3.4. Оцінка результатів діяльності персоналу

– це формальна оцінка рівня виконання працівником своєї роботи.

Оцінка роботи має такі функції:

1. стратегічна

2. адміністративна

3. інформативна

4. мотиваційна

5. коодинаційна

6. контрольна

Найрозповсюдженішими видами оцінки діяльності є акредитація працівника, робочого місця та відділу. Два базові оціночні методи використовуються при оцінці: 1.оєктивні методи, 2. порівняльні методи.

Об’єктивні вимірники діяльності персоналу охоплюють:

1. реальний вихід (напр. Обсяг виготовлених одиниць)

2. показник брухту (напр. Витрачені поза нормою матеріали, дефектні одиниці)

3. вартісний обсяг реалізації

4. кількість отриманих скарг

5. спеціальні оціночні тести для оцінки кожного працівника у стандартних ситуаціях

порівняльні методи: рангування та використання рейтингу.

Метод рангування базується на безпосередньому порівнянні працівників і рангує їх від кращого до гіршого. Метод рейтингу відрізняється від рангування тим, що порівнює кожного працівника з фіксованим стандартом, а не працівників між собою.

3.5. Продуктивність праці: поняття, методика розрахунку.

Продуктивність праці відображає плодотворність, ефективність людської праці в сфері матеріального виробництва.

Розрізняють індивідуальну, локальну і суспільну продуктивність праці.

Індивідуальна продуктивність живої праці відображає продуктивність праці окремого робітника.

Загальна продуктивність — це усереднена індивідуальна продуктивність, розрахована на ділянці, у цеху, на підприємстві, у галузі.

Показники продуктивності праці (ПП):

рівень ПП визначається: -кількістю продукції, яка вироблена за одиницю робочого часу або одним працівником; -витратами праці на одиницю продукції, яка виготовлена.

W=q/T прямий показник, де q – обсяг продукції, T- затрати часу або середньооблікова чис-сть робітників)

t=T/q – обернений показник -трудомісткість-(тобто затрати часу на виготовлення 1 одиниці продукції.

За відповідний період часу визначають показники ПП:

1.середньогодинна ПП

2.Середньоденна ПП

3.Виробіток на одного працюючого- відображає кількість продукції, виробленої в одиницю робочого часу.

3.6. Фактори і резерви продуктивності праці. Методи вимірювання пп

Фактори – це ті рушійні сили або причини, під впливом яких змінюється рівень ПП. Їх поділяють на 3 види:

-матеріально-технічні фактори

-організаційно-економічні та управлінські

-соціально-психологічні

Резерви – це такі можливості підвищення ПП, які вже виявлені, але з різних причин не використані. Кількісно резерви визначають як різницю між максимально можливим і реально досягнутим рівнем ПП в конкретний момент часу.

Класифікація резервів:

1. За часом використання ( –поточні (місяць, квартал, рік), - перспективні)

2. За сферами виникнення (-загальнодержавні, -регіональні, -внутрішньовиробничі)

Розрізняють 4 методи розрахунку ПП:

1. Натуральний метод – обсяг продукції береться в натуральному виразі. Найбільш точно відображає рівень ПП. W=q/T

2. Умовно-натуральний метод – обсяг продукції в умовно-натуральних одиницях і застосовується перевідний коефіцієнт. W=kq/T

3. Вартісний метод – обсяг продукції береться у вартісному виразі. W=qp/T

4. Трудовий метод – застосовується обернений показник ПП –трудомісткість- на основі затрат робочого часу. t=T/q

Розрахунок планового рівня ПП здійснюють 2 методами – прямого та факторного розрахунку. Факторний розрахунок передбачає визначення умовної економії робітників під впливом техніко-економічних факторів. Цей розрахунок проводиться за спеціальними формулами.