Методичка для самостійної роботи Спец.Водопостачання

Виходячи з призначення водонапірної бути рівна

W	W	рег	W
б			н

башти, місткість бака її повинна

.з.

,

де Wрег - регулююча ємкість бака;

Wн.з. - протипожежний об'єм води, розрахований на 10-хвилинну тривалість гасіння пожежі на промислових підприємствах внутрішніми пожежними кранами, а також спринклерними або дренчерними установками при найбільшій витраті води на інші потреби або на 10-хвилинну тривалість гасіння одної внутрішньої і одної зовнішньої пожежі при одночасній найбільшій витраті води на інші потреби.

Таким чином, непорушний запас води дорівнює сумі :

W

W

W

н.з.

госп

пож.

Об'єм води для господарсько-питних потреб і для цілей пожежегасіння

може бути визначений у такий спосіб:

Q

10 60

Q

0,6Q

3

W

госп.макс.

,

м

госп

1000

1000

госп.макс.

госп.макс.

це для Qгосп.макс

у л/с і при

τ=10 хв,

Q

10 60

Q

0,6Q

3

W

пож

, м

пож

пож

1000

1000

пож

для Qпож

у л/с і при τ =10 хв.

При

визначенні об'єму недоторканого протипожежного запасу води

витрата її в душових і на миття підлоги не враховуєтвся.

Регулююча місткість бака визначається на основі аналізу водоспоживання і подачі насосної станції (рівномірний і нерівномірний режими роботи насосів).

Нерівномірномірний режим роботи насосів для водоспоживання є економічно вигідним, тому що при цьому зменшується місткість бака, а отже, будівельна вартість водонапірної башти. Звичайно регулюючий об'єм бака Wрег складає приблизно 10%.

Визначивши необхідну місткість бака, підбирають типовий проект водонапірної башти.

Основними елементами водонапірної башти є бак і підтримуюча його конструкція (стакан).

Обладнання водонапірної башти повинно постійно забезпечувати зберігання недоторканого запасу води при роботі водопроводу в звичайний час і автоматичне відключення її одночасно з надходженням сигналу про вмикання пожежних насосів. Подача води з водогінної мережі у бак і надходження води з нього здійснюється по подаючо-розвідному трубопроводу. Причому, по трубопроводу надходить тільки регулюючий запас води.

Для забору недоторканого запасу води використовується трубопровід із електрозасувкою, що відкривається одночасно з пуском пожежного насоса. Водонапірні башти можуть бути залізобетонні, металеві, цегляні і дерев'яні. Дерев'яні башти використовуються переважно на тимчасових

водопроводах (наприклад, на будівельних майданчиках), а також у сільськогосподарському виробництві, де об'єм бака при невеликій необхідній висоті потрібний незначний і висота його підйому, як правило, невелика.

За типовим проектам споруджують башти висотою до 40 м (до дна бака) із баками місткістю до 800 м3. На одній і тій же водонапірній башті можуть бути встановлені на різній висоті два і навіть три баки, що обслуговують системи водопроводів із різними напорами.

Гідроколона

Різновидом водонапірної башти є гідроколона, що призначена, головним чином, для збереження аварійного запасу води, наприклад у системах водопостачання металургійних комбінатів. Вона являє собою залізобетонну або сталеву циліндричну вертикальну ємкість, висота якої дорівнює висоті водонапірної башти.

Визначення висоти водонапірної башти

Висота водонапірної башти визначається з умови подолання опору у водогінній мережі і необхідності підйому води на певну висоту, а також створення вільного напору в точці, що диктує.

Рис. 4. До визначення висоти водонапірної башти 1 – насосна станція; 2 – водонапірна башта; 3 – водоспоживачі

Формули для визначення висоти водонапірної башти одержимо, використуючи рівняння Д.Бернуллі, відомим із курсу гідравліки.

Z

H

2

Z

H

2

h

б

б

в.б

в.б д.т.

2g

д.т

віл

2g

б.в

-д. т.

У рівнянні через малу різницю величин швидкісного напору в двох перерізах (νб≈ νв) ними можна знехтувати; Σhб,в-д.т. =сумарні місцеві і лінійні втрати напору в мережі, Σhб,в = 1,05 hс.

Тоді формула для визначення висоти водонапірної башти буде мати вигляд:

Нв.б =1,05hс+Нвіл+(Zд.т.-Z в.б)

де 1,05-коєфіцієнт, що враховує втрати напору в місцевих опорах (засувки, коліна, трійники і т.п),

hс - втрати напору в мережі;

Нвіл - вільний напір у точці, диктуючій, водогінної мережі, прийнятий рівним 10м для одноповерхового будинку, а при більшій поверховості - на кожний поверх варто добавляти 4м;

Zд.т. - Zв.б - різниця геодезичних відміток диктуючої точки, і місця установки водонапірної башти.

Пневматичні водонапірні установки Призначення й основні елементи пневмоустановок

Пневматичні установки призначаються для регулювання

нерівномірності водоспоживання і створення необхідного напору у водогінній мережі.

У пневматичних установках необхідний напір створюється тиском стиснутого повітря на поверхню води в герметично закритих сталевих резервуарах. Існують дві системи пневматичних установок: перемінного і постійного тиску. Більше поширення одержали установки перемінного тиску.

Рис. .5. Схема пневматичної установки перемінного тиску

1	– повітряний резервуар; 2 – компресор; 3 – перепускний трубопровід; 4 –
вентиль;
	5 – зворотній клапан; 6 – водяний резервуар;7 – поплавковий клапан; 8 –
	засувка;	9 – трубопровід.
	Рис. 6. Схема пневматичної установки постійного тиску
1	– повітряний резервуар; 2 – компресор; 3 – редуктор; 4 – водяний
резервуар.

Пневматична установка перемінного тиску складається з таких основних елементів: двох герметичних резервуарів (повітряного 1 і водяного 6), сполучених між собою перепускним трубопроводом 3 із вентилем 4. Для наповнення резервуара 1 повітрям установлений компресор 2. Вода насосом подається в резервуар 6 по трубопроводу, що у водяному резервуарі закінчується поплавковим клапаном 7, що не допускає його повного спорожнення і подання повітря в мережу внутрішнього водопроводу.

Перепускний трубопровід 3 закінчується зворотним клапаном 5, що запобігає попадання води в повітряний резервуар. Крім цих клапанів встановлюють іншу арматуру: електроконтактні манометри, які служать для контролю за тиском і для вмикання пожежних насосів; запобіжний клапан для попередження утворення вакууму; засувки - для підготування до дії установки; скляні водомірні трубочки.

Насосні станції та вимоги до них Класифікація насосних станцій

Насосні станції в системі водопостачання - це складний комплекс механічного обладнання, енергетичних установок, трубопроводів, арматури.

Різновидність вододжерел, різноманітність технологічних вимог і особливості експлуатації обумовлюють специфіку насосних станцій різноманітного призначення.

Насосні станції класифікують по ряду основних ознак.

1.По розміщенню в схемі водопостачання і призначенню насосні станції розподіляются:

НС I підйому;

НС II підйому;

підвищувальнідля підвищення напору в мережі;

циркуляційні при зворотному водопостачанні.

2.По розташуванню обладнання:

наземні;

заглиблені;

шахтного типу (розміщені на великій глибині).

3.По виду обладнання:

з горизонтально та вертикально розміщеними насосами.

4.По характеру управління:

з ручним;

з автоматичним;

з дистанційним.

5.По надійності

I категорія - перерва в роботі насосів не допускається;

II категорія - допускається короткочасна перерва в роботі насосів на час, необхідний для включення резервних агрегатів;

III категорія - допускається перерва в подачі води споживачам на час ліквідації аварії, але не більше однієї доби (за п. 7.1 СНиПа 2.04.02-84).

Насосні станції I-го підйому

Насосні станції I підйому забирають воду із джерела водопостачання і

подають її на очисні споруди або, якщо не потрібно очищення води, безпосебезпосередньо в резервуари, розподільчу мережу, водонапірну башту або інші споруди в залежності від cхеми водопостачання.

В звичайний час (без пожежі) НС-I-го підйому повинна забезпечувати подачу максимальної добової витрати на господарсько-питні та виробничі потреби, а також на особисті потреби споруд водопроводу.

При рівномірному режимі роботи насосів НС -1 підйому на протязі доби годинна подача визначається із співвідношення:

Qг= Qmax.доб/24 ,

де Qmax.доб - максимально добова витрата;

- коефіцієнт враховуючі витрату на особисті потреби (=1,01-1,02 – для водопроводів без очисних споруд; =1,04-1,10 - з очисними спорудами).

При пожежі НС-I-го підйому, крім того повинна забезпечувати поповнення недоторканого протипожежного запасу в резервуарах чистої води (за п. 2.25 СНиПа 2.04.02-84):

24 г.- в НП і на промислових підприємствах з виробництвом, віднесених по пожежній безпеці до категорій А, Б, В;

36 г.- на промислових підприємствах з виробництвом, віднесених по пожежній безпеці до категорій Г,Д;

72 г.- в сільських НП та на сільськогосподарських підприємствах.

Відновлювання НПЗ може забезпечуватись наступними способами:

збільшення часу роботи НС-I-го підйому, якщо в звичайний час насоси працюють не цілодобово;

резервними насосами;

скороченням водопостачання;

спеціальними пожежними насосами, які встановлюються на НС-I-го підйому для встановлення НПЗ.

НС можуть бути з єднані з водоприймальними спорудами або розміщені в окремому будинку. Їх часто приходиться заглиблювати нижче поверхні землі, щоб не перевищити припустиму висоту всмоктування насосів. Для зручності розміщення обладнання, трубопроводів і вантажопід ємних устроїв будівлі насосних станцій виконують прямокутної форми, яка переважно краща при більшому числі насосів і малому заглибленні станції.

На станціях I-го підйому доцільно встановлювати не менше двох робочих насосів через зміну літнього і зимового режимів роботи, а також на випадок непередбаченого збільшення подачі станції. Число резервних агрегатів визначається ступенем надійності роботи насосної станції.

Насосні станції II-го підйому

Насосні станції II-го підйому призначені для подачі води у водопровідну мережу на господарсько-питні і виробничі потреби, а у випадку виникнення пожежі - і для цілей пожежегасіння.

Насосні станції II підйому можуть мати рівномірний і нерівномірний режим роботи.

Рівномірний режим роботи НС-II-го підйому - режим, при якому подача води залишається постійною на протязі доби.

Нерівномірний (ступінчатий)режим роботи НС-II-го підйому - режим, при якому подача води періодично міняється на протязі доби за рахунок включення різного числа насосів.

У об'єднаних водопроводах низького тиску встановлюють групу насосів, що забезпечують всі потреби, у тому числі і пожежні. Проте якщо вони не забезпечують розрахункового тиску, необхідного для гасіння пожежі, то на станції встановлюють пожежні насоси.

При об'єднаних водопроводах високого тиску (що підвищується під час гасіння пожежі), на насосній станції встановлюють групу господарськопитних (виробничих) і спеціальну групу пожежних насосів.

Будівлі насосних станцій виконують із бетону, залізобетону і цегли. В останні роки широко використовується будівництво насосних станцій із збірних залізобетонних елементів, а це дає можливість блокувати її з іншими водопровідними спорудами при наявності безпосереднього виходу назовні.

На насосних станціях встановлюють насоси зі всмоктувальними, напірними трубопроводами й арматурою. Насоси і трубопроводи розміщаються таким чином, щоб забезпечувалась надійність їхньої дії, зручність, простота і безпека обслуговування, мінімальна протяжність трубопроводу і простота вузлів комунікацій.

Усмоктувальний трубопровід є одним із найбільш відповідальних частин устаткування станції; при недостатній її герметизації порушується робота насосів (можливо навіть зрив їх роботи).

Насоси, як правило, установлюють під залив.

Якщо відцентрові насоси підключені до міської водопровідної мережі, то вони постійно знаходяться під тиском. Підбір насосів провадиться за характеристиками з урахуванням різних режимів водоспоживання. Знаючи розрахункову (задану) витрату, повний напір і можливу вакууметричну висоту всмоктування за (табл. 4.3СНиПа 2.04.02-84), вибирають марку насоса з урахуванням ККД, частоти обертання вала насоса і можливості паралельної роботи декількох насосів.

Насосні станції низького та високого тиску

НС-II-го підйому бувають двох видів - низького і високого тиску.

Вибір типу НС-II-го підйому залежить від відношення необхідних напорів насосів при роботі мережі в звичайний час і при пожежі.

Необхідний напір при пожежі визначається за формулою:

Нпож=1,05(hвс+hвод+hм)+Нв+ Z ,

де hвс, hвод, hм - втрати напору у всмоктувальному трубопроводі, у водоводі, в мережі при пожежі;

Нв - вільний напір в диктуючій точці;

Z - різниця геометричних відміток між диктуючою точкою мережі при пожежі і найнижчим рівнем води в РЧВ.

< 10м, Нпож.

Qвир.

Якщо виконується відношення Нпож-Нгосп 10 м, то встановлюється насосна станція високого тиску.

Насосна станція високого тиску - це станція на якій установлюють спеціальні пожежні насоси, які складають напір Нпож і забезпечують подачу води на пожежегасіння, на господарсько-питні і виробничі цілі (не враховуючи витрату води на промислових підприємствах Q на душ, на поливку території, миття технологічного обладнання).Тоді:

Qнас. пож.=(Qпож+Qгосп.питні+Qвир.)- Q ,

де Qпож - подача води на пожежегасіння;

Qгосп. питні - подача води на господарсько-питні потреби;

- подача води на підприємства тільки на виробничі потреби;

Q - витрати води на душ, на поливку території, на миття технологічного обладнання.

На НС-II-го підйому високого тиску в звичайний час працюють господарські насоси. При пожежі включається пожежний насос, а так як напір, який створюють пожежні насоси, більший напору господарських насосів, то пожежний насос своїм напором закриває зворотні клапани на напірних трубопроводах господарських насосів і останні працюють в холосту. Тому після включення пожежного насосу господарські насоси виключають. При цьому пожежний насос забезпечує повну витрату води.

Насосна станція низького тиску - це станція на якій установлюються одинакові насоси, тобто спеціальних пожежних насосів немає. Насосна станція низького тиску працює наступним чином: в звичайний час працюють основні (робочі) господарські насоси, а при пожежі для забезпечення додаткової витрати включається додатковий насос такого ж типу, що і робочі.

Якщо Нпож.- Нгосп. Нгосп., то установлюється насосна станція низького тиску.

Тема 3. Водоводи та водопровідні мережі

Водоводи та водопровідні мережі. Основні принципи проектування. Трасування водопроводів і водопровідних мереж. Розгалужені, кільцеві, комбіновані мережі. Труби, їх захист від корозії. Способи з`єднання труб. Водопровідні колодязі. Водопровідна арматура: запірно-регулююча, запобіжна, контрольно-вимірювальна, гідранти пожежні (підземні, надземні), гідрант-колонка. Розміщення арматури та деталювання мереж і водоводів. Монтажна схема мережі. Гідравлічні розрахунки. Визначення розрахункових витрат рідини (вузлових, шляхових, транзитних, на зовнішнє та внутрішнє пожежогасіння). Втрати напору в трубопроводах. Підбір діаметрів труб. Вільні напори у водопровідній мережі. Особливості розрахунку кільцевих водопровідних мереж. Ув`язка кільцевих водопровідних мереж. Спеціальні протипожежні водопроводи. Лафетні стволи. Системи зрошення. Протипожежні водопроводи з пінними установками пожежогасіння. Вимоги СНиП до водопроводів та розташування на них арматури з урахуванням можливих надзвичайних ситуацій.

Рекомендована література: 1 ,2, 3, 4, 5, 10.

Водоводи та водопровідні мережі Схеми трасування водогінних мереж

Для транспортування води використовують:

-водоводи – між окремими водопровідними спорудами (Н.С. – В.Б.);

-магістральні водопровідні мережі – транспортування від початку мережі до найвіддаленішої точки.

-розподільчі водопровідні мережі – для розподілу води між окремими споживачами

Водоводи прокладають У дві або більше ліній трубопроводів, що укладаються паралельно одна одній. Для подачі води безпосередньо до місць її споживання (житловим будинкам, цехам промислових підприємств) служить водопровідна марежа. При трасуванні ліній водопровідної мережі необхідно враховувати планування об'єкта водопостачання, розміщення окремих споживачів води, рельєф місцевості і т.д.

По конфігурації в плані розрізняють водогінні мережі розгалужені, або тупикові і кільцеві, або замкнуті. Розгалужені водогінні мережі виконують для невеликих об'єктів водопостачання, що допускають перерви в постачанні водою. Ці мережі доцільні при зосередженому споживанні води у віддалених одна від одної точках мережі. Кільцеві водогінні мережі виконують при необхідності безперебійного водопостачання, що гарантується в даному випадку можливістю двостороннього живлення водою будь-якого споживача. Довжина і вартість кільцевих мереж більша, ніж розгалужених.

У господарсько-питних і виробничих водопроводах, як правило, застосовують кільцеві мережі внаслідок їхньої здатності забезпечувати

безперебійну подачу води. У протипожежних водопроводах кільцева мережа обов'язкова.

У водогінній мережі розрізняють магістральні (головні) і розподільні (другорядні) лінії.

Тупикові лінії водопроводів допускається використовувати згідно до п. 8.5 СН и П 2.04.02-84:

-для подачі води на виробничі потреби - при допустимості перерви в подачі води на час ліквідації аварії;

-для подачі води на господарсько-питні потреби – при діаметрі труб d > 100 мм;

-для подачі води на протипожежні чи господарсько-протипожежні потреби незалежно від витрати води на пожежогасіння – при довжині лінії не більше 200 м.

Якщо населений пункт має населення до 5 тис. чол. та qпож.

10 л/с та

кількість внутрішніх пожежних кранів

12 штук, то допускається

влаштування тупикових ліній довжиною більше 200 м при умові влаштування в кінці тупика протипожежних резервуарів, водоймищ, ВБ та контррезервуарів (за п. 8.5 СНиПа 2.04.02-84).

При трасуванні водопровідної мережі водопроводи та головні магістральні лінії направляють найкоротшим шляхом по найвищих відмітках місцевості.

Таких ліній повинно бути не менше двох. (п.8.1 СН и П2. 04.02-8.4). Їх з’єднують перемичками через 3-5 км (п.8.10 СН и П 2.04.02-84) для переключень під час аварій та виключення на ремонт будь–якої ділянки.

Водопровідна мережа прокладається вздовж автомобільних доріг, паралельно лінії забудови (якщо можливо, то за покриттям проїзної частини) на відстані від:

-краю проїзної частини – 2,5 м. (п.8.16 СН и Па 2.04.02-84);

-фундаментів будівель – 5 м.;

-трамвайних рейок – 2 м.;

-газопроводів – 1-2 м.;

-електрокабелів – 1 м.;

-каналізаційних ліній при: dвод. 200 мм. – L = 1,5 м.;

dвод. > 200 мм. – L = 3 м.;

- дерев – 2 м..

При прокладанні водопроводів вище каналізаційних ліній, то просвіт між ними 0,4 м., якщо нижче – в футлярах з глибиною закладання в глині h = 5 м., в пісках h = 10 м.

Якщо 2 водопроводи пересікаються, то під кутом 90о .

Згідно до п.8.46 СНиПа 2.04.02-84 мінімальний діаметр зовнішніх трубопроводів приймають dзовн. 100 мм для об’єднаних систем водопостачання в місті та dзовн. 75 мм – для трубопроводів у сільській місцевості.

Матеріали труб

Для водопровідних мереж матеріал труб вибирають згідно до п.8.21. СНиПа 2.04.02-84. ( в основному для напірних трубопроводів використовують залізобетонні труби довжиною 3..5 м. з Р=0,6 .. 1,5 МПа; азбестоцементні – L = 3..4 м. з Р = 0,3..1,2 МПа; пластмасові – L = 1..7 м. з Р = 1 МПа; чавунні – L = 2..7 м. з Р = 1 МПа ).

Чавунні труби дозволяється використовувати в якості напірних в межах населених пунктів, території промислових та сільгосппідприємств.

При будівництві зовнішнього водопроводу застосовують труби чавунні, сталеві, азбестоцементні, залізобетонні, пластмасові та ін.

Чавунні розтрубні труби і фасонні частини до них виготовляють відповідно до ДЕРЖСТАНДАРТУ на нормальний тиск 1 МПа і на підвищений тиск 1,6 МПа.

У необхідних випадках для будівництва зовнішніх водопроводів застосовують сталеві труби наступних сортаментів електрозварні прямошовні діаметром до 1400 мм і зі спіральним швом діаметром до 1400 мм, безшовні гарячедеформовані діаметром до 500 мм.

З'єднання сталевих труб здійснюють зварюванням. Фасонні частини до них виготовляють по шаблонах з відрізків труб, що зварюються між собою.

З метою захисту сталевих труб від корозії з зовнішньої сторони їх покривають бітумною або бітумно-гумовою ізоляцією, а також використовують метод катодного захисту. Для транспортування вод, сильно агресивних стосовно металу та на господарсько-питні потреби, сталеві труби без влаштування внутрішньої ізоляції не застосовують.

Азбестоцементні водопровідні труби виготовляють заводським способом на робочий тиск 0,6, 0,9, 1,2 МПа (відповідно марки ВТ6, ВТ9 і ВТ12), діаметром до 500 мм Азбесгоцементні труби міцні, стійкі відносно корозії, відрізняються малою теплопровідністю, невелику масу і гладкі стінки. Недолік азбетоцемент-них труб полягає в їхньому малому опорі ударам і динамічним навантаженням.

З'єднання азбестоцементних труб здійснюють азбестоцементними або металевими МУФТАМИ з ущільнюючими кільцями.

Для будівництва водопроводів можуть використовуватись і залізобетонні труби діаметром 500—1600 мм. Такі труби виготовляють, як правило, з попередньо напруженою арматурою. Для тимчасових водопроводів з невеликим робочим тиском можуть застосовуватися дерев'яні клепкові труби. При діаметрі до 300 мм їх виготовляють заводським способом, при більшому діаметрі збирають на місці укладанням з окремих клепок

Арматура водогінної мережі

Для забезпечення необхідних експлуатаційних режимів, надійності роботи, проведення обслуговування та ремонтів водоводів, водопровідних мереж і споруд їх обладнують арматурою.