4. Політекономія та економічна політика

Економічна політика – це сукупність наукове сформульованих ідей і положень, довгострокових і найближчих завдань, цілеспрямованих дій, з допомогою яких здійснюється керівництво економікою ( підприємством).

Економічна політика , щоб бути дійовою , не повинна бути результатом вольових , випадкових рішень окремих осіб, тих чи інших владних структур. Ії зміст визначається вимогами об’єктивних економічних законів. Тому ефективність, дійовість економічної політики, а в остаточному підсумку ефективність системи управління, залежить від того, наскільки повно й чітко економічна політика відображає ці вимоги. Економічні закони , характер і механізм їх дій, вимоги вивчає політекономія. Отже, щоб бути ефективною, економічна політика повинна спиратися на концепції, рекомендації, які розробляються політекономією. Будь-яки спроби в економічної діяльності обійти вимоги економічних законів (зробити так, як мені подобається), особливо на рівні всією національною економіки, обертається значними економічними втратами, а якщо це робиться тривалий час, то й катастрофою. Повільний характер економічних реформ , негативні наслідки більшості господарських заходів, які проводяться в Україні, починаючи з 1991 р., і є результатом того, що вони носять вольовий, випадковий, безсистемний характер. У більшості випадків вони копіюють західні зразки, не відповідають конкретним соціально-економічним і політичним вимогам України, а найголовніше, як правило суперечать вимогам економічних законів.

Питання для перевірки знань

1. Чому політекономія вважається суспільною наукою?

2. Місце політекономії в системі економічних наук? Що вивчає політекономія й чим її предмет відрізняється від інших економічних ( теоретичних) наук ?

3. Як ви розумієте метод політекономії ? Що являє собою абстрактний метод?

4. Продуктивні сили, їхній склад і що вони виражають.

5. Що виражають виробничі відносини, їхній склад.

6. Що таке економічні категорії й економічні закони?

7. Охарактеризуйте систему економічних законів.

8. Як ви розумієте об’єктивний характер економічних законів ?

9. Згадайте функції політекономії. Спробуйте знайти місце в реальному житті. Наведіть приклади.

10. Що таке управління та чому воно необхідне в виробництві?

11. Проаналізуйте зв'язок між управлінням економікою, економічною політикою й політекономією. До чого приводить порушення цього зв’язку?

Тема 2. Суспільне виробництво, його фактори і результати

1. Суспільне виробництво: основні фактори та його структура

2. Результати суспільного виробництва. Сукупний суспільний продукт та його форми.

1. Суспільне виробництво: основні фактори та його структура

Матеріальною основою життя й поступальний розвитку людський цивілізації є виробництво та його прогрес. Тому аналіз загальноекономічних основ виробництва як цілісного соціального організму утворює вихідну базу для політичної економії, а саме виробництво виступає загально об'єктом вивчення.

Що ж ми розуміємо під виробництво? Спробуйте уявіть життя людей без їжі, одягу, взуття, житла. Це неможливо, бо саме за допомогою цих умов підтримується життя людей. Ці умови називаються матеріальними благами.

Людський діяльність, спрямована на створення матеріальних благ (засобів існування) - це ї є виробництво.

Діяльність людей, організована в масштабах всього суспільства називається суспільним виробництвом. Суспільне виробництво — це сукупність індивідуальних виробництв (підприємств, фірм) у їхньому взаємозв'язку, взаємодії, взаємозумовленості та взаємозалежності.

Основними його чинниками виступають:

1) особистий фактор (робоча сила);

2) речовинний фактор (засоби виробництва).

У міру поглиблення суспільного розподілу праці робоча сила набуває суспільний характер. В результаті об'єднання, кооперування індивідуальних робочих сил в єдиному виробничому процесі виникає сукупна робоча сила.

Предмети і засоби праці в сукупності виступають як засоби виробництва. У відмінності від робочої сили вони утворюють речовий фактор виробництва.

Самі по собі без людської праці вони нічого виробити не можуть (вони мертві). Тільки робоча сила - активний, творчий елемент виробництва.

Взаємодія основних факторів пов'язано з технологією і організацією виробництва. Технологія виробництва виражає взаємодію основних факторів, а також наукові та практичні способи впливу робочої сили на предмети праці.

Організація виробництва забезпечує єдність, злагодженість функціонування всіх його факторів. З поглибленням суспільного розподілу праці галузева структура суспільного виробництва розширюється і ускладнюється, розвиваються такі форми організації виробництва як спеціалізація, кооперування і концентрація виробництва.

Структура суспільного виробництва

У загальному вигляді суспільне виробництво представлено матеріальним і нематеріальним виробництвом. Матеріальне виробництво включає в себе такі галузі: промисловість, сільське господарство, вантажний транспорт, зв'язок по обслуговуванню виробництва, торгівлю (продовження сфери виробництва доведення товару до покупця), матеріально - технічне забезпечення, заготівля та особисте підсобне господарство.

До нематеріального виробництва відноситься апарат державного управління, громадськими організаціями, армію, міліція і т.д.

Проте в процесі суспільного прогресу швидко зростає потреба в духовних благах, які створюються в нематеріальному виробництві й обумовлює створення соціальної інфраструктури.

Соціальна інфраструктура входить до складу нематеріального виробництва, в якому створюються нематеріальні форми багатства, які відіграють вирішальну роль у розвитку людини, примноженні його розумових і фізичних здібностей, професійних навичок, підвищення освітнього та культурного рівня відносяться: медичне обслуговування (охорона здоров'я), спорт, фізична виховання, освіта (просвіта), соціальне страхування, культура, мистецтво, комунальне господарство, побутове обслуговування, пасажирський транспорт, державне управління.