Методичка для самостійної роботи Спец.Водопостачання

Тема 6. Спеціальні водопроводи

Розглядаються особливості протипожежного водопостачання виробничих будівель великої площі. Специфіка протипожежних водопроводів великої довжини, особливості їх прокладання, експлуатації і обслуговування.

Використання лафетних стволів в середині будівель великої площі.

Рекомендована література: 1 ,2, 5, 6, 10.

Протипожежне водопостачання виробничих будівель великої площі

Розвиток сучасної промисловості приводить до необхідності будівництва будинків великої площі (укрупнення і блокування), що досягає 10-20 га, а в окремих випадках і більше (прокатні цехи металургійних заводів, целюлозно-паперові комбінати, багатопрогонові ангари та ін.).

Пожежні підрозділи при гасінні пожеж у будинках великої площі стикаються зі значними труднощами, викликаними високою температурою, швидким задимленням приміщень, великою швидкістю росту площі горіння.

Тому для гасіння пожеж у таких будинках, що представляють собою промислові площадки, вписані в огородження, потрібна подача великої кількості вогнегасячої речовини.

Для цього використовуються: внутрішні пожежні крани; автоматичні установки пожежогасіння; лафетні стволи; гідранти на зовнішній водопровідні мережі.

На внутрішній водопровідній мережі встановлюють пожежні крани діаметром 65 мм і обладнують їх стволами з насадками діаметром 19—22 мм. Такі пожежні крани забезпечують створення струменів з радіусом компактної частини не менше 16 м, ЩО можуть використовуватися для гасіння розвинених пожеж.

Для виробничих будівель висотою до 50 м розрахункова витрата води на внутрішнє пожежогасіння приймається за табл.2 СНиП 2.04.01-85 і залежить від:

-об’єму;

-ступеня вогнестійкості;

-категорії виробництва.

Увиробничих будівлях висотою більше 50 м пожежна витрата води приймається рівною (5∙8) ∙10-3=40∙10-3 м3/с.

Магістральна мережа проектується кільцевою як правило, з верхнім розведенням труб, що прокладаються над виробничим приміщенням у межах технічного поверху.

Пожежні крани встановлюються на колонах і приєднуються до магістральної мережі стояками, що проходять через перекриття.

Через значні розміри приміщень внутрішня водопровідна мережа має велику довжину. Тому з метою зменшення витрат на будівництво водопроводу в будинках великої площі нормами допускається установка пожежних кранів на спринклерній мережі після контрольно-сигнальних

клапанів. Але	таке	об'єднання	знижує	надійність	роботи як
спринклерної	установки,	так і	пожежних	кранів. Це відбувається з
таких причин:

-при ремонті пожежного крана приходиться виключати спринклерну мережу, внаслідок чого деякі приміщення залишаються без захисту;

-виключається можливість розбивки мережі на ремонтні ділянки, тому що установка засувок на спринклерній мережі не допускається;

-внутрішні пожежні крани встановлюються по суті, на тупику, оскільки спринклерна мережа живиться через один контрольно-сигнальний

клапан.

Таким чином, дане рішення не можна визнати вдалим і застосовувати його в практиці проектування внутрішніх пожежних водопроводів рекомендується лише у виняткових випадках.

Для автоматичного пожежегасіння в будинках великої площі найбільш часто використовуються спринклерні і дренчерні установки.

При одночасній роботі спринклерних і дренчерних установок витрати води на пожежегасіння досягають великих величин. Однак спільну дію спринклерних і дренчерних установок варто враховувати в тому випадку, коли це необхідно за умовами гасіння пожежі.

Найчастіше дренчерні установки використовуються для створення завіс з метою обмеження пожеженебезпечних ділянок виробництва (наприклад, внутріцехових складів пальних матеріалів) або поділу приміщень на частини, коли його площа перевищує припустиму площу протипожежного відсіку.

В и тр а та во д и н а с тво р е н н я д р е н ч е р н и х з а ві с визначається з умови подачі 0,5∙10-3 м3/с на 1 м завіси.

Інші типи автоматичних установок пожежегасіння (пінні, п о р о ш к о в і ) у б у д и н к а х в е л и к о ї п л о щ і м о ж у т ь використовуватися для захисту окремих технологічних апаратів.

У тих випадках , коли спринклерні установки малоефективні (наприклад, на підприємствах хімічної промисловості) доцільно разом з дренчерними завісами для гасіння пожежі використовувати лафетні стволи.

Лафетні стволи встановлюють з насадками діаметром 32 або 38 мм в залежності від необхідної пожежної витрати і радіуса розпиленої частини струменя, враховуючи при цьому, що вони будуть працювати при тиску перед насадкою, рівному 6∙106 Па.

Кількість стволів визначається з умови зрошення кожної точки приміщення одним струменем при зіткнені двох струменів у найбільш віддаленій і високій точці.

Лафетні стволи в приміщеннях рекомендується розміщати на узвишшях у “башенках” забезпечених підпором повітря.

Варто підкреслити, що вибір систем гасіння, для конкретного об'єкта

повинен бути погоджений з органами держаного пожежного нагляду.

Протипожежне водопостачання складів лісових матеріалів та підприємств нафтохімічної промисловості

Спеціальні протипожежні водопроводи			влаштовують		по принципу
водопроводів	високого	тиску.
Режим	роботи	спеціальних водопроводів		має	цілий	ряд
особливостей	у порівнянні з об’єднаними		водопроводами.
Так в період пожежегасіння необхідно			тимчасово підвищувати			тиск

вспеціальних протипожежних водопроводах.

Вінший час невеликий тиск підтримується за допомогою

виробничих чи господарських насосів(вся система заповнена водою).

З

постійним

високим

тиском

спеціальні

водопроводи влаштовують

рідко (складна експлуатація ).

Де ж

влаштовують спеціальні водопроводи ?

Це :

1)на складах лісоматеріалів;

2)нафтобазах;

3) на підприємствах

нафтохімічної

та нафтопереробної

промисловості.

На складах лісоматеріалів

дуже

швидко розповсюджується

вогонь,

сильно розносяться

іскри

конвективним

потоком , що призводить

до

виникнення

нових

пожеж. Швидкість розповсюдження

полум’я

складає

від 1

до 4

м/хв, (це залежить від вологості

деревини , способу її укладки

, напрямку та швидкості вітру в залежності від вологості).

Інтенсивність подачі води складає 0,21 л/с м2

… 0,45 л/с м2.

Розвиток пожежі проходить

швидко. За 40…60 хв, вогнем може

бути

охоплений

квартал (перекриваючи

10 метрові

розриви між

групами

штабелів ).

Для локалізації

пожежі

в межах 25 м, необхідна інтенсивність подачі

води

по фронту вогню 0,6 л/с

пог.м ,а по

периметру

лісобіржі може

бути

сотні

літрів за секунду.

Влаштування протипожежних водопроводів на складах лісобірж

регламентується	будівельними		нормами СНіП 2.11.06.91.
У зв’язку зі зміною		тиску в		спеціальних	водопроводах можуть
виникати гідро	удари	і	явища	кавітації.	Тому до спеціальних
водопроводів пред’являються підвищені вимоги:
- обов’язкове	кільцювання		водопровідної мережі;

- використання зварних стальних труб (з/б та чавунні використовують рідкостик ненадійний);

- засувки на мережі встановлюють так щоб одночасно відключалось не більше 2-х лафетних стволів;

-лафетні стволи розташовують так, щоб рівномірно зросити всю захищаєму поверхню;

-за вододжерело можна використати поверхневі води без попереднього очищення;

-якщо влаштовують штучні резервуари то необхідно передбачити постійне поповнення запасу води;

-пожежні насоси можна встановлювати і на НС1-підйому і на

НС2-го підйому.

а)

5

4

1		3
	2

	б)
2	6

1

3	4

5

Рисунок. Схеми водопостачання лісобірж

1)вододжерело; 2) НС-1 го підйому; 3) водовід комбінату; 4) пожежний водопровід лісобірж; 5) відводи до лафетних стволів; 6) Н.С-2-го підйому.

-виробничі насоси, що підтримують тиск в протипожежному

водопроводі встановлюють в НС-1-го підйому (без пожежі);

-стаціонарні лафетні стволи встановлюють на складах:

1)пиломатеріалів з S>9га,

2) балансової деревини,	осмолу	та дров, щепок та	тирси при h кучі >
20 м.
- насадки лафетного	ствола	d =50 мм;
- при менших площах і висотах куч на складах круглого лісу
використовують переносні лафетні стволи (їх зберігають				в пожежних
депо на території складу).
Стаціонарні лафетні стволи, система зрошення
Найбільше приміняються лафетні стволи типу-			ПЛС-20П	з насадками
d=28,32,38,42.50,65 мм.

Основні елементи ствола ПЛС-20П:

-приймальний корпус;

-трійник;

-розгалуження з патрубком;

-труба;

-насадок;

- веєрний розпилювач для створення водяної завіси;

-рукоятка переключення режиму роботи;

-рукоятка управління стволом.

Шарнірне з’єднання дозволяє повертати ствол в горизонтальній площині на 360° , а в вертикальній - 30…75° .

В комплект ствола входять:

1)змінний повітряно-пінний насадок;

2)всмоктуючий рукав (для підсмоктування піноутворювача). Замість рукава можна використовувати вставку Вентурі;

3)насос, який паралельний водяному насосу.

Лафетні стволи на водопроводах високого тиску встановлюють на: - відкритих площадках; - на плоских покрівлях безпечних будівель;

- на спеціальних вишках.

Коли стволи підняті на підвищення то вони: - захищені від руйнування;

- зменшуються Н та Q біля стволів;

- створюються кращі умови для роботи ствольщика.

На підприємствах нафтохімічної та нафтопереробної промисловості спеціальні водопроводи влаштовують також за СНіП-ом 2.11.06.91.

Лафетні стволи встановлюють:

1)по периметру об’єкта з умови, що кожна точка зрошується на лісоскладах струменями;

2)на зовнішніх вибухо- і пожеженебезпечних установках для захисту апаратури та обладнання з горючими газами;

3)на сировинних, товарних і проміжних складах;

4)на залізничних дорогах зливно-наливних естакадах.

Але на котли-утилізатори, під тиском, реактори тобто в тій зовнішній частині установок де є печі, що працюють при t≥+450 С0 - лафетні стволи не встановлюють .

Колонні апарати захищають на висоту до 30 м лафетними стволами та пересувною пожежною технікою.

Стволи встановлюють на лафетних вишках . Вишки бувають легкі металеві і із збірного залізобетону. Вода подається по трубі до лафетного ствола ( до верху вишки ).

На лафетних вишках, в основі влаштовують бетонні водопровідні колодязі в яких нижче глибини промерзання встановлюють засувку і контрольнозливний кран на водопровідній трубі.

Штурвал управління з засувкою встановлюють на поверхні землі. Для підйому на вишку встановлюють драбину.

На стояках вишок нафтохімічної та нафтопереробної промисловості встановлюють 2 засувки (1- в колодязі , 2- га біля лафетного ствола ). Влітку засувка в колодязі відкрита постійно.

Управління засувкою, як місцеве так і дистанційне ( пускач розташований на площадці лафетного ствола ).

Висота лафетних вишок 6 – 8 м для лісоскладів та 4,8; 6; 7,2м для зовнішніх технологічних установок.

Для захисту сировиних та товарних складів з циліндричними чи шаровими резервуарами висота вишок h ≥ 5м а для горизонтальних резервуарів h ≥ 2м.

При монтувані лафетних вишок без підключення до стаціонарної водопровідної мережі встановлюють сухотруби. Приєднання їх до стволів

стаціонарне – під час пожежі приєднуються рукавні лінії –				від пожних
автомобілів.
Насосні		станції з пожежними насосами установлюють на відстані				не
менше	50 м	від	насосних станцій по перекачці СУГ,ЛВШ	та ГШ	і	не
менше	100 м від		резервуарів. Вода знаходиться в 2-х резервуарах		біля

НС. Діаметр насадка min ≥ 28 мм. Напір біля лафетного ствола H min ≥40 м. H max в системі водопроводів високого тиску H max ≤150 м.

Пожежні насоси	інколи включають послідовно, щоб досягти
розрахункового напору.

Пожежні насоси повинні включатись від кнопок, що розташовані біля лафетних стволів.

Пожежні насоси повинні мати пускові пристрої, що діють автоматично від сигналізації із приміщення пожежної частини.

Витрати води на виробничі зони Q=120 л/с для складів – Q=50 л/с. На пересувну техніку з цих же трубопроводів доповнююче Q=50 л/с. При проектуванні зовнішнього пожежегасіння витрату води слід приймати з розрахунку двох одночасних пожеж. О д н і є ї п о ж е ж і — в районі резервуариих парків і окремо резервуарів, що стоять, з нафтою, нафтопродуктами і рідким паливом з витратою води для наземних і напівпідземних резервуарів. Для підземних резервуарів, що вимагають по

розрахунку води для пожежогасіння більше 100 л/с, розрахункову витрату води можна подавати водопроводом високого тиску, а решту кількість води

— пересувними пожежними насосами з водоймищ. Недоторканний протипожежний запас води для пожежегасіння підземних резервуарів слід приймати з розрахунку тривалості гасіння пожежі протягом 3 годин, але не більше 1000 м3. Час поповнення цього запасу води повинне бути не більше 4 діб. Запас пінопорошка слід визначати з урахуванням можливості використовування запасу, що зберігається на суміжних підприємствах, якщо на доставку цих запасів до місця пожежі необхідно не більше 1 г. При цьому запас пінопорошка повинен складати не менше 50% розрахункової кількості, що вимагається для пожежегасіння.

Д р у г о ї п о ж е ж і — в районі виробничих установок і споруд, за винятком вказаних вище об'єктів з витратою не менше 80 л/с, в районі очисних споруд (нафтовловлювачі, аварійні комори, насосні станції уловлених нафтопродуктів) не менше 80 л/с, з яких 40 л/с можна отримати від водопроводу високого тиску і інші 40 л/с від водоймищ.

В районі технологічних установок і резервуарних парків на додаток до протипожежного водопроводу необхідно влаштовувати пожежні водоймища місткістю не менше 200 м3 на відстані не більше 500 м один від одного з розривом від місця забору води з водоймищ до резервуарів не менше 40 м, а до інших споруд з виробництвами категорії А, Б і В в районі технологічних установок — не менше 20 м і в районі резервуарних парків не менше 40 м. Водоймища повинні бути утепленими, мати підвідний трубопровід для поповнення водою від водопроводу і під'їзд з майданчиком 12×12 м для розвороту пожежних автомобілів. До градирень також слід влаштовувати під'їзди з майданчиками 12×12 м для розвороту пожежних автомобілів і подачі води від градирень на пожежегасіння.

Пінне гасіння слід виконувати відповідно до вказівок по гасінню пожеж нафти і нафтопродуктів в резервуарах.

Систему парогасіння слід підключати до постійно діючих виробничих паропроводів. Підключення системи парогасіння до заводської паропровідної мережі влаштовується через два послідовно встановлених вентиля або засувки з установкою між ними контрольної трубки з вентилем.

Інтенсивність подачі води на охолодження поверхні обладнання ; - сферичних і циліндричних резервуарів – 0,1л/с м2; - апаратів колонного типу СУГ – 0,5л/с м2; - апаратів колонного типу ЛВЖв – 0.1 л/с м2.

Якщо колонні апарати вище 30 м , то їх захищають системи зрошення.

Є стаціонарні системи зрошення колонних апаратів і резервуарів. Вода подається через трубопроводи.

Тема 7. Експертиза проектів протипожежного водопостачання

Експертиза проектів. Ознайомлення з пояснюючими записками проектів. Визначення відповідності вимогам СНиП. Визначення правильності вибору джерела водопостачання та водозабірних споруд. Експертиза проектної документації насосних станцій та резервуарів чистої води. Перевірка водопровідної мережі, правильності установки підземних гідрантів в колодязях, пропускної спроможності трубопроводів. Наявності автоматизації насосів. Відповідність вимогам СНиП 2.04.01-85 внутрішнього водопроводу, та СНиП 2.04.02-84 зовнішнього водопроводу. Порядок складання документації за результатами експертизи проектів.

Рекомендована література: 1 ,2, 5, 6, 10.

Експертиза проектів протипожежного водопостачання.

Одною із важливих і відповідальних ділянок роботи органів держпожнагляду є розгляд проектної документації .

Право та проведення експертизи надається згідно:

-„ Положення проектів про державну пожежну охорону „ затверджене постановою Кабінету Міністрів України № 508 від 26.07.94 р. ;

-Закон України „ Про пожежну безпеку” ;

-Указ Президента України від 27.01.03 р.№ 47 „ Про заходи щодо вдосконалення державного управління у сфері пожежної безпеки, захисту населення і території від наслідків надзвичайних ситуації;

-„ Про затвердження Інструкції з організації роботи органів державного пожежного нагляду „ затверджена наказом МНС України від 06.02.2006 року № 59;

-„Порядок проведення державної експертизи щодо пожежної безпеки проектів будівництві та інших документації „ затверджений МНС України № 186 від 23 листопада 2004 р. ;

-„ Порядок затвердження інвестиційних програм і проектів будівництва та проведення їх комплексної державної експертизи „ затверджений постановою Кабінету Міністрів Українивід 11.04.2002 р. № 483;

-Наказ Державного комітету будівництва , архітектури та житлової політики України від 07.05.2002 № 88 „ Про затвердження показників визначення вартості проведення комплексної державної експертизи проектів будівництва.”

-Наказ Державного комітету України з будівництва та архітектури від 12.11.2003 № 187 „ Перелік об”єктів, затвердженя проектів будівництва яких у межах законодавства України не потребує висновку комплексної державної експертизи” ;

-Наказ МНС України від 15.11.2004 № 170 „ Положення про порядок погодження з органами державного пожежного нагляду проектних рішень , на які не встановлено норми та правила ,

обґрунтованих відхилень від обов”язкових вимог нормативних документів „ .

При експертизі проектів в частині протипожежного водопостачання використовуються такі НД :

- СНиП 2.04.01-85* „ Внутренний водопровод и канализация зданий”.

-СНиП 2.04.02-84* „ Водоснабжение. Наружные сети и сооружения”.

-інші спеціальні НД.

Під час проведення експертизи встановлюється відповідність запроектованих елементів системи водопостачання вимогам нормативних документів, що діють, виявляються порушення в проектуванні ( з урахуванням заходів пожежної безпеки об”єкту ) та відхилення від вимог и норм СНиПа 2.04.02-84* „ Водоснабжение наружные сети и сооружения”, СНиПа 2.04.01-85 * „Внутренний водопровод и канализация зданий”.

Облік нормативно-технічної роботи фахівцями структурних підрозділів управлінь пожежної охорони ведеться у спеціальних журналах обліку:

-новобудов;

-розглянутих проектів;

-експертиз проектів;

-роботи в архітектурно - технічних радах;

-консультацій та перевірки проектних організацій.

Експертизі підлягає проектно-кошторисна документація , до складу якої входить пояснююча записка та креслення ( архітектурно-будівельна,

конструктивно-технологічна, сантехнічна, екологічна частини та кошториси на них ), як на нове будівництво так і на реконструкцію чи технічне переобладнання.

Терміни проведення експертизи становлять :

-не більше 30 календарних днів – для окремих будівель і споруд;

-45 днів - для комплексу будівель і споруд;

-до 120 календарних днів – для комплексної експертизи у випадках,

що передбачені законодавством.

Процес експертизи проектів розбивають на три етапи:

1.Підготовка до експертизи.

2.Експертизи проекту.

3.Оформлення документації та результати експертизи.

До підготовчого етапу входять :

-підбір нормативних документів ;

-ознайомлення зі складом проектних матеріалів;

-ознайомлення з технологічнім процесом об”єкта з метою виявлення речовин і процесів , що є пожежевибухонебезпечними ( шляхом вивчення спеціальної літератури);

-складання переліку питань, які підлягають перевірці( так щоб кожне перевірене питання було базою для наступного).

Велике значення має послідовність проведення експертизи. Наприклад: встановити стадію проектування ; ознайомитись зі складом проекту; вивчати

креслення і одночасно розглядати відповідний розділ пояснюючої записки і нормативного документу.

Робочі записи рекомендовано заносити в таблицю наступної форми:

Таблиця 9.1. Відповідність вимогам НД питань, що підлягають експертизі

№	Питання ,що	Прийнято в	Вимоги	Обґрунтування	Висновок
п/п	підлягає	проекті	НД	(розділ, пункт	про
	експертизі			НД,	відповідність
				розрахунок)
1	2	3	4	5	6

Методика проведення експертизи проектної документації

Методика розгляду проектів зовнішніх протипожежних водопроводів

Проектні матеріали звичайно складаються з пояснювальної записки креслень і кошторисів.

У процесі ознайомлення з пояснювальною запискою можуть бути виявлені загальні питання зовнішнього протипожежного водопостачання, що містять у собі:

- обгрунтованість вибору системи водопостачання пожежної небезпеки об'єкта і відповідність вимогам СНиП;

- відповідність прийнятих у проекті витрат і напорів на цілі пожежогасіння вимогам СНиП; доцільність влаштування пожежних водойм або ж, виходячи з надійності й економічності, устрої протипожежних водопроводів.

Експертизу проектів протипожежного водопостачання необхідно робити по напрямку води від вододжерела або водозабірної споруди доводоспоживачів, тобто по елементно.

По джерелах водопостачання і споруд для забору води необхідно перевірити:

-правильність вибору джерела водопостачання, типу і схеми

розташування водозабірних споруд, взаємодія їх з їснуючими й експлуатованими водозаборами;

-чи забезпечує конструкція приймальної споруди забір із вододжерела розрахункових витрат води на всі потреби, у тому числі і на цілі пожежогасіння;

-захист водозабірних споруд від різноманітних механічних ушкоджень (льодом, якорями, плотами, підмивом грунту й ін.);