3.3. Готівкові розрахунки

Готівкові розрахунки — це платежі готівкою підпри­ємств, підприємців і фізичних осіб між собою за реалізовану продукцію (товари, виконані роботи, надані послуги) і за опера­ціями, які безпосередньо не пов'язані з реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг), та іншого майна.

Готівкова форма розрахунків застосовується в процесі обслу­говування населення — виплати заробітної плати, матеріального заохочення, дивідендів, пенсій, грошової допомоги. Отримуючи готівкові кошти (грошові знаки національної валюти України — банкноти і монети), населення і здійснює різні платежі. — З кінця 1998 року відбулись певні зміни в системі готівкових розрахунків. Підприємства (підприємці), які відкрили поточні розрахунки в установах банків і розраховуються за своїми зобов'я­заннями, мають право застосовувати готівкові розрахунки між собою та з іншими підприємцями і фізичними особами як за рахунок коштів, одержаних з банків, так і за рахунок готівко­вої виручки. Такі розрахунки здійснюються через касу підпри­ємства одночасним обов'язковим веденням касової книги вста­новленої форми.

Сума готівкового розрахунку одного підприємства (підприєм­ця) з іншим підприємством (підприємцем) не повинна перевищу­вати трьох тисяч гривень протягом одного дня за одним або кіль­кома платіжними документами.

Платежі понад установлену граничну суму проводяться ви­ключно в безготівковому порядку. При цьому кількість підпри­ємств (підприємців), з якими проводяться такі розрахунки протя­гом дня, не обмежується.

Зазначене обмеження не стосується розрахунків підприємств (підприємців) з фізичними особами, бюджетами та державними цільовими фондами, а також малих і середніх підприємств за ви­користання готівкових коштів, одержаних ними за рахунок кре­дитної лінії Європейського банку реконструкції та розвитку. Об­меження також не поширюється на добровільні пожертви, благодійну допомогу, вилучену органами державної податкової слу­жби готівку, на розрахунки за спожиту електроенергію, а також на кошти, видані на відрядження.

Розрахунки готівкою проводяться із застосуванням прибутко­вих та видаткових касових ордерів, касових і товарних чеків, розрахункових квитанцій, які підтверджують факт продажу (по­вернення) товарів або коштів, надання послуг, а також рахунків-фактур, договорів, угод, контрактів, актів закупівлі товарів тощо.

Усім підприємствам, які мають рахунки в установах банків і здійснюють операції з готівкою, банк встановлює ліміт каси, тоб­то граничний розмір готівки, який може залишатися в касі під­приємства на кінець робочого дня.

Готівкову виручку, що надійшла до каси підприємства, воно має здати до установи банку для зарахування його на поточний рахунок.

З метою обліку повної суми фактичного надходження готівки підприємство повинно оприбуткувати її прибутковим касовим ордером і відобразити цю суму в касовій книзі.

3.4. Організація безготівкових грошових розрахунків

Для створення ефективної системи безготівкових роз­рахунків принципове значення має визначення основних норма­тивних положень, які б регулювали безготівкові розрахунки і мак­симально сприяли прискоренню народногосподарського обороту.

Принципи організації безготівкових розрахунків відобража­ють реальний стан національної економіки і визначають способи і форми розрахунків.

Виділяють такі основні принципи організації безготівкових розрахунків:

Перший принцип стосується обов'язкового зберігання підпри­ємствами та установами грошових коштів на рахунках в устано­вах банку (за винятком перехідних залишків у касі). Правовою базою для реалізації цього принципу є угода між підприємством і банком про розрахунково-касове обслуговування.

Недотримання цього принципу призводить до відпливу гро­шей з легальних каналів грошового обороту і, як наслідок, до по­силення тіньового характеру економіки.

Другий принцип полягає в тім, що підприємствам надається право вибору установи банку для відкриття рахунків усіх видів (за згодою банку).

Третій принцип — принцип самостійного (без участі банків) вибору підприємствами форми розрахунків і способу платежу та широкого використання їх у своїх договорах і угодах. Платники й одержувачі коштів контролюють своєчасне проведення розра-хунків і претензій, що виникають, розглядають їх у встановлено­му претензійно-позовному порядку без участі банківських установ. Установи банків можуть тільки порадити своїм клієнтам застосовувати ту чи іншу форму розрахунків, ураховуючи специ­фіку діяльності та конкретні умови, розрахунків. Спосіб платежу характеризує порядок списання коштів з рахунків платника. У сучасній системі безготівкових розрахунків суб'єкти господа­рювання використовують два основні способи платежу:

- перерахування коштів з банківського рахунка постачаль­ника на рахунок одержувача коштів через відповідні записи;

- зарахування взаємних вимог платника і одержувача коштів. Призначення всіх способів розрахунків полягає в погашенні грошових зобов'язань, а правильний вибір способу платежу пе­редбачає прискорення розрахунків, зниження витрат на прове­дення платежів і забезпечення безперервного процесу виробниц­тва і реалізації продукції.

Четвертий принцип. Кошти з рахунків клієнтів банки спису­ють тільки з доручення власників цих рахунків, як правило за згодою (акцептом) платника (власника рахунка) після перевірки виконання постачальником договірних умов. У разі порушення умов договору платник може відмовитися від оплати розрахунко­вих документів, про що повідомляє постачальника. Цей принцип організації безготівкових розрахунків відображає провідну роль споживача (покупця товару) в системі ринкових відносин. Плат­ник може давати доручення про списання коштів зі свого рахунка у формі електронного розрахункового документа, якщо це перед­бачено договором.

П'ятий принцип стосується відкриття рахунків. Поточні ра­хунки підприємствам суб'єктам підприємницької діяльності, відкривають установи банків тільки за умови повідомлення про це податкового органу.

Шостий принцип визначає порядок здійснення платежів.

Розрахунки з покупцями за товарно-матеріальні цінності і по­слуги проводяться, як правило, після відвантаження продукції або надання послуг. Максимальне наближення моменту прове­дення платежу до терміну відвантаження товарів — необхідна умова забезпечення економічності й ефективності безготівкових розрахунків. Проведення оплати товарів (робіт, послуг) після їх відвантаження (виконання) без затримки платежу свідчить про платоспроможність підприємств і ефективну розрахунково-пла­тіжну дисципліну в народногосподарському обороті країни.

Сьомий принцип: платежі здійснюються в межах залишків коштів на рахунках платника або в межах наданого банківського кредиту.

Восьмий принцип: розрахунки між суб'єктами підприємниць­кої діяльності проводяться, як правило, у безготівковому поряд­ку. Готівкові розрахунки можуть застосовуватися в міжгосподар­ських взаємовідносинах, якщо це невеликі за сумою платежі (до 3000 грн), а також за витрат на внутрігосподарські потреби. Роз­мір таких витрат обмежений. За розрахунків готівкою отримувач коштів повинен дотримуватись установлених правил, а саме: су­му отриманої готівки провести через касову книгу і повернути її в повному обсязі на свій рахунок у банк у разі невикористання.