Розділ 3. Умови, що сприяють отруєнню

Отруйна дія хрестоцвітих рослин залежить від вмісту в них гірчичних глікозидів, що утворюють при розщепленні гірчичні масла, різні у різних представників сімейства хрестоцвітих. У найбільш поширених хрестоцвітих виявлені наступні глікозиди.

Гірчиця чорна містить глікозид сінігрін або міроновокислий калій. Під впливом, знаходиться в рослині, ферменту мірозина (і інших умов, що сприяють розщепленню глікозидів) сінігрін розпадається на глюкозу, сірчанокислий калій і алілове гірчичне масло.

В гірчиці білої є більш складний, ніж в гірчиці чорної, глікозид синальбін. При ферментативному розщепленні (під впливом мірозина) він розпадається на глюкозу, сірчанокислий сінапін і сінальбінове гірчичне масло.

Гірчиця сарептська містить глікозид, який утворює при розщепленні алілове і кротонілове гірчичні масла.

Ріпак містить глікозид глюконопін, що дає при розщепленні кротонілове гірчичне масло.

Гірчичні глюкозиди утворюються нерівномірно в різних фазах розвитку і різних частинах рослин. Переважним місцем їх утворення є плоди і в термін неповної зрілості насіння. На прикладі чесночника аптечного можна простежити динаміку накопичення гірчичного глікозида в різних стадіях розвитку хрестоцвітих рослин і в різних їх частинах. На початку вегетації, до моменту викидання стебла, більша частина глікозидів зосереджена в розеткових листках; у міру розвитку рослин вміст глікозидів в листі зменшується і збільшується в утворених плодах. Найбільша кількість глікозидів знаходиться в рослинах в період дозрівання.

Інтенсивність процесів розщеплення глікозидів, які перебувають в хрестоцвітих рослинах або в їх частинах (насінні), а звідси і можливість отруєнь залежать від ряду умов: термінів скошування (скошування недозрілих рослин), умов і термінів зберігання, способу згодовування. Наприклад, складання зелених або недозрілих рослин в купи, згодовування макухи, насіння з великою кількістю води можуть створювати оптимальні умови (температури, вологості) для гідролітичного розщеплення глікозидів.

У виробничих умовах отруєння рослинами (їх частинами), що утворюють гірчичні масла, можуть відбуватися при згодовуванні засміченого сіна з природних луків коням. При згодовуванні гірчичної, ріпакової, свиріпової макух великій рогатій худобі та свиням. А також згодовування насіннєвих залишків з великою домішкою насіння хрестоцвітих рослин свиням та птиці. [11]

Отруєння гірчицею польовою може виникати через згодовування тваринам зеленого корму з домішками отруйної рослини (особливо у великих кількостях). Зустрічається отруєння не тільки при поїданні зелених рослин, а й при годуванні сіном, засміченим отруйною рослиною. Містити може її насіння також макуха, яка згодовується сільськогосподарським тваринам. Отруєння можливе зерновідходами з великою домішкою насіння цієї рослини. Найбільш чутливі до ефірної гірчичної олії - коні. Однак, випадки токсикозів зустрічаються і серед інших видів тварин.

Отруєння тварин ріпаком не відбувається, якщо згодовувати тваринам ріпак до цвітіння. Адже це не призводить до токсикозів. Однак згодовування ріпаку у період цвітіння і плодоношення небезпечно для здоров’я тварини. Тому, що в подальшому йде виникнення токсикозів. Отруєння у тварин можуть зустрічатися при згодовуванні ріпакової макухи і особливо одночасно з вживанням великої кількості води. Вода і тепло всередині шлунково-кишкового тракту сприяють розщепленню глікозиду глюконопіна і утворення токсичного кротонілового масла.

При переробці насіння - ерукова кислота повністю витягується органічними розчинниками і переходить в масло. У шроті, отриманому з насіння ріпаку, ерукова кислота відсутня. Надмірне надходження в організм ерукової кислоти (при згодовуванні тваринам зеленої маси, борошна з насіння ріпаку) чинить негативний вплив на функцію серцево - судинної системи. [8]

Отруєння тварин суріпкою звичайною найчастіше відбуваються через згодовування їм зернових відходів, засмічених насінням отруйної рослини.

В організмі тварин глікопінін розщеплюється на кротонілгорчічное масло (0,3 - 0,9%), що надає безпосередню токсичну дію. Отруєння найчастіше бувають серед жуйних і птиці.

Отруєння тварин редькою дикою можливе через випасання тварин по стерні після збирання зернових культур, а також згодовування тваринам зернових відходів. Найбільшою отруйною редька дика стає з моменту утворення стручків. Сприйнятливі до отруєнь коні, велика рогата худоба і вівці.

Отруєння тварин гулявником отруйним можна спостерігати при згодовуванні сіна сільськогосподарським тваринам, яке має домішки отруйної рослини, тобто гулявника. Для виникнення захворювання потрібно значно менше кількість гулявника, ніж при отруєнні іншими хрестоцвітими рослинами. Експериментально встановлено, що згодовування 200 г гулявника викликає токсикоз у коней. [8]