IPO
.pdfзроблені на основі дослідження печери Тешік-Таш із залишками мустьерскої людини - неандертальця. Боротьба між прихильниками взаємовиключних поглядів на неандертальців не загасає, і якщо на початку цієї боротьби стояли Хрдличка і Вірхов, то тепер вона розгорнулася в несподіваних формах. У неї вступив новий,
правда, міфічний, як виявилося, «герой» - «снігова людина» («йєті»).
Печера Старосілля була виявлена поблизу Бахчисарая на висоті 12-13 м від днища балки. Відкрита і досліджувалася А. А. Формозовим. Шар грунту був завтовшки до
4 м. Приблизно в центрі печери під шаром щебінки (до 70 см) з мустьерськими знахідками був виявлений скелет дитини. Кістяк лежав горизонтально у витягнутому положенні, головою на захід. Могильна яма не була виявлена,
спеціально покладених предметів у похованні не знайдено. Під кістяком була велика плита обвалу і ще близько трьох метрів у глибину знаходився культурний шар.
Дитина лежала в лінзі гравію між щебенюватими відкладеннями і плитою обвалу.
На думку Формозова, труп дитини був покладений на плиту і присипаний гравієм. У
північному кутку розкопу був виявлений фрагмент нижньої щелепи дорослої людини, а також фрагменти променевої та плечової кістки, що належать, імовірно,
жінці. У Старосіллі були розкриті залишки довготривалого поселення великої групи мисливців. Виявлені розмиті залишки вогнищ і зібрана велика (більше 12 тисяч)
колекція предметів крем'яних виробів, кістяні ретушери, багата фауна ссавців і птахів. У Старосіллі знайдено понад 700 знарядь (нуклеуси, скребла,
гостроконечники). Формозов Старосілля датує кінцем мустьє, але критерії , які він застосовував для доказу пізнього віку стоянки, сьогодні виявляються непереконливими і методично застарілими, бо типологічне визначення віку пам'ятки можливе лише в межах однієї культури. Геологічно вік Старосілля точно не визначений, аналіз відкладень дозволяє припускати коливання клімату.
35. Питання про релігію у неандертальців
На цьому етапі розвитку людини вже була кровна спорідненість роду. Ні "людина вміла", ні пітекантропи, ні синантропи не ховали своїх померлих родичів. їх трупи вони залишали на місці смерті чи викидали геть з печери, а може й з'їдали (таке
могло бути в голодні часи). Мабуть, саме тому до нас дійшло так мало їхніх решток.
Що ж до неандертальців, то вони вже почали ховати своїх померлих чи загиблих родичів. Опублікування послідовників вивчення неандертальських поховань,
відкритих у печерах Кіїк-Коба (Крим, 1924 р., Г.А.Бонч-Осмоловський) і Тешик-
Таш (Узбекистан, 1938 р., О.П.Окладников) спричинили в 30-х, а потім у 50-х роках жваву дискусію.
На стоянці в печері Кіїк-Коба виявлено поховання дорослої людини і дитини. Обоє були покладені на бік із злегка зігнутими в колінах ногами. Яму для поховання свідомо вирили короткою, в ямі виявлено сліди вохри - тіла, очевидно, були пофарбовані. У печері Тешик-Таш труп теж не був безладно кинутий. Це було поховання дитини. Навколо її черепа лежали роги козлів, які, очевидно, були предметом традиційного полювання людей цього племені. У 1946-1948 рр.
Воєводський, а в 1949 р. Рогачов дослідили стоянку первісної людини на території України. Там вони знайшли, серед іншого, статуетку жінки-матері - ознаку культу предків.
Видно, що в цих випадках неандертальці проявляли певне ставлення до самого факту смерті, до померлого, оскільки піклувались про нього так, як робили це за його життя. Можливо, у них виникали якісь думки про надприродне у зв'язку з вражаючим їх фактом смерті родича. Можна припустити, що це одне зі свідчень невиразних уявлень про можливість існування за межами реального буття. Однак інші дослідники вважають, що ніяких релігійних уявлень у неандертальців не було.
Свідомі поховання - це ознака появи певних санітарно-гігієнічних поглядів, які потребували заходів для знешкодження трупа, чи ознака авторитету в общині жінки-
матері, що боронила свою дитину і після її смерті, не давала їй бути з'їденою чи викинутою. Отже, це питання дискусійне.
36. Нові знахідки давніх залишків неандертальців та їх значення
Важливе місце займають палестинські знахідки в печері Мугарет-ес-Схул. В 1931-
1932 році знайшли скелети своєрідного морфологічного типу. Геологічні дані щодо
знахідок неандертальців в Палестині та Європі збігаються. Але в палестинських неандертальців більш розвинута лобна доля мозку. І взагалі, є помітне зближення з точки зору морфології до сучасної людини. Деякі гіпотези стверджують, що такі неандертальці з'явились в зв'язку із спаровуванням неандертальця з людиною сучасного типу, та цьому суперечать морфологічні та археологічні дані. Найбільше ця пара неандертальців зіштовхнулась із внутріннім процесом перебудови,
характерним для неандертальців морфологічного типу, в людину сучасного типу. А
в печері Кафзех в Палестині знайшли рештки неандертальця, відрізняючою морфологічною рисою якого від сучасної людини був лише надбровний валик.
37-38. Розвиток мозку та мислення у предків сучасних людей. Виникнення
мови
Среди многих проблем истории первобытного общества эта проблема является едва ли не самой сложной. У нас нет никакой документальной информации о средствах коммуникации в стадах первых людей, и тем более нет данных о формировании и развитии мышления. Почти вся информация является косвенной и мы должны помнить о ее условности. К. Маркс и Ф.Энгельс подчеркнули неразрывность подлинно человеческого мышления и его внешнего проявления с помощью языка:
без языковой стихии нет мысли, как и не может быть самого языка без мыслительного процесса, который этот мыслительный процесс обслуживает. Около
80 лет назад Н. Я. Марр выдвинул идею о кинетической речи – языка жестов,
который якобы был присущ древнейшему первобытному человечеству и предшествовал звуковому языку. Эта идея приобрела поддержку в недавних опытах обучения шимпанзе языку глухонемых. После того как анатомическая трудность была снята, шимпанзе овладели словарным запасом чуть более 100 слов. Овладение языком перестроило поведение антропоидов: они тянулись к людям, и матери пытались обучить этому языку своих детей.
Зарождавшаяся система речи должна была обслуживать формирующиеся общественные отношения. Речь обязана была обслуживать и все функции развившегося мышления, служить для него внешним выражением. Состав лексики
трудно восстановить – наверное, это были наименования съедобных растений,
объектов охотничьей добычи, частей туши, орудий труда, обозначение ближайших родственных отношений, небольшой набор необходимых глаголов. Бесспорно можно утверждать, что постепенно росла лексика языка и совершенствовалась его рабочая часть языка, с помощью которой все более тонко выражаются отношения между обозначаемыми языковыми средствами понятиями. В соответствии с общепринятым мнением, с появлением человека современного типа язык достиг того уровня развития, что он по структуре своей стал уже вполне современным,
отличился в те формы, которые свойственны с теми или иными модификациями всем изученным языкам мира.
39. Виникнення ідеологічних уявлень і мистецтва
З розвитком матеріальної культури, знарядь праці, підвищенням значення колективних форм праці розвивались елементи духовної культури, зокрема мислення та мова, виникали зародки релігії, ідеологічних уявлень, з'явилися в праобщині й деякі елементи магії та зародки мистецтва: хвильові лінії на стінах печер, зображення контуру руки. Однак більшість учених називає це протомистецтво натуральною образотворчою діяльністю. Джерелом знань первісної людини була її трудова діяльність, під час якої нагромаджувався досвід, передусім про навколишню природу. Мистецтво зміцнювало соціальні зв'язки, допомагало формуванню первісної общини, ставало засобом передачі досвіду. Види образотворчого мистецтва палеоліту досить різноманітні: петрогліфи (зображення тварин і людей, виконані на камені), гравюри на кістках і рогах, рельєфи, малюнки,
глиняні і кам'яні скульптури.
Питання про шляхи становлення образотворчого мистецтва є складною науковою проблемою. Одні дослідники першим прагненням зобразити щось вважають смуги на наносному шарі глини на стінах печер (їх називають «маскарони») і «відбитки» рук. Інші ж доводять, що найдавнішим було «натуральне» мистецтво — виготовлення опудал тварин, на цій основі виникла скульптура, а вже потім — рельєф, гравюра, малюнок.
Працювали давні художники при світлі смолоскипів або світильників з мохом.
Рукою чи примітивними пензлями (жмут вовни, пучок трави) наносилися сажа,
мінеральні фарби. Широко застосовували охру — природну червону фарбу різних відтінків — від жовтуватого до пурпурного, її компонентами є глина і сполуки заліза або марганцю.. Художники палеоліту зображували переважно тварин: зубрів,
коней, оленів, мамонтів. До найдавніших видів мистецтва належать танці. Первісні танці були колективними і дуже образними: імітація сцен полювання, рибальства,
воєнних сутичок тощо. Характерними для палеоліту також є невеликі за розміром жіночі статуетки, основна ідея цих зображень — ідея родючості, продовження роду.
Духовній культурі ранньородової общини було властиве тісне переплетення раціональних та релігійних уявлень.
40. Місце і час виникнення неоантропа
Час появи людини сучасного виду (Homo sapiens) припадає на початок пізнього палеоліту (70-35 тис. років тому). Воно пов'язане з могутнім стрибком у розвитку продуктивних сил, становленням родового суспільства і наслідком процесу завершення біологічної еволюції Homo sapiens.Неоантропи представлені численними стоянками та поселеннями, де знаходять крем'яні та кістяні знаряддя,
залишки житлових споруд. У них існували й складні обряди поховання, прикраси,
ними були створені перші шедеври образотворчого мистецтва і т.д. Ареал розселення неоантропів надзвичайно широкий – вони з'явилися в різних географічних районах, розселилися по всіх континентах і кліматичних зонах. Вони жили всюди, де могла жити людина.
Знайдено кісткові залишки неоантропів (на о. Калімантан), які датуються радіовуглецевим методом в 39 тис. років, але найімовірніше, що неоантропи виникли 70—60 тис. років назад. Відносно походження неоантропів існують дві теорії — поліцентрізму і моноцентризму. Найпоширеніша теорія широкого моноцентризму, згідно з якою неоантропи походять від прогресивних форм палеоантропів, що мешкали на території Середньої і Передньої Азії і Північно-
східної Африки.
Антропологічний тип перших неоантропів не був однорідним і складався з кількох підтипів, у яких дослідники вбачають прообрази майбутніх рас. Унаслідок природно-кліматичних впливів на популяції ранніх неоантропів, природний добір лишався потужним чинником антропогенезу. Людський організм пристосовувався до кліматичних особливостей різних регіонів. За умов холодного прильодовикового клімату формувалися кремезні, широколиці кроманьйонці Європи — пращури сучасних європеоїдів. У спекотній екваторіальній Африці почали формуватися адаптовані до вологих і спекотних тропіків темношкірі негроїди. Певні негроїдні риси простежуються у грімальдійському (від поховання в печері Грімальді в Італії)
антропологічному типі півдня Європи, який відомий також у Східній Європі за похованням з Маркиної гори на Дону. В умовах різкоконтинентального клімату пустель Центральної Азії формувалися монголоїди, найдавніші рештки яких відомі з верхніх шарів печери Джоукоудянь під Пекіном. Прогресивний розвиток людського суспільства призвів спочатку до обмеження, а наприкінці палеоліту — до фактичного припинення дії природного добору, на зміну якому приходить соціальний.
41. Характеристика людини сучасного фізичного типу
Серед людиноподібних істот людина вирізняється найвищим ступенем розвитку психіки і влаштованістю суспільного життя; людина єдина володіє розвиненою культурою та здатна до її створення. Вирізняючою особливістю людини є свідомість, що сформувалася на основі суспільно-трудової діяльності. В
морфологічному відношенні людина вельми відрізняється від людиноподібних мавп пропорціями кінцівок, S-подібною формою хребта з виразними вигинами в шийному й поперековому відділах, особливим розташуванням і розвитком деяких м’язів у зв’язку з прямоходінням, низькою розширеною формою тазу, сплощенням в передньозадньому напрямі грудної клітки, склепінчастою стопою з масивним та приведеним великим пальцем при деякій редукції решти пальців, наявністю повного зіставлення великого пальця кисті, сильним розвитком папілярних візерунків на пальцьових подушечках рук. На верхніх кінцівках по п'ять довгих гнучких пальців, а
на нижніх - п'ять коротких пальців, що допомагають балансувати при ходьбі.
Середня вага чоловіка становить 70-80 кг, жінки - 50-70 кг, хоча зустрічаються і великі екземпляри (деякі до 500-600 кг). Середній зріст чоловіка на планеті 165 см.
Середній зріст жінки - 158 см. (середній зріст людини змінювався з плином часу).
Поява людини була пов'язана з низкою суттєвих анатомічних і фізіологічних модифікацій. Збільшення висоти черепної коробки і випрямлення лобової кістки внаслідок зміни будови переднього відділу мозку привели зрештою до зменшення рельєфу лобової кістки, тобто до зникнення надбровного валика. Можливо, що перебудова черепної коробки справила якийсь вплив і на перебудову лицьового скелета. Нарешті, з подальшим удосконаленням мови і перебудовою мовного апарату, що відбувалися паралельно з розвитком виробництва і соціальної організації, пов'язане, мабуть, виникнення виступу на підборідді. Широке низьке обличчя, низькі орбіти, подовжена форма черепної коробки надають пізньопалеолітичним черепам своєрідний морфологічний вигляд, що відзначається зазвичай у антропологічній літературі як приклад «дисгармонічного» співвідношення між розмірами лицьового скелета і черепної коробки. Можливо,
воно відображає неповну завершеність процесу формування морфологічного типу сучасної людини на ранніх етапах його історії.
42. Первісне стадо (праобщина)
(4,5-40(35) тис.р.т.). Це умовна назва первісного людського колективу, що безпосередньо змінив колективи найближчих тварин предків людини. Статеві відносини в такому колективі швидше за все були безладними (проміскуїтет).
Поступово статеві зв'язки між членами одного стада стали забороненими і були замінені статевими зв'язками з членами інших колективів (екзогамія). Так стадо перетворювалося в рід. Вижити поодинці в суворих умовах дикої природи було неможливо. Вчені дійшли висновку, що людська праобщина була нечисленна,
оскільки не могла складатися більш ніж з 20-30 членів. Праобщина не могла мати більшої кількості працездатних членів та вести осілий спосіб життя у зв'язку з обмеженістю харчових ресурсів. Для того, щоб людське стадо перетворилося в
людське суспільство, потрібно було, щоб були людські поселення з великим числом жителів. Полювати, збирати їжу та відбиватися від хижих звірів значно легше колективом. Так виникає первісне людське стадо, що стало першою суспільною формою об'єднання людей. Від тваринного стада його відрізняло те, що члени стада допомагали один одному, споруджували сховища-житла, де переховувалися від холодів і негоди, виховували дітей та передавали їм життєвий досвід. Людина жила тепер у колективі, у якому для елементарного порозуміння необхідне спілкування.
Археологічні знахідки свідчать про те, що провідним заняттям первісних людей було полювання на великих тварин. Воно більшою мірою, ніж збиральництво спонукала найдавніших людей удосконалювати знаряддя праці, сприяла згуртуванню первісного стада, в кінцевому рахунку перетворення в Homo sapiens. У
палеоліті птиці і риби майже не входили до раціону харчування первісної людини через свою недоступність. Людина зробила великі відкриття, які дозволили їй полювати на птахів і добувати більше риби; були винайдені лук, рибальський гачок і рибальська мережа. У результаті цих відкриттів людина змогла створювати селища на берегах водойм багатих рибою, і число членів у праобщині стало зростати,
виникло первісне людське суспільство - община.
43. Виникнення первісного суспільства
Поява первісної общини
Поява ранньородової общини відбувається з появою л. с. ф. т. приблизно 40 (35) тис.
років тому.
На цей період вплинули кліматичні умови
Збільшується і урізноманітнюється кількість знарядь праці. З’являється посередник
– знаряддя, яке зроблене з кістки або дерева у формі призми, з’являється ретуш
(відбивна і віджимна), з'являється таке знаряддя праці, як різець. З кістки і рогу виготовляли гілки для шиття, з бивня мамонтів виготовляли наконечники для луків та стріл. Шкіра мамонта була завтовшки 5-6 см. Для того, щоб її проколоти,
виготовляли проколки з кісток. Удосконялюється технологія обробки кістки.
За доби пізньопервісної общини одним з головних занять залишалося полювання.
На території України відомі такі тварини як мамонт і північний олень (на півночі),
бізон (в центрі), печерний ведмідь (Крим, Карпати), бізон, кінь (на півдні).
Населення починає розселятися по всій території земної кулі.
Житла за доби пізнього палеоліту:
-довгі житла важкої конструкції до 35 м. в довжину і до 7 м. в ширину. Були створені з важких кісток, накриті шкурами.
-округлі житла (також з кісток, покритих шкурами)
-житлові площадки (не були заглиблені в землю, будувались з дерева та кісток)
Поява особливо заглиблених жител свідчить про те, що общини вели більш осілий спосіб життя. Також крім жител знаходять у поселеннях і господарчі ями
(смітники). Поява жител пов’язана:
-з кліматичними умовами (зледеніння)
-зі спеціалізацією праці
-географічний чинник (люди добре знали територію, на якій жили)
Колективи стали кровними родичами, це призвело до появи общини.
44. Питання про час та шляхи заселення Америки та Австралії.
Перші ознаки заселення Америки людиною відносяться до кінця льодовикового періоду і до післяльодовикового часу (30 тис. р.т.), коли розтанули льоди Вісконсіна і тим самим одночасно відкрилася пряма дорога з глибини Азії спочатку на Аляску,
а потім далі - на південь. Дорога ця в основному повинна була пролягати через Берингову протоку, яка не представляла серйозної перешкоди для переселень незважаючи на незначну широту, особливо тому, що перехід з Азії на територію Аляски міг відбуватися в зимовий час по льоду. Про переселення перших жителів Америки з Азії через Берингову протоку чіткіше все свідчать дані антропологічних
досліджень. Встановлено, що американські індіанці за своєю фізичною зовнішністю найближче схожі з монголоїдами. Їх зближують пряме і жорстке волосся, слабкий волосяний покрив, форма скул. Разом з тим є деякі підстави припускати, що участь у заселенні Америки прийняли і групи, схожі з сучасними меланезійцями і австралійцями.
Наприкінці палеоліту і в мезолітичний час людина вперше, очевидно, проникає і на інший материк, ще більш ізольований від прямого контакту з Азією, - в Австралію.
Проникаючи до Австралії через острівні ланцюги Малайського і Зондського архіпелагів, перші люди побачили тут ще більш первісну і невинну, ніж в Північній і Південній Америці, природу. Вони опинилися в умовах таких ландшафтів, в
оточенні таких рослин і тварин, які в інших частинах світу зникли багато мільйонів років тому. Австралія була тоді, як і тисячі років пізніше, країною, де виростали евкаліптові ліси, де жили сумчасті тварини та австралійські страуси - ему, на яких і полювали перші австралійці.
45. Природні умови періоду ранньої первісної общини
До початку мезоліту (12 тис. р.т.) плейстоцен змінюється голоценом: льодовиковий період закінчився. Це безпосередньо відбилося на кліматі, флорі та фауні значної частини Євразії та Північної Америки. З'являються озера, річки, ліси, підвищується рівень світового океану. Пізніше подібні зміни відбулися і в деяких областях, які не знали заледеніння - в Австралії та місцями в Африці, де зросла арідність. Повсюдно тут зникли такі найбільш великі тварини, як мамонти і шерстисті носороги або австралійські гігантські сумчасті. В інших областях ойкумени також зникли багато видів або різко скоротилося поголів'я великих ссавців. Тому багато вчених, мабуть,
не без підстав пов'язують зміну фауни ще й з діяльністю верхньопалеолітичних общин - хижацьким полюванням або порушенням екологічної рівноваги. Через природно-господарські особливості різних областей ойкумени, криза фауни рубежу верхнього палеоліту і мезоліту неоднаково позначилася на господарстві і матеріальній культурі мезолітичних общин. Але прямо чи опосередковано - через культурні впливи – вона торкнулася великої частини первісного людства.