24. Геморагічні діатези. Етіопатогенез, симптоми, діагностика та лікування.

Геморагічні діатези(Diathesis haemorrhagica) - це поліетіологічна група захворювань, загальною клінічною ознакою яких є властивий їм синдром - кровоточивість. Всі геморагічні діатези за етіологією та па­тогенезом поділяються на первинні (ідіопатичні) та вторинні (симпто­матичні).

Первинні діатези в свою чергу поділяються на 3 основні гру­пи: а) зумовлені порушенням згортання крові (гемофілія); б) пов'язані з порушенням тромбоцитопоезу і властивостей тромбоцитів (тромбоцитопенія); в) зумовлені порушенням проникності судинної стінки (кровоплямиста хвороба). Симптоматичні геморагічні діатези виникають при гіповітамінозах С, Р і К, багатьох інфекційних, інвазійних, алергіч­них хворобах і токсикозах.

Гемофілія(Haemojilia) - спадкова хвороба з різко вираженою схиль­ністю тварин до тяжких кровотеч або великих крововиливів, що прово­куються навіть легкими травмами або виникають спонтанно. Розрізняють гемофілії А, В і С.

Етіологія. Гемофілія - рецесивно успадкована хвороба, зумовлена Х-хромосомою.

Патогенез. Не утворюється тромбопластин, без якого неможливий перехід протромбіну в тромбін, а тому фібриноген не перетворюється на фібрин і збільшується час згортання крові.

Симптоми. Основна ознака - підвищена кровоточивість навіть при невеликих травмах. У тварин раптово з'являються великі крововиливи під шкірою, у м'язах, суглобах, хворі схильні до носових, легеневих, кишкових та інших кровотеч.

Діагноз- враховують клінічні ознаки, час згортання крові, а також випадки захворювань потомства, особливо по батьківській лінії. Ха­рактерними для гемофілії є нормальна кількість тромбоцитів, уповіль­нене згортання крові при негативній пробі на ламкість капілярів і нор­мальній кількості протромбіну. Необхідно диференціювати від інших видів геморагічного діатезу.

Лікування. Кращі результати одержують при переливанні свіжої або ліофілізованої плазми крові. Крім того, застосовують звичайні ме­тоди зупинки кровотеч (фібринову губку з тромбіном, заліза окисного хлоридом, перекис водню тощо). Для зменшення проникності судин і підвищення згортання крові застосовують кальцію хлорид, кальцію глюконат, вітаміни С, К. Внутрішньовенно вводять 5-10 %-ний розчин натрію хлориду, 20-40 %-ний розчин глюкози, розчин Рінгера-Локка та компенсаторні кровозамінники (поліглюкін, реополіглюкін, гемовініл). У випадках великих крововтрат додатково застосовують таке лікування, як при постгеморагічних анеміях.

Тромбоцитопенія(Thrombocytopenia) - захворювання, що зумовле­ не дефіцитом тромбоцитів і характеризується дрібними крововилива­ми, подовженням часу кровотечі, зниженням ретракції кров'яного згустку. Хвороба може бути спадковою і набутою, неімунного та імунного походження.Етіологія. Тромбоцитопенія виникає внаслідок порушення утворен­ня мегакаріоцитів і тромбоцитів у кістковому мозкові або підвищеного витрачання і розпаду їх у крові. Хвороба може бути зумовлена функ­ціональною неповноцінністю тромбоцитів, різними інфекціями, інтоксикаціями, особливо мікотоксинами. Тромбоцити можуть руйнуватися антитілами.

Патогенез. Дефіцит тромбоцитів супроводжується порушенням прилипання до пошкодженої поверхні (адгезії) і склеювання між со­бою (агрегації) кров'яних пластинок, що лежить в основі утворення тромбу в зоні пошкодження кровоносних судин і забезпечує зупинку кровотечі. Не відбувається своєчасного руйнування тромбоцитів і звільнення біологічно активних речовин, які беруть участь у згортанні крові і викликають спазм пошкоджених судин (серотонін, адреналін, норадреналін). Порушення згортання крові та одночасне збільшення проникності судин призводить до крововиливів.

Симптоми. Тромбоцитопенія проявляється кровоточивістю ясен, но­совою, нирковою і маточною кровотечами, петехіальними висішами, множинними різної величини крововиливами в шкіру і слизові обо­лонки. Пульс прискорений, в калі і блювоті - домішки крові. Зміни в периферичній крові характерні для хронічної постгеморагічної анемії. Кількість еритроцитів, тромбоцитів, гемогло­біну зменшується. Спостерігається недостатня ретракція кров'я­ ного згустка, внаслідок чого сироватка крові не відділяється, згортання крові порушене, тривалість кровотечі збільшена.

Діагнозґрунтується на типових клінічних ознаках: кровоточивість за капілярним типом, наявність тромбоцитопенії, подовження часу кро­вотечі і зниження ретракції кров'яного згустка. При диференціальній діагностиці виключають інфекційні хвороби (чуму, ІНАН та ін.), С-, К- гіповітамінози, кровоплямисту хворобу, симптоматичні тромбоцито­пенії при лейкозах, гіпопластичні анемії, кормові токсикози, а також отруєння буркуном, променеву хворобу та ін.

Лікування. Показані преднізолон (1 мг/кг на добу) всередину про­тягом 7—10 днів, вітамін С, аскорутин, переливання крові, застосову­ ють імунодепресанти. Внутрішньовенно вводять 10 %-ний розчин каль­ цію хлориду або глюконату, 5 %-ний розчин вітаміну С по 50 мл корові, вікасол, рутин. Для місцевої зупинки кровотечі застосовують тампонаду, гемостатичну фібринову губку, сухий тромбін та ін.

Кровоплямиста хвороба(Morbus maculosus) - захворювання інфек­ційно-алергічної природи. Воно проявляється утворенням великих си­метричних набряків, виникненням множинних крововиливів у шкірі, підшкірній клітковині, під слизовими оболонками, у м'язах і внутрішніх органах.

Етіологія. Хвороба виникає спорадично або ензоотично як симптомокомплекс після перехворювання коней на мит, контагіозну плевро­ пневмонію, грип, інфекційний катар верхніх дихальних шляхів, фарингіт, гайморит, фронтит, тромбофлебіт, бурсит холки, при ускладненнях після кастрації і наявності некротичних осередків у різних ділянках тіла. У корів діатез може спостерігатися після перенесених маститу, ендометриту, вагініту. У свиней він нерідко розвивається при чумі, у со­бак - після чуми і при гельмінтозах. Сприяють розвитку хвороби хо­лод, перевтома, гіповітамінози.

Патогенез. Зміни, що відбуваються у судинах, проявляються спаз­мами, паралічами, підвищеною проникністю судин, транссудацією плаз­ ми і крововиливами по типу гіперергічної реакції організму, що розви­вається за принципом алергії негайного типу.

Симптоми. Тварини пригнічені, порушені приймання, проковтуван­ня і перетравлення корму. Температура субфебрильна, пульс і дихання прискорені. З'являються крововиливи в слизових оболонках і великі симетричні набряки підшкірної клітковини в різних ділянках тіла: го­лови, підгруддя, живота та ін. Голова стає "бегемотоподібною", сугло­би набряклі. В подальшому слизова оболонка некротизується, з носа витікає брудна некротична маса з іхорозним запахом. Потім відбувається глибокий гангренозний розпад тканин. Хворі тварини можуть зберіга­ти апетит, але вони не здатні приймати корм. Якщо хвороба перебігає легко, то в крові спостерігається лише не­ значний лейкоцитоз, нейтрофілія та еозинофілія. При тяжкому стані з'являються ознаки постгеморагічної анемії, яка може перейти в гіпопластичну. ШОЕ прискорена. В сечі знаходять білок, гемоглобін, підви­щену кількість уробіліну, формені елементи крові та злущений епітелій звивистих канальців нирок.

Діагнозставлять на підставі анамнезу, характерних клінічних ознак, а також ураховуючи результати дослідження крові, сечі, калу. Кровоплямисту хворобу необхідно відрізняти від інших геморагічних діатезів, гіпопластичної анемії, променевої хвороби, сибірки, злоякісного набряку. Перебіг хвороби частіше гострий, хоч може бути хронічним і реци­дивним.

Лікування. Концентрати застосо­вують у вигляді бовтанки (перевагу надають висівкам). При утрудненні приймання корму проводять штучні годівлю і живлення. З метою десенсибілізації організму застосовують 0,1 %-ний розчин димедролу (можна підшкірно) - 0,05 мл/кг; 2,5 %-ний розчин дипразину (піпольфену) - 0,02 мл/кг. Димедрол і піпольфен можна застосову­вати і всередину. Внутрішньовенно вводять 10 %-ний розчин кальцію хлориду або глюконату в дозі 0,5 мл/кг та інші десенсибілізувальні препарати протягом 7-10 днів. З лікувальною метою застосовують внут­рішньовенні введення 30 %-ного етилового спирту (0,2-0,4 мл/кг), 20 - 40 %-ного розчину глюкози з додаванням 1 %-ної аскорбінової кислоти (0,4 мл/кг), 10 %-ного розчину желатини в дозі 0,5-1 мл/кг; дають пре­парати вітамінів С, К, Р. Для боротьби з інфекцією призначають антибіотики, сульфаніламідні та інші препарати, специфічні сироватки та імуноглобуліни. Крім того, проводять симптоматичне лікування (кам­фора, кофеїн, кордіамін тощо).