Тема 9. Аграрні відносини. Основи підприємництва
в аграрному секторі економіки
Аграрні відносини, їхній зміст і особливості.
Земельна рента, її сутність, види і механізм утворення
Агропромисловий комплекс : суть та структура
Аграрні відносини, їхній зміст і особливості
Сільське господарство є однією з пріоритетних галузей народного господарства, в якій процеси виробництва, розподілу, обміну та споживання мають свої особливості, де діють нові економічні закони , а для притаманних всьому суспільному способу виробництва законів набуває специфічних форм. Ці особливості значною мірою залежить від природних факторів.
Проблема нормального забезпечення продуктами харчування гостро стоїть для сотень мільйонів населення в різних країнах, в тому числі в Україні. Сільське господарство є також важливою сировинною базою для харчової та легкої промисловості. Крім того, у цій галузі відбувається безпосередня взаємодія людини з природою, від якої значною мірою залежить здоров’я людини, її психологічний стан.
Слово «аграрний» походить від латинського «agrarius» і в перекладі означає «земельний».
Аграрні відносин — це складова економічних відносин, які виникають у сільському господарстві з приводу володіння й використання землі як головного засобу сільськогосподарського виробництва, а також виробництва, розподілу, обміну й споживання сільськогосподарської продукції та послуг.
Найважливішою особливістю агарних відносин є те, що в сільському господарстві основним засобом виробництва є земля.
Особливість агарних відносин зумовлена й тим, що
1) земля є предметом праці й одночасно засобом виробництва.
2) Сільське господарство має сезонний характер виробництва.
3) У сільському господарстві тісно переплітаються економічні й природні процеси відтворення. Тому кінцевий результат є сума зусиль людини й природи.
4) Складність і різноманітність економічних зв’язків, породжених входженням сільського господарства до АПК, а також переплетінням різноманітних форм власності.
Суб’єктами економічних відносин в аграрному векторі:
суспільство в цілому в особі держави ;
сільськогосподарські підприємства;
індивідуальні виробники сільськогосподарської продукції ( фермери, сімейно-індивідуальні господарства) рис. 6.
Характер і особливості агарних відносин визначаються насамперед формою власності на землю як основний засіб виробництва. У сучасних умовах власність на землю в різних країнах має такі форми ( Рис.7).
Форми власності на землю:
Державна
Муніципальна ( комунальна)
Приватна
Наявність різних форм власності на землю і землекористування є основою багатоукладності сільського господарства. Світова практика показує, що в аграрному секторі ефективно функціонують різноманітні за розмірами і формами власності види підприємств — дрібні, середні й великі, засновані на повний власності на землю, частковій власності й оренді; сімейні ферми, сільськогосподарські кооперативи і корпорації. Усі вони мають однакові права у відносинах з державою, іншими аграрними і господарськими підприємствами та організаціями.
Р
Рис. 6. Суб’єкти аграрних відносин
В Україні в результаті проведення поетапної земельної реформи відбувалися докорінні, незворотні перетворення земельних відносин. Одним з найважливіших є подолання монополії державної власності на землю і введення інституту приватної власності. Згідно з новим Земельним кодексом, прийнятим у жовті 2001 р. парламентом України, суб’єктами прав власності на землю є :
громадяни та юридичні особи — на землю приватної власності;
органи місцевого самоврядування — на землі комунальної власності;
державні органи — на землі державної власності.
Рис. 7. Форми власності на землю
Іноземні громадяни і юридичні особи, а також особи без громадянства можуть стати власниками лише земель несільсьгосподарського призначення, на яких розташовані об’єкти нерухомості , які належать їм на правах приватної власності.
Реформування земельних відносин призвело до суттєвих соціально-економічних змін на селі — створення нових різнотипних суб’єктів господарювання у сільському господарстві.
Сучасний земельний фонд України становить 60,4 млн га. Значна частка земельної площі ( 69,3 %, або 41,8 млн га) — це сільськогосподарські угіддя, у структурі яких 78 % ( 32,5 млн га) припадає на ріллю. Земельні ресурси України характеризуються високими біопродуктивними властивостями. За допомогою досліджень ґрунтового шару встановлено, що середній вміст гумусу в ріллі становив 3,2 % ( 124,8 т на 1 га. Зо оцінками вчених, при оптимальній структурі землекористування , відповідному рівні землеробства держава здатна прогодувати 300 — 320 млн осіб.
На сучасному етапі аграрних перетворень основним завданням державної політики є подолання деяких негативних процесів в аграрному секторі економіки і підвищення ефективності функціонування усіх суб’єктів господарювання на основі суттєвого поліпшення їх наукового, фінансового та матеріально-технічного забезпечення.