1.3. Класифікація видів діяльності (на основі квед, Національних стандартів)

Основна діяльність – пов’язана з виробництвом та ре­алізацією, що є головною метою створення підприємства і забез­печує основну частку його доходу.

Операційна діяльність - основна діяльність, а також інші види діяльності передбачені статутом підприємства.

Інвестиційна діяльність пов’язана з придбанням та ре­алізацією оборотних активів, а також інших інвестицій, які не є складовою частиною еквівалентів грошових коштів.

Фінансова діяльність призводить до змін розміру і складу власного та позичкового капіталу підприємства.

Нова класифікація видів економічної діяльності КВЕД: усі види поділяють на добувні, обробні і такі, що надають послуги.

В Україні діє така класифікація :

1.Сільське господарство, мисливство, лісове гос-во

2.Рибне господарство

3.Добувна промисловість

4.Обробна промисловість

5.Виробництво ел.енергії, газу та води

6.Будівництво

7.Гуртова і роздрібна торгівля

8.Готелі і ресторани

9.Транспорт

10.Фінансова діяльність

11.Операції з нерухомості

12.Державне управління

13.Освіта

14.Охорона здоров’я та соц.допомога

15.Колективні, громадські та особисті послуги

16.Послуги домашніх служб

1.4. .Класифікаційні критерії малих, середніх і великих підприємств. Суть та проблеми функціонування малого підприємництва.

Критеріями класифікації підприємств є такі характеристики, як кількість зайнятих на підприємстві, величина активів та обсяги реалізації товарів і послуг. Зокрема, у західноєвропейських країнах найбільш вживаною є класифікація підприємств за стандартами Євросоюзу, прийнята у 1996 році, в основі якої лежить кількість працівників як основний фактор визначення розміру підприємства.

Кількість працівників 0-9 10-49 50-249 250 і більше	Розмір підприємства мікро мале середнє велике

Інше кількісне визначення розміру під-ва бере до уваги обсяг продажу та вартість капіталу як критерій розміру фірми. Однак обсяг продажу не є конкретним критерієм при порівнянні різних видів бізнесу; обсяг продажу мікропідприємства у гуртовій торгівлі може бути набагато більшим за обсяг продажу середніх підприємств у трудомісткому виробництві.

Обсяг використовуваного бізнесом капіталу, як критерію визначення розміру під-ва, важко оцінити: деякі активи можуть бути невідомі власнику бізнесу, або наприклад, в його інтересах приховати чи зменшити вартість інших активів. Окрім цього, власникам малих підприємств часто не вдається здійснити поділ між їх особистою власністю та власністю бізнесу, що робить вимір готівки вкрай важким.

Основними проблемами, з якими зустрічаються малі підприємства, є:

- нестача фінансування або важкі умови одержання капіталу

- низький рівень продуктивності праці внаслідок обмеженої ресурсної бази порівняно з більшим під-вом

- труднощі у використанні технологій

- обмежені менеджерські здібності (нестача досвіду управління чи освіти)

-обмеженість чи відсутність впливу на ринок.

Перепони на шляху розвитку малого бізнесу в Україні:

Законодавчі перепони. Нечіткість чи нестабільність законодавчого забезпечення та його недостатність.

Фінансові перепони. Обмежений доступ до довгострокових кредитів та небанківських джерел фінансування, високі процетні ставки, низька ймовірність пільгового кредитування, відсутність банківських гарантій.

Оподаткування. Високі ставки податків, часті зміни в податковому законодавстві, складність оскарження дій податкових органів.

Макроекономічна нестабільність. Високий рівень інфляції, високі номінальна і реальна процентна ставки, нестабільність валютного курсу.

Відсутність належного інвестиційного клімату. У 1996 році Закон “Про режим іноземного інвестування’ ліквідував податкові пільги для іноземних інвесторів.

Відсутність дієвого механізму реалізації державної політики підтримки малого бізнесу. Недостатня політика підтримки та труднощі реалізації існуючої державної політики.