Тема 9. Грошово-кредитна система і грошово-кредитна політика держави План

1. Поняття і типи грошових систем. Мультиплікаційне розширення банківських депозитів.

2. Суть і форми кредиту. Структура сучасної кредитної системи.

3. Макроекономічна рівновага на грошовому ринку.

4. Вплив грошей на обсяг виробництва. Модель «IS - LM».

1. ПОНЯТТЯ І ТИПИ ГРОШОВИХ СИСТЕМ. МУЛЬТИПЛІКАЦІЙНЕ РОЗШИРЕННЯ БАНКІВСЬКИХ ДЕПОЗИТІВ

Гроші відіграють виключно важливу роль у ринковій економіці. Ринок неможливий без грошей, грошового обігу. Грошовий обіг – це рух грошей, який опосередковує оборот товарів і послуг. Він обслуговує реалізацію товарів, а також рух фінансового ринку.

У світі існують різні системи грошового обігу, які склались історично і закріплені законодавчо кожною державою. До найважливіших компонентів грошової системи належать:

1. Національна грошова одиниця (долар, рубль, гривня і т.д.).

2. 2 Система кредитних і паперових грошей, розмінних монет, які є законними платіжними засобами в наявному обороті.

3. 3Система емісії грошей, тобто законодавчо закріплений порядок випуску грошей в обіг.

4. Державні органи, які займаються питаннями регулювання грошового обігу.

Залежно від виду грошей, можна виділити два основні типи систем грошовго обігу:

1. Системи обігу металевих грошей, що обертаються, коли в обігу знаходяться повноцінні золоті і срібні монети, які виконують всі функції грошей, а кредитні гроші можуть вільно обмінюватись на грошовий метал (у монетах і зливках);

2. Системи обігу кредитних і паперових грошей, які не можуть бути обміняні на золото, а саме золото витіснено з обігу.

Історично сформувалися такі різновиди систем обігу металевих грошей, як біметалізм і монометалізм. Біметалізм, який базувався на використанні в якості грошей двох металів – золота і срібла, існував у ряді країн Західної Європи в ХVІІ-ХІХ ст. Але в кінці ХІХ ст. знецінення срібла, викликане зміною умов його виробництва, призвело до різкої зміни співвідношення вартості срібла і золота, у результаті чого золоті монети були витіснені з обігу (закон Грешама). Надлишок срібних монет викликав припинення їх карбування. У результаті біметалізм уступив місце монометалізму. В якості грошового матеріалу став використовуватись лише один метал – золото, а паперові й кредитні гроші вільно обмінювались на цей метал.

Існують певні різновиди монометалізму. Перший склався стихійно в кінці ХІХ ст. – золотий стандарт. Він характеризувався тим, що валюти ряду держав вільно обмінювались на золото на внутрішніх ринках своїх країн. У 30-60-х роках ХХ ст. була сформована система золотовалютного стандарту. Юридично оформлена в Бреттон-Вудсі (США) у 1944 році. Поряд із золотом в якості міри цінностей валют виступав долар (США), який вільно обмінювався на золото у співвідношенні 35 дол.= 1 трійській унції (31,1 гр.). Всі валюти жорстко «прив'язувались» до долара. По суті існувала система золото-доларового стандарту. Внаслідок погіршення економічної ситуації в США на початку 70-х років ХХ ст. ця система розпалась.

Учасники МВФ у Кінгстоні (Ямайка) 1986 р. визначили контури нової світової грошової системи. Було домовлено про усунення функції золота в якості міри вартості грошових одиниць, відповідно ліквідована тверда ціна на золото. Це означає завершення процесу демонетизації золота і втрату ним ролі грошей. Золото все більше перетворюється у звичайний товар. Переставши бути грошима, золото може бути продане за валюту (долари, євро і т.д.) за цінами світового ринку, а виручені кошти використані для розрахунків за платіжними балансами.

Грошова маса у сучасних умовах являє собою сукупність готівкових і безготівкових купівельних і платіжних засобів, які забезпечують обіг товарів і послуг у народному господарстві. У структурі грошової маси виділяється активна частина, до якої належать грошові засоби, які реально обслуговують господарський оборот, і пасивна частина, яка включає грошові нагромадження, залишки на рахунках, які потенційно можуть служити розрахунковими засобами. Таким чином, структура грошової маси складна і потребує більш детального розгляду.

Мультиплікаційне розширення банківських депозитів.

У структурі грошової маси виділяють грошові агрегати М1, М2 і М3. Обсяг грошової маси швидко збільшується? За рахунок чого відбувається приріст? Незалежно від емісійної діяльності центрального банку (випуск нових готівкових грошей), розмір грошової маси зростає за рахунок розширення кредитів комерційних банків. Банки створюють нові гроші, коли видають позики і, навпаки, грошова маса скорочується, коли клієнти повертають банкам позики.

Процес створення нових грошей можно прослідкувати на наступному прикладі. Припустимо, що банк «Аваль» розпоряджається активами 100 тис. грн. Резервні вимоги, які встановлюються законодавчо, можуть змінюватись. Наприклад, рівень резерву складає 10%. Банк «Аваль» може видавати клієнтам позику у розмірі 90 тис. грн., а 10 тис. грн. залишається у резервному фонді (зниження ступеня ризику несплати зобов'язань). При видачі позики банк переводить цю суму на поточний рахунок, яким у будь-який момент може скористатись клієнт, або виплачує її готівкою. Результатом цих дій банка стала поява нових грошей у розмірі 90 тис.грн. Дії банка були дуже прості: із сейфів банку були вилучені 90 тис.грн. і передані клієнтам – перевід на поточний рахунок або видача готівкою уже роблять цю суму новими грошима.

Припустимо, що клієнти банку «Аваль», які отримали позику 90 тис.грн. заплатили ці гроші різним фізичним і юридичним особам за надані товари і послуги, а останні вклали виручені гроші на депозит «Приватбанку». Збільшення депозитів в останньому банку дозволяє йому видавати нові позики: 9 тис.грн. у резерв (10% норма резервування) і 81 тис. грн. – нові позики. А загальний приріст грошової маси (з урахуванням операцій двох банків) складає 171 тис. грн. Далі 81 тис.грн.: 8,1 тис. грн. – резерв і 72,9 тис.грн. – нові позики і т.д.

Але існує межа розширення банківських депозитів. Оцінити розміри розширення грошової маси шляхом створення банками нових грошей дозволяє мультиплікатор грошової пропозиції, або банківський мультиплікатор (m). Він розраховується за формулою: m= 1/r·100%, де r - обов'язкова резервна норма в %, або , де М – приріст депозитів, R – приріст резервів.

У нашому прикладі m = 10, тобто збільшення резервів на 1 гривню привело до зростання депозитів на 10 грн., а початковий депозит 100 тис.грн. обернувся мультиплікаційним ефектом розширення банківських депозитів на 1 млн. грн. Величина мультиплікатора знаходиться у оберненій залежності від обов'язкових резервних вимог. Якщо норма обов'язкових резервів знизиться до 5%, то величина мультиплікатора складе – 20, а якщо підвищиться до 20%, знизиться до 5.

У реальному житті мультиплікаційний ефект розширення банківських депозитів значною мірою залежить від величини «витоків» у систему поточного обігу, так як далеко не всі гроші, узяті у формі позик у банках, повертаються туди на депозити, частина їх продовжує циркулювати в якості готівки. Наприклад, в Україні значна частина грошової маси перебуває в тіньовій економіці, тобто по суті за межами прозорої банківської системи, що впливає на мультиплікаційний ефект банківських депозитів у бік його зниження. Крім того, у нашому прикладі ми не враховували, що клієнти банків можуть брати гроші з поточних рахунків, що також скорочує можливості банків видавати позики.

У випадку вилучення грошей із резервів банків мультиплікаційний ефект буде працювати у протилежному напрямі. Наприклад, купівля комерційним банком у центрального банку облігації вартістю 1000 грн. скорочує резервні ресурси банку на цю суму, що у кінцевому рахунку призводить до зменшення (знищення) банківських депозитів на 10 тис. грн. (при нормі резервування 10%).

Отже, основними факторами, від яких залежить процес створення банками нових грошей і зміна грошової маси, є розмір ставки резервування і попит на нові позики з боку позичальників.