформації, необхідної власникам для прийняття управлінських рішень.

На противагу західному варіанту у вітчизняній практиці нерідко власник організації самостійно здійснює її управління, при цьому він зацікавлений винятково в максимізації власних доходів від бізнесу, не визнаючи обмежень щодо способу їх одержання. У цьому випадку аудитор виконує функції з виявлення і зниження податкових ризиків, що властиві підприємству, а також надання консультацій з питань "оптимізації" податкових платежів, тому що саме за рахунок зниження податкових платежів власник нерідко одержує основну частину свого прибутку.

В українській практиці управління бізнесом має місце не схожа із західною схема організації процесу управління. Основною відмінністю є те, що вітчизняні керівники практично не несуть відповідальності за результати діяльності підприємства. Такі умови дають змогу генеральним директорам фактично розпоряджатися майном компанії, "перекачуючи" її доходи на особисті рахунки, підставні, дочірні або офшорні компанії, максимально прикриваючи дані операції у звітності.

Можливий варіант, коли генеральний директор змушений забезпечувати регулярний дохід власника, виплата якого здійснюється не за рахунок чистого прибутку, а через збільшення "витрат" підприємства. Завдання керівника при цьому полягає в забезпеченні контролю над фінансовими й товарними потоками організації і формальному звіті перед контролюючими органами. У такому випадку, завдання аудитора на практиці зводиться до виявлення проблемних щодо податків місць і потенційних податкових ризиків, а також у захисті інтересів власника при несумлінності дій керуючого[2].

Наведені схеми ведення бізнесу, на відміну від класичної західної моделі, вимагають не прозорості, а навпаки, прихованості звітності, відсутності в ній реальних фінансових показників організації, що ускладнює, а в ряді випадків унеможливлює, контроль за нарахуванням податків.

Єдиним винятком для вітчизняної практики є організація та створення відкритих акціонерних товариств, що прагнуть одержати вихід на світовий фондовий ринок з наступним фінансуванням у формі додаткової емісії акцій.

Для України характерна складна система оподатковування, наявність великої кількості спірних арбітражних справ з податкових питань і значні адміністративні, фінансові і карні санкції за порушення податкового законодавства, що потребує послуг, спрямованих на мінімізацію податкових ризиків, які надаються в межах аудиторських перевірок.

Таким чином, результати дослідження свідчать про значне усічення ринку аудиторських послуг і переважну спрямованість діяльності більшості аудиторських організацій на перевірку правильності розрахунку і сплати податків. Це, в свою чергу, свідчить про те, що фактично в Україні за більш ніж півтора десятиріччя склалася система не фінансового аудиту, спрямованого на перевірку правильності витрат коштів, відбиття у звітності фінансової інформації про активи, пасиви й прибуток, підтвердження або не підтвердження правильності ведення бухгалтерського обліку відповідно до Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку та вітчизняних П(С)БО, а система податкового аудиту, орієнтована на зниження податкових ризиків організацій[3].

Результати проведеного опитування серед провідних аудиторських компаній України, що здійснюють свою діяльність на ринку аудиторських послуг свідчать, що частка кожного окремого виду аудиту на ринку займає понад 30%, послуги в галузі міжнародних стандартів бухгалтерського обліку - близько 15%, понад 45% - послуги, що супроводжують аудит (консультування з питань оподаткування, бухгалтерського обліку, узгодження процедур по податковій звітності). Аудит страхових організацій, банківський і інвестиційний аудит разом займає не більше 10% всього ринку[4].

Аудиторська діяльність в Україні на сучасному етапі спрямована переважно на перевірку податків. Це спричинює формування системи не фінансового, а податкового аудиту, що не виконує повною мірою властивих аудиту функцій. Такі умови не сприяють становленню системи незалежного аудиту та повномасштабному застосуванню Міжнародних стандартів аудиту. Професія аудитора, яка призвана забезпечувати прозорість та надійність економіки, ефективність регулювання економічних процесів, в наш час найчастіше націлена не на підвищення економічного достатку суспільства, а на вирішення фінансових питань окремих суб'єктів господарювання всупереч загальним інтересам. Розвиток аудиту в Україні багато в чому залежать не тільки від набутих темпів економічного життя, притоку інвестицій, розширення фондового ринку, але й від ідеологічної перебудови аудиторської діяльності та якісних змін у самому аудиторському середовищі.

[1] Онищенко В.А. Податковий контроль (основи організації): - К.: Ред. журн. "Вісник податкової служби України", 2002. - 432.

[2] Кукса В. Это сладкое слово IPO. Украинские предприятия открывают для себя прогрессивный способ интеграции в мировую экономику / В.Кукса // Зеркало недели. Деньги. - 2007. - № 35 (664). - стр.2.

[3] Сомов Л. Налоговый аудит / Л.Сомов // Финансовая газета. Региональный выпуск. - 2004. - №28. - стр.6.

[4] Духненко В., Дуброва О. Инструмент защиты и доверия / В. Духненко, О.Дуброва // Сайт рейтингового агентства «Эксперт»: http://www.expertra.com.

Податковий аудит від Аудиторської компанії Києва «Аудит. Бухгалтерія. Аутсорсинг»

Податковий аудит – це різновид ініціативного аудиту, в процесі проведення якого перевіряється правильність формування податкової бази по всіх податках і зборах, правильність складання податкових декларацій, своєчасність перерахування податків і зборів, розглядаються інші серйозні аспекти оподаткування. Такий аудит проводиться за рішенням засновників і/або керівництва організації і може охоплювати будь-який період діяльності організації.

Зазвичай податковий аудит здійснюють в наступних випадках:

• Перед проведенням податкових перевірок;

• При перевірці роботи бухгалтерської служби підприємства

• Оцінці можливих податкових ризиків;

• Оптимізація оподаткування;

• Виявленні і своєчасному усуненні допущених помилок в розрахунку податків і зборів;

• Постановки системи податкового обліку і т.п.

Аудит оподаткування – це незалежна перевірка систем бухгалтерського і податкового обліку організації на предмет:

• відповідності систем бухгалтерського і податкового обліку вимогам чинного законодавства;

• правильність ведення податкових регістрів;

• правильність ведення податкового обліку;

• правильності формування бази оподаткування по кожному виду податків, числення і сплати податків і зборів за певний період часу;

• стани розрахунків з бюджетом і позабюджетними фондами

• можливість відповідно до чинного законодавства зменшити базу оподаткування і т.д.

Мета податкового аудиту – виявлення помилок систем бухгалтерського і податкового обліку і розробка заходів щодо їх усунення.

Зазвичай Замовників послуги податкового аудиту цікавить оцінка податкових ризиків підприємства (замовника послуг) і зведення їх до мінімуму. Наші Замовники податкового аудиту отримують професійні рекомендації по виправленню встановлених помилок в податковому обліку і звітності, зменшують податкові ризики

Податковий аудит сьогодні жорстка необхідність. Він э своєрідною генеральною репетицією податкової перевірки, під час якої можна привести в до ладу звітність, щоб не мати проблем у майбутньому. Крім того, аудиторська фірма за допомогою перевірки знижує ризики порушення законодавства про податки і збори і вірогідність виникнення непорозумінь і конфліктів з фіскальними органами. Аудиторська перевірка є прекрасною можливістю підвищити кваліфікацію своїх співробітників за рахунок внутрішнього аудиту. Своєчасно проведений податковий аудит дозволяє уникнути втрат при податкових перевірках, тим самим окупаючи витрати на проведення аудиту, зберігаючи репутацію компанії, як надійного партнера в бізнесі.

Якщо Вас цікавить аудит, перевірка, відновлення бухгалтерського або податкового обліку або виникли питання, Ви можете зв"язатися з нами

Лист “Щодо вживання термінів “аудит” та “аудиторська діяльність” для назв суб’єктів, діяльність яких не відповідає вимогам Закону України “Про аудиторську діяльність” від 27 червня 2003 р. № 2-293

У листі, адресованому Прем’єр-міністрові України Віктору Януковичу, голова спостережної ради Аудиторської палати України Світлана Столярова звертає увагу на правила вживання термінів “аудит” і “аудиторська діяльність” у назвах підприємств, установ організацій.

Так, п. 4 постанови Верховної Ради України “Про порядок введення в дію Закону України “Про внесення змін і доповнень до деяких законодавчих актів України” від 14 березня 1995 р. № 90а/95-ВР Верховна Рада України встановлює: “Заборонити вживання термінів “аудит” та “аудиторська діяльність” для назв організацій, підприємств, їх структурних підрозділів, діяльність яких не відповідає вимогам Закону України “Про аудиторську діяльність”.

Водночас наказом Державної податкової адміністрації України від 25 листопада 2002 р. № 567 затверджено Методичні рекомендації з організації кабінетного аудиту (для юридичних осіб) (далі – наказ № 567), якими, власне, порушено норми згаданої вище постанови Верховної Ради України. Зокрема, наказом № 567 визначено такі поняття, як “кабінетний аудит”, “виїзний податковий аудит”, а також проведення процедур “кабінетного аудиту” та “виїзного податкового аудиту”.

Згідно зі ст. 1 наказу № 567:

Кабінетний аудит – комплекс заходів, спрямованих на упередження порушення платником податків податкового законодавства, які здійснюються за допомоги процедур аналізу показників поданої платником податкової звітності та інформації, яка надійшла з різних джерел і накопичена в базах даних державної податкової служби.

Виїзний податковий аудит – виїзна документальна перевірка.

Згідно з абз. 4 ст. 2 наказу № 567 “Функції проведення процедур кабінетного аудиту покладено на підрозділ податкового аудиту”.

Аудиторська палата України також звернула увагу на те, що Закон України “Про аудиторську діяльність” від 22 квітня 1993 р. № 3125-XII не передбачає таких видів аудиторської діяльності, як “кабінетний аудит”, “виїзний податковий аудит”, а також не регулює діяльність “підрозділу податкового аудиту”.

Підсумовуючи наведене, Аудиторська палата України попросила Прем’єр-міністра вирішити питання щодо забезпечення дотримання вимог чинного законодавства України під час здійснення аудиторської діяльності відповідно до норм Закону України “Про аудиторську діяльність”.