1)Метод розрахунків на основі повної трудомісткості виготовлення продукції ;

,

де Ті – повна трудомісткість виробничої програми розрахункового періоду (включає технологічну трудомісткість, трудомісткість обслуговування та управління виробництвом), нормо—год.;

Ni – виробнича програма, шт.;

Fн — номінальний фонд робочого часу одного працівника, год;

К_В.Н. — коефіцієнт виконання нормативів.

2)Чисельність обслуговуючого персоналу (за нормами обслуговування)

, де m_o — кількість об'єктів (агрегатів), що обслуговуються;

τ _зм — кількість змін роботи на добу; Кя.о.— коефіцієнт переведення явочної чисельності в облікову, який розраховується за фактичними даними:

, Н_об –норма обслуговування одного робочого;

3)Метод розрахунків на основі виробітку ;

, де Q – виробнича програма, шт.; q – виробіток одного робочого, грн/роб.;

3.2.Сучасна система управління кадровим потенціалом під-ва

Вона включає такі елементи:

1)набір, відбір, орієнтація, адаптація персоналу

2)організація праці

3)мотивація

4)підготовка персоналу

5)оцінка персоналу (атестація, ротація).

Основне завдання кадрової політики – забезпечити кожне робоче місце, кожну посаду персоналом відповідних професій та спеціальностей і належної кваліфікації.

3.3. Підходи до організації праці на підприємтсві. Зміст нормування праці.

ОП – це спосіб поєднання безпосередніх виробників із засобами в-ва з метою ств сприятливих умов для досягнення високих кінцевиз соц-ек результатів.

Нормування праці — це основа її організації на підприємстві. В загальному визначенні нормування прані — це вид діяльності з управління підприємством, спрямований на встановлення оптимальних співвідношень між витратами та результатами праці, а також між чисельністю працівників різних груп та кількістю одиниць обладнання.

Зміст роботи з нормування праці на підприємстві включає: аналіз виробничого процесу; поділ його на частини; вибір оптимального варіанта технології й організації праці; проектування режимів роботи обладнання, прийомів і методів роботи, систем обслуговування робочих місць, режимів праці і відпочинку; розрахунок норм згідно з особливостями технологічного і трудового процесів; їх впровадження і подальше коректування у зв'язку зі зміною організаційно-технічних умов трудової діяльності.

Нормативи -- комплекс інфор-ї необхідної для визначення норм праці для конкретних трудових процесів аналітичним і розрахунковим методом.

Норми -- конкретне значення функції нормування при фіксованих значеннях факторів.

Норми праці класифікуються за такими ознаками:

1.За призначенням розрізняють:

а) норми часу — це кількість робочого часу, об'єктивно необхідна для виконання конкретної роботи (трудової операції) в певних організаційно-технічних умовах. Розрізняють норми підготовчо-завершального часу, часу обслуговування робочого місця, оперативного, штучного, штучно-калькуляційного часу, часу на відпочинок та особисті потреби, часу на партію виробів.

б) норма виробітку — це кількість продукції в натуральних показниках, яку необхідно виробити за одиницю часу в конкретних організаційно-технічних умовах.

в) норма обслуговування — це кількість виробничих об'єктів (машин, механізмів, робочих місць, виробничої площі тощо), які повинен якісно обслуговувати працівник або бригада за одиницю робочого часу.

г) норма чисельності — це розрахована для конкретних організаційно-технічних умов кількість працівників певного професійно-кваліфікаційного складу, необхідна для якісного виконання одиниці або певного обсягу роботи за визначений період часу.

д) норма підлеглості - це розраховані для конкретних організаційно-технічних умов величини, що визначають оптимальну кількість безпосередньо підпорядкованих одному керівникові працівників.

е) нормовані завдання — це розрахований для конкретних умов асортимент і обсяг роботи, який повинен виконати працівник (колектив) за певний робочий період. На відміну від норм виробітку нормовані завдання можуть встановлюватися не лише в натуральних одиницях, але і у нормо-годинах.

2. За сферою поширення вирізняють міжгалузеві, галузеві, районні та місцеві норми;

3. За періодом дії норми бувають разовими, тимчасовими, сезонними, тривалими;

4. За мірою деталізації розрізняють деталізовані (мікроелементні, елементні й операційні) та укрупнені (комплексні, типові, єдині) норми;

5. За методом обґрунтування норми поділяються на науково обґрунтовані (аналітичні) і досвідно-статистичні.