5.Паренхіматозна жовтяниця

Паренхіматозна (печінкова) жовтяниця розвивається внаслідок ушкодження гепатоцитів, коли порушується синтетична функція печінки і в крові накопичується як непрямий, так і прямий білірубін. Найбільш частими причинами паренхіматозної жовтяниці є вірусні захворювання, захворювання печінки (цироз, отруєння гепатоцитарними речовинами (мишяк, фосфор). Виникає порушення обміну білірубіну . Розрізняють три види печінкової жовтяниці: печінково-клітинну, холестатичну і ензимопатичну. Печінково-клітинної жовтяниці властива яскрава жовтянична забарвлення шкіри та склер, відсутність шкірного свербіння, наявність позапечінкових знаків («судинні зірочки», «печінкові долоні», гінекомастія), збільшення печінки. Сироватка крові має жовтяничний колір. Порушена функція гепатоцита, відзначається помірне або різке підвищення рівня загального білірубіну крові з переважанням прямої фракції, зниження рівня холестерину та підвищення активності амінотрансфераз, а також диспротеїнемія з гипергаммаглобулинемией і зниження рівня протромбіну. 

4.Парапротеїнемія характеристика.

Парапротеїнемія обумовлена наявністю патологічних імуноглобулінів РIg, які секретуються пухлинними клітинами системи В-лімфоцитів та в нормі не виявляються. Ці білки з’являються у крові та сечі у хворих з ознаками деструкції, алергії, новоутвореннями, запаленнями. Для виявлення пара проте-їнів у крові та сечі використовують електрофорез в агарі або імуноелектрофорез. прикладами парапротеїнів можуть бути білок Бенс-Джонса, кріоглобуліни та деякі інші. За хіміч-ною будовою ці білки подібні до імуноглобулінів, але не мають властивостей антитіл. Парапротеїни виявляють, наприклад, при мієломі (плазмоцитомі), макроглобулінемії Вальденстрема.У нормі альбуміно-глобулінове співвідношення (коефіцієнт А/Г) становить 1,2—2,0.Значення цього показника знижується при:

хронічних дифузних ураженнях печінки, інфекційних захворюваннях, гарячці, пневмонії, плевритах, туберкульозі, ендокардиті, злоякісних процесах, плазмоцитомі, амілоїдозі.Збільшення всіх фракцій може спостерігатися при:гіпогідратації або зневодненні,Зменшення всіх фракцій — при масивній втраті білка через кишечник (наприклад, при гастроентеропатіях.

6.Клінічне значення лужної фосфатази

Лужна фосфатаза (фосфомоноестераза) — фермент, що гідролізує ефіри ортофосфорної кислоти в лужному середовищі. Лужна фосфатаза міститься практично у всіх органах, але максимальна її активність виявляється в печінці, кістковій тканині, кишечнику і плаценті. Підвищення активності:1. Захворюваннях печінки і жовчовивідних шляхів: обтураційній жовтяниці холангіті, гепатиті, цирозі печінки, раку печінки і метастазах в печінку.

2. Захворюваннях кістокдеформуючому оститі), рахіті, злоякісних новоутвореннях кісток остеомаляції, метастазуванні в кістці, мієломній хворобі, загоєнні кісткових переломів, гіперпаратиреозі із залученням кісток і т.п.3. Захворюваннях, що супроводжуються поразкою кишечника: виразковому коліті, регіонарному илеите, кишкових бактерійних інфекціях і ін.

4. При застосуванні деяких лікарських засобів, що володіють гепатотоксичною дією і/або підсилюючих холестаз: барбітуратів, індометацину, допегіту, препаратів нікотинової кислоти, метилтестостерона, саліцилової кислоти, сульфаніламідів, деяких антибіотиків і ін.5. Під час вагітності.