5.2. Формування валового і чистого доходу

Виручка від реалізації продукції у відтворювальному процесі матеріального виробництва відіграє важливу роль як од­на з ланок забезпечення нового кругообороту коштів підприємст­ва. За рахунок грошових надходжень від реалізації продукції пе­редовсім відшкодовується вартість матеріальних витрат на ви­робництво — використаної сировини, напівфабрикатів, матеріа­лів, електроенергії, палива та ін., а також перенесена частина вартості основних фондів (амортизаційні відрахування).

У такий спосіб утворюються економічні умови для нового ви­робничого циклу. Залишок виручки становить валовий дохід.

Валовий дохід — це грошовий вираз вартості знов створеної продукції. Він визначається як різниця між виручкою та матері­альними витратами й амортизаційними відрахуваннями у складі вартості реалізованої продукції. Валовий дохід є важливим показ­ником діяльності підприємства і характеризує її ефективність. У ньому відображається підвищення продуктивності праці, збіль­шення заробітної плати, скорочення матеріаломісткості продукції. Використання валового доходу як основного узагальнюючого по­казника ефективності дає змогу визначити реальний економічний ефект від діяльності кожного підприємства. Переваги показника валового доходу полягають у тім, що в ньому найреальніше відо­бражено такий важливий бік виробничої діяльності, як підвищення продуктивності праці. Валовий дохід, що показує міру ефективно­сті виробництва, є величиною знов створеної вартості — основно­го джерела валового внутрішнього продукту. Валовий дохід — ос­новне джерело утворення фінансових ресурсів не тільки підпри­ємств, а й державного бюджету, позабюджетних фондів.

Валовий дохід є складовим елементом національного доходу країни. У процесі відтворення валовий дохід поділяється на оплату праці та на чистий дохід. Оплата праці — це витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати, які виражають у грошовій формі вартість необхідної праці.

Чистий дохід виражає в грошовій формі вартість додаткового про­дукту і визначається як перевищення виручки від реалізації про­дукції над вартість матеріальних витрат, амортизаційних від­рахувань і заробітної плати, або як різниця між валовим доходом і заробітною платою.

Чистий дохід реалізується у вигляді акцизів, податку на дода­ну вартість, відрахувань у фонди пенсійного й соціального стра­хування, інші державні цільові фонди тощо. Значна частина чис­того доходу реалізується у формі прибутку. Отже, чистий дохід є найважливішим джерелом фінансових ресурсів не тільки підпри­ємств, а й держави. У цьому зв'язку аж ніяк не можна погодитись із думками авторів стосовно того, що прибуток як економічна ка­тегорія — це чистий дохід, утворений додатковою працею, а от­же, поняття «прибуток» і «чистий дохід» є однозначними.

5.3. Формування прибутку підприємства як результат фінансово-господарської діяльності підприємства

Прибуток є однією з основних категорій товарного ви­робництва. Це передусім категорія, що характеризує відносини, які складаються в процесі суспільного виробництва.

Поява прибутку безпосередньо пов'язана з появою категорії «витрати виробництва». Прибуток — це та частина додаткової вартості, яка залишається після покриття витрат виробництва. Відособлення частини вартості продукції у вигляді витрат у гро­шовому вираженні є собівартість продукції.

Прибуток — це частина додаткової вартості, створеної і реалізованої, готової до розподілу. Підприємство одержує при­буток після того, як втілена у створеному продукті вартість буде реалізована і набере грошової форми.

Водночас прибуток — це підсумковий показник, результат фінансово-господарської діяльності підприємств як суб'єктів го­сподарювання. Тому прибуток відбиває її результати і зазнає впливу багатьох чинників. Є особливості у формуванні прибутку підприємств залежно від сфери їхньої діяльності, галузі госпо­дарства, форми власності, розвитку ринкових відносин.

На формування прибутку як фінансового показника роботи підприємства, що відбивається в бухгалтерському обліку, в офі­ційній звітності суб'єктів господарювання, впливає встановлений порядок визначення фінансових результатів діяльності; обчис­лення собівартості продукції (робіт, послуг); загальногосподар­ських витрат; визначення прибутків (збитків) від фінансових операцій, іншої діяльності.

Отже, на формування абсолютної суми прибутку підприємства впливають: результати, тобто ефективність його фінансово-гос­подарської діяльності; сфера діяльності; галузь господарства; установлені законодавством умови обліку фінансових результатів.

Прибуток — це показник, що формується на мікрорівні. При­буток народного господарства — це результат діяльності окре­мих підприємств, галузей економіки, розвитку окремих сфер, структурних зрушень в економіці, змін у порядку обліку фінан­сових результатів.