IPO

46. Господорство та знаряддя праці за часів ранньої первісної общини

Головним заняттям було полювання (полювали в залежності від зони, на якій проживали). Полювання було колективним і носило загінний характер. Колектив складався з 10-15 чоловіків (іноді жінок, які не мали дітей). Полювання давало їжу,

шкіра використовувалась при побудові жител, виготовл. наконечників, опалювання).

Важлива особливість – в цей період почали масово використовувати одяг. Тазові кістки мамонтів використовували в якості світильників (там був жир).

Збиральництво відігравало більшу роль на півдні, меншу – на півночі (там мало чого можна було зібрати, на холоді потрібно було їсти більше м'яса). За ранньоперв. общ.

зустрічаються місця для виготовлення знарядь праці (майстерні). Від поселення вони відрізняються тим, що на цих ділянках знаходять велику кількість каменів,

відщепів.

Відхід льодовика. Змінюються природно-кліматичні умови, ландшафти,

з'являються річки, озера ліси. Зникають великі тварини (2 варіанти вимирання мамонтів):мамонти вимерли через зміну природно-кліматичних умов; їх знищила людина.

Загінне полювання через появу лісів стає невигідним, воно перестає бути необхідним, з'являються лук та стріли, общини починають розділятися на дрібні групи (150>20 чоловік), бо їм для виживання потрібно вже менше території.

З'являється плем’я – велика група людей, споріднена між собою соціально-

економічними зв’язками, що проживала на конкретній території (про це свідчать могильники – поховання, вони мали чітку структуру (ідеологію)) і мала спільну мову. 2 системи споріднення, за якими родові общини об’єднувались в племена:

вертикальна (роди мали якогось загального предка); горизонтальна (будувалася на тотемних спорідненнях).

Говорячи про добу мезоліту, на тер. України в цей час було поселення Мирне – базове поселення, куди представники племені збиралися на ради. В інший період вони пересувалися в межах території.

В цей час починаються серйозні військові сутички.

З'являється велика кількість спеціалізованих знарядь праці. Вважається, що луки були 150-180 см у довжину, стріли – 60 см (виготовляли з дерев'яної основи, стріли з очерету). З'являються мікроліти (невеликі гострі кам'яні вироби, необхідні для виготовлення вістря стріл) та макроліти (великі кам'яні вироби, здебільшого сокири). Через прир.-клім. умови на півночі України здебільшого використовували макроліти, на півдні – мікроліти. Зростання кількості та якості знарядь праці давало економію сировини.

47. Соціально-економічні відносини в ранньородовій общині.

Колективи були сталими, об’єднувались кровною спорідненістю. Основа економіки:

полювання та збиральництво. Все, що люди вполювали чи зібрали розподілялося в більш-менш рівних частинах між усіма членами общини. Колективи мали самий мінімум, все знаходилось «на грані», тому все розподілялося порівну. З'являється інфантицид (вбивство малих дітей) та геронтицид (вбивство старих людей) коли було скрутне становище і община не могла прокормити багато людей, адже головною була життєдіяльність колективу.

2 етапи розвитку ранньопервісної род. общини: ранньопервісна община доби пізнього палеоліту; ранньопервісна общ. доби мезоліту (з'являється рибальство,

човни, зн. праці гарпун, сіті, вірші)

Кормова база – від 350 до 750 км2. Середня щільність населення – 1 чол. на 100 км2.

Общини складалися з 2-4 окремих сімей, в яких було по 4-6 чоловік. Існували патрилокальні та матрилокальні сім'ї (в залежності від того, до кого після одруження переходила жити сім'я). Тривалість життя – 25-30 р.

Община ділилася на 3 частини: люди похилого віку; люди середнього віку

(економічно активне населення); діти. За часів ранньоперв. общ. обмінювалися ресурсами, починається обмін між общинами, також існував дарообмін.

Управління в ранньородовій общині

Все вирішувалося на загальних зборах (в них брали участь чоловіки і жінки, що пройшли обряд ініціації, яка була різною для хлопців та дівчат)

Для загального керування була одна людина (або вправний мисливець, або найстарший в роду міг повести за собою колектив. Він був кращим серед рівних, але не мав привілеїв, грав представницьку роль)

З'являються індивідуальні речі (одяг, знаряддя праці)

З'являється дуальний шлюб (парна сім'я), але серйозних шлюбних церемоній не було

Головною соц. одиницею була цілісність общини, а не родини.

48. Сімейно-шлюбні відносини в ранньородовій общині

З'являється дуальний шлюб (парна сім'я), але серйозних шлюбних церемоній не було. Існуюча в ранньопервісній громаді статевовікова організація не створювала в ній відносин нерівності між дорослими чоловіками і жінками. Ті й інші спеціалізувалися в різних, але однаковою мірою суспільно корисних сферах трудової діяльності. Тому не могло бути відносин панування і підпорядкування в положенні статей. Несхожі соціально-побутові статуси чоловіків і жінок, що виникли на основі їх своєрідного відокремлення, також не вели до будь-якої ієрархії.

Щоправда, у ряді товариств нижчих мисливців, рибалок і збирачів виявлені окремі риси верховенства чоловіків, вони начебто свідчать про споконвічності патріархальних порядків. Але тут слід враховувати, що все це, як правило,

суспільства, в яких общинно-родова організація внаслідок різних екологічних та історичних причин значною мірою поступилася своє роллю очолюваній чоловіком індивідуальній сім'ї. До того ж, і в цих випадках положення жінок не стало по-

справжньому приниженим. Так, аборигени Австралії навіть у післяколонізаційних умовах руйнування традиційного способу життя довгий час утримували численні залишки колишньої повноправності. Вони володіли майновими і спадковими правами, брали участь в обговоренні громадських питань і здійсненні громадських

церемоній і разом з чоловіками були хранителями стародавніх звичаїв. За словами дослідників кінця XIX ст. Л. Файсона і А. Хауітта, вони здійснили суттєвий вплив на громадську думку. Про алакалуфів, які менше порушені процесами соціальної автомізації, відомо, що їх жінки займали почесне становище в сім'ї та громаді,

користувалися свободою і незалежністю.

49. Управління у ранньопервісній родовій общині

У ранньопервісній общині все вирішувалося на загальних зборах (в них брали участь чоловіки і жінки, що пройшли обряд ініціації, яка була різною для хлопців та дівчат). Для загального керування була одна людина. Він був кращим серед рівних,

але не мав привілеїв, грав представницьку роль. При цьому, природно, що особливий авторитет мали зрілі навчені досвідом люди, дуже часто - старше покоління групи. з їхнього середовища зазвичай виходили ватажки, керували у повсякденному житті господарською, громадською та ідеологічною сферами колективу. Існували соціальні норми, обов'язкові суспільно-охоронні правила поведінки. Ці норми - правила поділу праці, співробітництво в розподілі,

взаємозахисті, екзогамія - відповідали життєво важливим інтересам колективу і, як правило, неухильно дотримувалися.

50. Раціональні знання в ранньопервісній общині

У процесі трудової діяльності накопичувалися корисні знання, в першу чергу знання про навколишнє природне середовище. Були присутні раціональні знання про рослини і тварини, про розчленування туші тварини, про лікування. З'являються виміри відстані (п’ядь, фут, відстань польоту стріли), географічні знання,

астрономічні знання, зміна часів пори року (для занять збиральництвом,

полюванням (час міграції тварин)), з'являється рахунок (п’ятирічна, семирічна системи рахування), також були базові знання з хімії (барвниками фарбували одяг).

Природно, що в умовах мисливсько-риболовсько-збиральницького господарства особливо важливо було досконале знання своєї промислової території, її особливостей і багатства. Фізичний вплив на природу почався вже з застосуванням

перших знарядь, але тепер він перейшов на новий рівень. Освоївши составні знаряддя, людина винайшла важіль, придумала списометалку і лук.

51. Мистецтво періоду ранньопервісної общини

В первісному суспільстві мистецтво зароджується з видом Homo sapiens як спосіб людської діяльності для вирішення практичних завдань. З'явившись в епоху середнього палеоліту, первісне мистецтво досягло розквіту у верхньому палеоліті,

близько 40 тис. років тому, і могло бути соціальним продуктом суспільства,

втілюючим новий ступінь освоєння дійсності. Найдавніші твори мистецтва, такі як намисто з раковин, знайдене в Південній Африці, датуються 75 тисячоліттям до н. е.

і більше. У кам'яному віці мистецтво було представлено печерним живописом,

наскальними малюнками, петрогліфами і скульптурою. Появу мистецтва пов'язують з іграми, ритуалами та обрядами, в тому числі зумовленими міфологічно-магічними уявленнями. Первісне мистецтво було синкретичним. За твердженням окремих авторів, воно бере початок у домовних навичках і прийомах передачі, сприйняття і збереження в пам'яті мовної інформації. Комунікативна утилітарність мистецтва,

поряд з розвитком естетичного аспекту, яскраво спостерігається в дописемний,

фольклорний період культур всіх народів. Також існують теорії про мистецтво як біологічну функцію (художній інстинкт).

52. Релігійні вірування за часів ранньопервісної общини

Існувало кілька видів релігій: анімізм (віра в душі); фетишизм (віра в певні предмети, речі); тотемізм (віра в тварин, рослин); магія (віра в те, що якимось чином завдяки обрядам можна вплинути на певні не залежні від людей речі). Це більш високий рівень розвитку релігії, вона поділяється на білу та чорну, з нею також пов'язаний канібалізм.

З епохи неоліту виникають складні релігійні культи. Релігійні переконання в цей період зазвичай складалися в поклонінні Небесній матері, Небесному батькові,

Сонцю і Місяцю як божествам. Характерною для неоліту була тенденція поклоніння антропоморфним божествам. У первісних племен не було спеціальних служителів

культу; релігійно-магічні обряди відбувалися переважно ватажками родових груп від імені всього роду або людьми, які за особистими якостями здобули репутацію і знають прийоми впливу на світ духів і богів (знахарі, шамани і т. п.). З розвитком соціальної диференціації виділяються професіонали-жерці, що привласнюють собі виняткове право спілкування з духами і богами.

53. Поселення та житла за часів ранньопервісного суспільства

Житла за доби пізнього палеоліту:

-довгі житла важкої конструкції до 35 м. в довжину і до 7 м. в ширину. Були створені з важких кісток, накриті шкурами.

-округлі житла (також з кісток, покритих шкурами)

-житлові площадки (не були заглиблені в землю, будувались з дерева та кісток)

Поява особливо заглиблених жител свідчить про те, що общини вели більш осілий спосіб життя. Також крім жител знаходять у поселеннях і господарчі ями

(смітники). Поява жител пов’язана: з кліматичними умовами (зледеніння); зі спеціалізацією праці; географічний чинник (люди добре знали територію, на якій жили). На конкретний тип зведення жител впливав ряд факторів: наявність у достатку будівельних матеріалів (жердини верби або червоного дерева, гілки магнолії); популярність землянок. Дослідження перших поселень американських аборигенів дають можливість стверджувати, що яким би не був каркас житла, він в будь-якому випадку доповнювався шкурами оленя. З розвитком соціальної інфраструктури, зміною способу життя відбуваються і деякі зміни у зведенні житла,

що пов’язано з переходом до осілого способу життя, появою спільного господарства. Цей тип житла вже ставав не «індивідуальним», а «загальним»,

відповідно і будувався всією громадою. Такі «общинні житла» зводилися на 20-40

чоловік. Варто зазначити, що існували житла, які зводилися для проживання більше ста людей. По центру такого будинку був попередник сучасного коридору (ширина якого була до двох з половиною метрів), з боків якого були кімнати (усередині яких знаходилися попередники ліжок - лави, поверх яких знаходилися маїсові полиці), де

жили сім'ї. Попередниками міжкімнатних перегородок були перегородки з кори дерев. Щоб зберегти здобич, поблизу житла зводилося сховище.

54. Обряди ініціації та їх значення в ранньопервісній общині

В обществах с более или менее формализованными половозрастными группами большое значение придавалось рубежу перехода из категории подростков в категорию взрослых людей. Этот переход сопровождался определенными испытаниями и торжественными тайными обрядами, известными под названием инициации. В разных обществах инициации проходили неодинаково, но по существу, они всегда заключались в приобщении подростков — обычно каждого пола в отдельности — к хозяйственной, общественной и идеологической жизни полноправных членов общины. Так, у аборигенов Австралии юношу учили владеть охотничьим и боевым оружием, воспитывали в нем храбрость, выносливость,

выдержку и дисциплину, посвящали его в тайные обычаи, обряды и верования племени. Его испытывали посредством ряда мучительных процедур - голодовки,

нанесения ран, прижигания огнем, выбивания зубов, вырывания волос и т. п. Не выдержавшего инициации ждали позор и в лучшем случае повторные испытания.

Но в случае успешного завершения инициации устраивалось празднечество с различными церемониями, песнями и плясками. Девушку, как правило, не подвергали сложным испытаниям. Ее лишь заставляли соблюдать некоторые пищевые запреты, объясняли ей, как она должна вести себя при вступлении в брак,

учили песням и мифам, совершали над ней различные религиозные церемонии.

Вообще, женские инициации получали намного меньшее развитие, чем мужские.

Независимо от общественного положения полов от мужчины всегда требовалось больше смелости и выдержки, и поэтому именно мужским инициациям придавалось первостепенное значение.

55. Роль полювання у розвитку праобщини

Cаме полювання було більш прогресивної галуззю господарства, значною мірою визначила розвиток первісних людських колективів. Полювання на великих тварин,

особливо на тих з них, які тримаються стадами, важко уявити собі без загінного способу. Озброєння ашельського мисливця було занадто слабким, щоб він міг вбити велику тварину безпосередньо ним. Звичайно, такі випадки бували, але їх можна розглядати як виняток, та й то переважно при полюванні на відсталих від стада хворих і слабких тварин. Як правило ж, найдавніші люди могли наважитися на вбивство великих ссавців тільки при загінному полюванні. Ймовірно, тварин лякали шумом, вогнем, каменями і, як показує місце розташування багатьох стоянок, гнали до глибокої ущелини або великого обриву. Тварини падали і розбивалися, людині залишалося лише добити їх. Ось чому саме полювання, і перш за все полювання на великих тварин, було тією формою трудової діяльності, яка найбільше стимулювала організованість праобщини, змушувала її членів все тісніше об'єднуватися в трудовому процесі і демонструвала їм силу колективізму. Але після віходу льодовика загінне полювання через появу лісів стає невигідним, воно перестає бути необхідним, з'являються лук та стріли, общини починають розділятися на дрібні групи (150>20 чоловік), бо їм для виживання потрібно вже менше території.

56. Загальні риси пізньопервісної общини

Головний фактор появи п.о. – демографічний. Удосконалюються знаряддя праці. За доби мезоліту відбулося відносне перенаселення. Відбувається перехід від привласнюючих до відтворюючих форм господарства (неолітична рев-я):

З'являється ткацтво, прядіння, людина покращила умови життя, скотарство давало м'ясо.

Кераміка дає можливість варити їжу

Ускладнене збиральництво веде до розвитку землеробства (спочатку ділянки огороджують від диких звірів, а потім пропалюють і вирощують рослини).

Землероби завжди займалися і скотарством.

Скотарство також з'являється: під час полювання вбивали дорослих тварин,

приручали їхніх дітей. Головне в скот. – це відтворення.

З'являються нові знаряддя праці (палка-копалка, веретено)

Скотарство і землеробство з'являється в 10 тис. до н.е. Етапи розвитку землеробства і скотарства:

- Формуються передумови розвитку землеробства і скотарства (знання людини про рослин і тварин (доместикація), розширення ареалів проростання рослин,

примітивні моменти культивації рослин)

- Ці види господарства поширюються на всю ойкумену.

Не всі племена і народи перейшли до відтворюючих форм господарства

Передумови неолітичної рев-ї:

-Знання людини про тварин, яких можна одомашнити та рослин, які можна доместикувати)

-рівень розвитку знарядь праці

-Землеробство і скотарство виникають лише в тих регіонах, де було багато тварин.

Людина використала для одомашнення лише 3 тис. тварин зі 150 тис. Зберігання рослинних та тваринних продуктів харчування було важливим для людини.

- Демографічний вибух

Виникнення відтворюючого господарства було найбільшим досягненням первісної економіки, фундаментом всієї подальшої соціально-економічної історії людства,

найважливішою передумовою отримання регулярного надлишкового, а потім додаткового продукту. У перспективі саме воно призвело до розкладання первісного і складання класового с-ва.

57. Перший великий розподіл праці та його значення

ПВРП вважається відділення скотарів і землеробів від племен, що займалися збиральництвом і полюванням (неолітична рев-я, 12 тис.р.т.). Змінюється ситуація в общинах. Це відбувається, коли з'являється надлишковий продукт (який людина

виробляє, але не може використати). Також з'являється додатковий продукт (який людина не виготовила, а отримала певним чином). Це сприяє появі та розвитку обміну, таким соц. аспектам, як поява свят (наприклад, збору урожаю для того, щоб ніхто не був ображений, адже у когось урожай був менше, у інших більше). У

землеробів це сприяє появі спиртних напоїв. У числі перших осередків землеробської культури були райони Палестини, Єгипту, Іранського нагір'я,

передгірні райони Іраку та південній частині Середньої Азії. Подібні ж умови склалися потім і в деяких найбільш сприятливих для землеробства районах Індії та Китаю. Інші неолітичні племена продовжували ще в основному жити полюванням і рибальством, також збиральництвом. Поряд із землеробством все більшого значення починає набувати розведення одомашнених тварин. У цей період розведення худоби нерідко давало більший ефект, ніж землеробство і тим більше полювання. Там, де для цього були сприятливі умови, в окремих племен скотарство стає основним видом виробництва, бо воно надійніше забезпечувало життя племені, ніж полювання.

58. Соціально-економічні відносини у пізньородовій общині

Для того, щоб керувати племенем, потрібна була структура влади. Плем'я об’єднує уже кілька родових общин, з'являється рада старійшин – нова структурна організація. Також з'являються купці і торговці, які обмінювалися надлишковим продуктом (це було потрібно тим, хто знаходився у більш скрутному становищі,

пізніше – тим, у кого залишався надлишковий продукт), але обмінювали не обов’язково надлишковий продукт. З'являється поняття престижної економіки – виготовлення якихось рідкісних продуктів у невеликій кількості (наприклад, вожді вирощували ячмінь, якого потім виготовляли пиво. Пізніше з'являється еквівалент

(усталена ціна): наприклад, за 2 свині 5 мішків пшениці. З'являється складна система еквівалентів для обміну.

В Лідії в 6 ст. до н.е. з'явилися перші гроші, з'являється також колесо. Як і раніше обирався вождь, але ця людина була відокремлено від системи виробництва, він займався лише управлінням. Головною формою правління залишаються народні