Висновки

"Сторіччя аутизму" - так назвав наше сторіччя журналіст Дан Олмстед свою статтю, видану у 2006 році.  В сучасних клінічних класифікаціях дитячий аутизм визначено як глибинний розлад, який зачіпає всю психічну структуру людини: чуттєву, емоційну і пізнавальну сфери, моторику, увагу, пам’ять, мовлення, мислення.  З самих ранніх місяців і років життя діти з аутичними розладами вирізняються від дітей з нормальним типом розвитком. У них послаблена емоційна реакція на близьких, аж до повної відсутності зовнішнього реагування: вони уникають чи не шукають погляду в очі, не просяться на руки, їхня посмішка може бути мало адресована близькій людині і частіше виникає у зв’язку з іншими приємними для дитини враженнями. Відзначається, що такі діти нетерпимі до одних вражень (зорових, слухових, тактильних, вестибулярних) і захоплюються іншими.  До першого півріччя стає зрозумілим, що дорослому вкрай важко привернути увагу дитини, захопити спільною приємною грою. Особливим чином затримується і викривляється мовленнєвий розвиток дитини: гуління і белькотіння розвиваються поза зв’язку з комунікацією, і малюк не починає наслідувати дорослому, повторювати за ним склади і слова.  У зовнішньому вигляді дитини з синдромом раннього дитячого аутизму (РДА), зазвичай приємному, звертає на себе увагу погляд, спрямований у пустоту, в середину себе; погляд з переважанням зорового сприймання на периферії поля зору.  Моторика незграбна, рухи неритмічні, "закоснілі", чи неточні з тенденціями моторної стереотипії у пальцях, кистях рук, хода навшпиньки, одноманітний біг, стрибки з опорою не на усю ступню.  При мовленні відсутні експресія, жестикуляція; мелодика порушена. Нема інтонаційного переносу, постійні ехолалії, відсутність зв’язності, нездатність до діалогу. Тривалий час зберігається тенденція до „манерної" словотворчості.  На думку О.С. Нікольскої, РДА є чи не найзагадковішим типом порушення психічного розвитку. Він охоплює усі сфери психічного життя дитини, а однією з його найхарактерніших рис є суперечливість, неоднозначність проявів. Загальною же характеристикою для усіх аутичних дітей є проблеми у соціальній та комунікативній сферах, неспроможність використовувати свої знання і вміння у реальному житті, гнучко переносити засвоєні навички в нові умови, стереотипізація.  За інтегральними оцінками поширеність розладів спектра аутизму коливається в межах 4-8 випадків на 10 тис. дітей, тобто приблизно 0,04-0,08% дитячої популяції. Показник поширеності цієї патології в Україні, за офіційними статистичними даними, становить 2 на 10 тис. осіб (0,2%), що може свідчити про недосконалу організацію роботи системи надання медичної допомоги дітям із психічними захворюваннями.  Унітарна концепція розширює поняття аутизму від дітей із виразним відставанням в інтелектуальному розвитку (каннерівський тип) до дітей із легкими когнітивними порушеннями і розладами соціального функціонування (синдром Аспергера) і формально збереженими пізнавальними процесами при важких порушеннях соціального функціонування (синдром Булахової).  Велике значення для прогнозу щодо розвитку когнітивних функцій та соціальної адаптації дітей, хворих на аутизм, має рання діагностика захворювання. Наші дослідження показують, що приблизно 60% дітей із розладами спектра аутизму, реабілітацію яких було розпочато у віці 2-4 роки, до досягнення шкільного віку були здатні займатися за програмою загальноосвітньої школи, 20% - за допоміжною програмою. Водночас серед дітей, у яких діагноз було встановлено у віці після 6 років, лише 30% були здатні навчатися в школі. 

Психологічний дослідження особливостей когнітивної сфери дітей із затримкою психічного розвитку та із розумовою відсталістю

У. Б. Нікішина

1. Постановка проблеми дослідження

У межах психолого-педагогічних досліджень нагромаджено значний матеріал, який свідчив про специфічні особливості дітей із ЗПР, які різнять їх, з одного боку, від дітей із нормальним психічним розвитком, з другого боку, від розумово відсталих дітей.

Розвиток психіки дитини у вітчизняній й зарубіжної психології сприймається як виключно складний, суперечливий процес, підлеглий взаємодії багатьох чинників. Ступінь порушення темпу дозрівання мозкових структур, отже, і темпу психічного розвитку, то, можливо обумовлена своєрідним поєднанням несприятливих біологічних, соціальних і психолого-педагогічних чинників.

Теоретичною базою для порівняльного аналізу розвитку дітей із ЗПР дітей із розумової відсталістю є положення Л.С. Виготського, що лягли основою виділених патопсихологических параметрів, визначальних характер психічного дизонтогенеза.

Перший параметр пов'язані з функціональної локалізацією порушення. Залежно від останньої доцільно розрізняти дві основні виду дефекту. Перший - приватний, обумовлений дефицитарностью окремих функцій гнозиса, праксима, промови. Другий - загальний, пов'язані з порушенням регуляторних систем як підкіркових, і коркових. Тож якщо для розумової відсталості характерний пріоритет загальних дефектів над приватними, то тут для затримки психічного розвитку характерні лише окремі дефекти.

Для ЗПР, на відміну розумової відсталості, характерна парциальность поразки з недостатністю корко-подкорковых функцій й більшої збереженням вищих регуляторних систем, переважно нейродинамического характеру, це визначає найкращий прогноз і надасть динаміки розвитку.

Другий параметр дизонтогенеза пов'язане з часом поразки. Характер аномалії розвитку буде різним залежно від цього, коли виникло ушкодження нервової системи. Для розумової відсталості характерно більш ранніх час впливу чинників, що порушують розвиток (перша третину вагітності, коли відбувається формування мозкових структур), аніж за ЗПР. Часовий чинник визначається як хронологічним моментом виникнення, а й тривалістю періоду розвитку даної функції в онтогенезі. При розумової відсталості тривалість впливу негативних факторів значно більше, аніж за затримки психічного розвитку.

Третій параметр дизонтогенеза характеризує стосунки між первинним і вторинним дефектом. З ідеї про системному будову дефекту, Л.С. Виготський запропонував розрізняти в аномальном розвитку дві групи симптомів: первинні - порушення, безпосередньо які з біологічного характеру дефекту, і вторинні, виникаючі опосередковано у процесі аномального соціального розвитку. При розумової відсталості пріоритетне вплив надають біологічні чинники, при ЗПР особливу роль грає соціокультурний чинник.

Діти із розвитку здатні використовувати надану їм допомогу. Усваивая з допомогою ту чи іншу завдання, вони користуються ним і під час подібних завдань, що доводить - ці діти мають більш повноцінними можливостями подальшого розвитку. Діти із розумовою відсталістю порушення складних психічних функцій виявляється протягом усього розвитку, приймаючи кожному віковому етапі своєрідні форми. Діти із розвитку недорозвинення складних функцій носить тимчасовість і має тенденцію до поступового подоланню.

Особливості пізнавальної сфери дітей із затримкою психічного розвитку висвітлені у психологічної літературі досить (В.І. Лубовский, 1989; Л.И. Переслени, 1984; В.Л. Подобед, 1988; І.Ю. Кулагіна, Т.Д. Пускаева, 1989 та інших.). В.І. Лубовский зазначає недостатню сформованість довільного уваги дітей із ЗПР, дефицитарность основних властивостей основних властивостей уваги: концентрації, обсягу, розподілу. Пам'ять дітей із ЗПР характеризується особливостями, що у певної залежність від порушень уваги і сприйняття. В. Г. Лутонян зазначає, що продуктивність мимовільного запам'ятовування в дітей із ЗПР значно нижчі від, ніж в їх нормально та розвитку однолітків.

Явна відставання дітей із ЗПР від нормально та розвитку однолітків автори відзначають під час аналізу їх розумових процесів, виділяючи недостатньо високий рівень сформованості всіх основних розумових операцій: аналізу, узагальнення, абстракції, перенесення (Артем'єва Т.П., 1985; Монкавичене О.П., 1988; Фокетова Т.А., 1993; Кузнєцова Т.Н., 1994; Переслени Л.И., 1993). У дослідженнях багатьох авторів (І.Ю. Кулагіна, Т.Д. Пускаева, 1989; С.Г. Шевченка, 1982) відзначається специфіка розвитку пізнавальної діяльності дітей із ЗПР. Так, С.Г. Шевченка (1993), вивчаючи особливості мовного розвитку дітей із затримкою психічного розвитку, зазначає, що дефекти мови в дітей із ЗПР чітко виявляються і натомість недостатньою сформованості пізнавальної діяльності.

Проведені раніше психологічні дослідження специфіки пізнавальної сфери дітей із ЗПР дітей із розумової відсталістю фактично повністю охоплювали вивчення когнітивних особливостей зазначених груп дітей, але характеризувалися локальностью, оскільки дослідження, зазвичай, стосувалися окремо взятих функцій не враховуючи їх взаємозв'язки і взаємозумовленості.

На думку, перспективи радикальних змін - у характері розвитку може бути пов'язані лише на позицію комплексних досліджень, поданням інтегральної оцінки особистості цілому, з урахуванням виявлення специфічних взаємозв'язків досліджуваних психічних особливостей.

2. Організація і методичне забезпечення дослідження

Сформована вище думка про необхідність комплексної оцінки пізнавальних особливостей дітей із ЗПР тоді як їх розумово відсталими і нормально що розвиваються однолітками знайшла своє собі втілення у експериментальному дослідженні, метою якого стало виявлення відмінностей у структурі пізнавальних особливостей досліджуваних груп дітей з урахуванням порівняльного і багатовимірного аналізу. Відповідно до поставленої метою відібрали методики, диагностирующие ряд пізнавальних особливостей:

тест "Корректурная проба",

методики вивчення співвідношення безпосереднього - опосередкованого, довільного і мимовільного запам'ятовування,

методики вивчення рівня логічності і узагальнення мислення ("Виняток понять", "Суттєвий ознака").

Проведене дослідження включало використання методів статистичної обробки даних. Математична обробка даних була на виявлення достовірності відмінностей аналізованих показниками. Відмінності визначалися залежно від характеру розподілу з допомогою критерію Стьюдента і критерію Фішера (В.Ю. Урбах, 1963).

Наступна математична обробка матеріалу проведена на ПЕОМ IBM PC/XT (486 4DX-133) з допомогою програми "GEN1", складеної В.І. Трубниковым (1990), і пакета прикладних програм "STATGRAPHICS".

У дослідженні брали участь 190 людина, їх 61 випробовуваний - із психічного розвитку, 60 - із розумовою відсталістю, 69 піддослідних - з розвитком. Вік піддослідних - 11-12 років.

Обговорення результатів

У зв'язку з змістом сформульованої мети обробка і інтерпретація даних здійснювалася на кілька етапів.

Проведений з порівняльного аналізу результатів дослідження пізнавальних і особистих якостей дітей із затримкою психічного розвитку, нормально та розвитку дітей дітей із розумової відсталістю дав змогу виявити такі тенденції:

результати проведеного експерименту відповідають існуючим оцінкам, які розглядають затримку психічного розвитку, як особливий тип психічного розвитку, характеризується незрілістю окремих психічних і психомоторных функцій чи психіки загалом, що формується під впливом біологічних, социально-средовых і психологічних чинників;

результати дослідження пізнавальної сфери дітей із ЗПР тоді як їх нормально що розвиваються і розумово відсталими однолітками виявили значимі відмінності за всі досліджуваним показниками: концентрації уваги, співвідношенню произвольного-непроизвольного, опосредованного-непосредственного запам'ятовування, рівня логічності і функції узагальнення мислення. Показники концентрації уваги групи дітей із ЗПР займають проміжне становище між аналогічними в дітей із сохранным інтелектом і розумово відсталих дітей і характеризують дефицитарность розвитку цього властивості уваги, що він відповідає результатам проведених раніше досліджень (В.І. Лубовский, 1989). Результати дослідження пам'яті дозволяють казати про недостатньою сформованості опосередкованого і довільного запам'ятовування, що також відповідає раніше проведених дослідженням (Н.Г. Лутонян, 1977);

під час порівняльного експерименту було виявлено ряд особливостей мисленнєвої діяльності дітей із затримкою психічного розвитку, вони характеризуються недостатньою сформированностью функції узагальнення і логічних компонентів. Дані висновки узгоджуються із результатами раніше проведених досліджень (Т.П. Артем'єва, 1985; Т.А. Фокетова, 1993; Т.Н. Кузнєцова, 1994).

Результати проведеного порівняльного аналізу важливі лише з погляду оцінки специфіки пізнавальної сфери дітей із ЗПР, розумової відсталості і нормальним розвитком, але й їх наступного внеску до проведення багатовимірного аналізу.

На етапі багатовимірного аналізу результатів, отриманих у ході дослідження пізнавальних особливостей дітей трьох груп, визначилися важливі тенденції.

Вивчення взаємодії показників пізнавальних особливостей дітей із ЗПР дозволило виявити наявність вираженої позитивної лінійної кореляційної зв'язок між усіма досліджуваними чинниками. З кількісних даних, які у табл. 1, видно, що вираженої є зв'язок між показниками співвідношення произвольного-непроизвольного і опосредованного-непосредственного запам'ятовування (2,3; r=0,76), і навіть значна зв'язок виявляється між показниками рівня логічності й досяг рівня узагальнення (4,5; r=0,7). Аналіз коефіцієнтів кореляції показників пізнавальних особливостей дітей із ЗПР виявив наявність складної структури взаємозв'язків досліджуваних чинників.

Таблиця 1

Значимі коефіцієнти кореляції показників пізнавальних особливостей дітей із ЗПР (r(5%)=0,359, =0,05)

Показники	1	2	3	4	5
1. Показник концентрації уваги	1,00
2. Показник співвідношення произвольного-непроизвольного запам'ятовування	0,36	1,00
3. Показник співвідношення непосредственного-опосредованного запам'ятовування	0,43	0,76	1,00
4. Рівень узагальнення	0,58	0,48	0,53	1,00
5. Рівень логічності	0,47	0,63	0,66	0,7	1,00

Вивчення взаємодії показників пізнавальних особливостей дітей із сохранным розвитком дозволило виявити наявність позитивної лінійної кореляційної зв'язку лише між деякими чинниками. З в табл. 2 значень видно, що що у цій групі піддослідних є зв'язок між показниками співвідношення произвольного-непроизвольного (2) і опосредованного-непосредственного (3) запам'ятовування (r=0,8), і навіть зв'язок між рівнем логічності мислення (5) і показниками різних видів запам'ятовування (2,3) (r=0,29; r=0,3).

Таблиця 2

Значимі коефіцієнти кореляції показників пізнавальних особливостей дітей із сохранным розвитком (r (5%) = 0,27, =0,05)

Показники	1	2	3	4	5
1. Показник концентрації уваги	1,00
2. Показник співвідношення произвольного-непроизвольного запам'ятовування	-	1,00
3. Показник співвідношення непосредственного-опосредованного запам'ятовування	0,35	0,8	1,00
4. Рівень узагальнення мислення	-	-	-	1,00
5. Рівень логічності мислення	-	0,29	0,3	-	1,00

Аналіз взаємозв'язку показників в характеристиці пізнавальної діяльності дітей із розумової відсталістю виявив наявність лінійних кореляційних зв'язків різного рівня виразності. Ступінь виразності взаємозв'язків між показниками було значно нижче, ніж у групі дітей із сохранным розвитком та групи дітей із ЗПР. Найбільш значимі кореляції мали місце між чинниками, котрі характеризують взаємозв'язок показників співвідношення непосредственного-опосредованного запам'ятовування і показниками концентрації уваги (r=0,38), і навіть між показниками опосредованного-непосред-ственного, произвольного-непроизвольного запам'ятовування (r=0,38). Значимого рівня не в досягали зв'язок між показниками рівня узагальнення і логічності мислення, і навіть не виявлено значимих рівнів об'єднання між розумовими особливостями та інші чинниками (див. табл. 3).

Таблиця 3

Значимі коефіцієнти кореляції показників пізнавальних особливостей дітей із розумової відсталістю (r(5%)=0,24, =0,05)

Показники	1	2	3	4	5
1. Показник концентрації уваги	1,00
2. Показник співвідношення произвольного-непроизвольного запам'ятовування	-	1,00
3. Показник співвідношення непосредственного-опосредованного запам'ятовування	0,38	0,44	1,00
4. Рівень узагальнення мислення	-	0,25	-	1,00
5. Рівень логічності мислення	-	-	-	-	1,00

Порівняння результатів багатовимірного аналізу дозволило описати значимі різницю між показниками отриманих у ході обстеження трьох груп дітей. Найбільш суттєві зв'язок між показниками пізнавальної діяльності виявлено групи дітей із ЗПР. Серед опитаної дітей із нормальним розвитком ряд цих зв'язків був відсутній. Проте взаємозв'язок між такими показниками, як співвідношення произвольного-непроизвольного, опосредованного-непосредственного запам'ятовування мала місце обох групах. Відзначаючи помітне ослаблення перетинів поміж показниками когнітивної діяльність у групі дітей із розумової відсталістю, пощастило виявити і структурні розбіжності у характері зв'язків. Тож якщо групи дітей із ЗПР зв'язок показників рівня логічності і функцією узагальнення мислення повинна була із іншими показниками, то групі розумово відсталих дітей структура цих взаємозв'язків фактично порушувалася.

Отже, отримані під час експериментального дослідження результати можна використовувати як орієнтири щодо наступної психокоррекционной роботи.

Порівняльна характеристика розумової відсталості іЗПР

Найважливішими завданнямиолигофренопсихологии іолигофренопедагогики є вивчення закономірностей і особливості психічного розвитку розумово відсталих дітей із різноманітної структурою дефекту, і навіть подальше дослідження психологічних проблем, підтверджують обгрунтованість компенсації дефекту під впливомкоррекционного навчання і виховання.

Клініка інтелектуальних порушень під розумової відсталістю розуміє стійке необоротне порушення пізнавальної діяльності, який виник у результаті органічного поразки мозку.

Причини появи розумової відсталості різноманітні. До них належать спадкові захворювання (>микроцефалия, фенілкетонурія, спадкові хвороби сполучної тканини, спадкові дегенеративні захворювання центральної нервової системи та ін.), порушення у будову і хромосом (синдром Дауна, олігофренія з ламкоюХ-хромосоми, синдромиКлайнфельтера, Шерешевського-Тернера та інших.). Викликати розумову відсталість можуть різноманітних патогенні (шкідливі) чинники, які впливають на плід під час внутрішньоутробного розвитку. Передусім до них відносяться внутрішньоутробні інфекції: хронічні –токсоплазмоз,листериоз, сифіліс,цитомегалия та інших., вірусні – краснуха, свинка, кір, вітрянка, грип та інших. більш пізніх термінах вагітності гострі інфекційних захворювань матері можуть призвести довнутриутробному зараженню плоду й виникнення в нього внутрішньоутробного енцефаліту чименингоенцефалита. Несприятливий вплив в розвитку мозку плоду надають деякі хронічні хвороби матері: захворювання серцево-судинної системи, нирок, печінки. Застосування лікарських засобів, які протипоказані до використання у період вагітності, може викликати інтоксикацію плоду.Пагубно позначаються розвитку плоду куріння, алкоголізм, наркоманія батьків, неправильне харчування матері, різні фізичні, психічні травми, перенесені під час вагітності, несприятливі умови довкілля, підвищений радіаційний тло на місцевості, де живе вагітна жінка.Иммунологический конфлікт між матір'ю, та плодом по резус-фактором чи груповим антигенів крові, які у вигляді гемолітичної хвороби новонароджених, також може бути причиною розумової відсталості. У період пологів патогенними чинниками є родові травми мозку.

 У період ж після пологів розумова відсталість то, можливо викликананейроинфекциями (менінгіт, менінгоенцефаліт,параинфекционний енцефаліт). Рідше її причиною може бути черепно-мозкові травми. Інтоксикації.

Встановлено, що ступінь зниження інтелекту залежить від часу впливу патогенного чинника. Наприклад, захворювання вагітної жінки вперше місяці вагітності краснухою то, можливо причиною розумової відсталості майбутньої дитини, при захворюванні пізніші терміни порушення будуть менш виражені і може призвести до затримки психічного, мовного розвитку.

Термін «розумова відсталість» є дуже узагальненим поняттям, що включає стійкі порушення інтелекту, т. е. різні клінічні форми інтелектуального недорозвинення, якрезидуальние (олігофренії), іпрогредиентние, зумовлені прогресуючими захворюваннями ЦНС. Серед клінічних форм розумової відсталості виділяють >олигофрению ідеменцию.

>Олигофрения – стійке недорозвинення складних форм пізнавальної діяльності, виникає внаслідок поразки ЦНС на ранніх етапах онтогенезу, поточного болючого процесу в її присутності немає. Тоді якдеменція – це порушення сформованого інтелекту, що може супроводжуватися поточним нервово-психічним захворюванням.Олигофрения то, можливо обумовлена спадковими чинниками, хромосомними абераціями, екзогенними шкідливостями, діючими різними етапах ембріогенезу, наслідками поразки ЦНС при родовому і ранньомупостнатальном періоді.

При олігофренії спостерігається стійке недорозвинення психіки, що виявляється у відставанні від норми, а й у глибокому своєрідності. Діти з олігофренією здатні до розвитку, але це здійснюється уповільнена,атипично. Вони становлять значну частину розумово відсталих.

Менша за чисельністю група – особи, які мають розумова відсталість виникло після закінчення трьох років. Через війну травм мозку різноманітних захворювань (менінгіту, енцефаліту.менингоенцефалита) стався розпад вже сформованих психічних функцій. Ці стану називають >деменцией. Інтелектуальний дефект при деменції необоротний. Наприклад, в дитини чотирьох років деменція може проявитися в розпадіфразовой промови, навичок самообслуговування, зниженні чи втрати інтересу до гри, малювання. Поразки при деменції неоднорідні. Поруч із вираженими порушеннями тільки в областях мозку можна спостерігати велика чи менша схоронність інших відділів. За цих станах частіше спостерігаються різкіші порушення уваги, пам'яті, працездатності, ніж сприйняття, мислення, промови. Особливу групу становлять особи, які мають розумова відсталість узгоджується з поточними захворюваннями нервової системи: на шизофренію, на епілепсію та інших. При прогресуванні цих захворювань відбувається розпад психічних утворень, розумова відсталість погіршується, сягає тяжкого ступеня, з'являються специфічні особливості емоційно-вольовий сфери, роботи і особистості цілому. Своєчасне лікування дозволяє загальмувати прогресування хвороби.

Німецький психіатр Еге. Крепелін на початку ХХІ століття розробив класифікацію розумової відсталості за ступенем тяжкості інтелектуальної недостатності: ідіотія, імбецильність й дебільність. У широкої соціальної і педагогічною практиці використовується узагальнююче визначення «>труднообучаемие». Відповідно до класифікації, прийнятої Всесвітньої організацією охорони здоров'я на 1994 року, розумова відсталість включає чотири ступені зниження інтелекту: незначну, помірну, важку і глибоку залежно від кількісної оцінки інтелекту.

Затримка психічного розвитку (>ЗПР) – це уповільнення темпу розвитку психіки дитини, яке виявляється у недостатності загального запасу знань, незрілості мислення, переважання ігрових інтересів, швидкоїпресищаемости у інтелектуальній діяльності.

>ЗПР є прикордонним станом між нормою, і розумової відсталістю. Це, яке говорить щодо стійкому, необоротному психічномунедоразвитии, йдеться про уповільнення його темпу, яке частіше проявляється в дитини на час вступу до школи. На відміну від дітей, котрі страждають олігофренією, ці діти досить кмітливі не більше наявних знань, значно більше продуктивні використання допомоги. Причому у одних випадках першому плані виступатиме затримка емоційної сфери (різні види інфантилізму), а порушення у інтелектуальної сфері виглядатимутьнерезко, за іншими випадках, навпаки, переважатиме уповільнення розвитку інтелектуальної сфери.

Незрілість емоційної сфери, і недорозвинення пізнавальної діяльності матимуть і свої якісні особливості, зумовлені темпом даної аномалії розвитку. У етіології грають роль конституційні чинники, хронічні соматичні захворювання, тривалі несприятливі умови виховання головним чином, органічна недостатність нервової системи.Т.А. Власова і М.С. Певзнер при систематикиЗПР розрізняють дві її основні форми:

1)ЗПР, обумовлена психічним і психофізичним інфантилізмом (>неосложненним і ускладненим недорозвиненням пізнавальної роботи і промови, де основне його місце займає недорозвинення емоційно-вольовий сфери);

2)ЗПР, обумовлена тривалимиастеническими іцеребрастеническими станами.

>ЗПР викликається найрізноманітнішими причинами. Разом про те діти цієї категорії випливає низка загальних особливостей розвитку пізнавальної роботи і особистості. Дані, отримані вченими-медиками, свідчить про наявність в них легких органічних поразок кори мозку. В усіх дітей ізЗПР не сформована готовність до шкільного навчання. Це виявляється в незрілості функціонального стану ЦНС (слабкість процесів гальмування й пробудження, складнощі у освіті складних умовних зв'язків, відставання у формуванні перетинів поміжанализаторами) і є одній з причин те, що хлопці ніяк не опановують навичками читання і автора листа, часто плутають літери, подібні по накресленню, відчувають труднощі при самостійному відтворенні тексту.

Діти зЗПР в соматичному стані спостерігаються часті ознаки затримки фізичного розвитку (недорозвинення мускулатури, недостатність м'язового і судинного тонусу, затримка зростання), запізнюється формування ходьби, промови, навичок охайності, етапів ігровий діяльності.

За підсумками вище викладеного, можна підбити підсумки:

· Основні причини виникненняЗПР і розумової відсталості є: поразка кори мозку, спадкові захворювання, вплив патогенних чинників під час внутрішньоутробного розвитку, родові травми.

· На відміну відЗПР, розумова відсталість є необоротним порушенням, аЗПР це уповільнення темпу розвитку психіки дитини.

· На відміну від розумово відсталих дітей, в дітей ізЗПР вище здатність учитися. Вони краще використовують допомогу вчителя, або старшого і здатні застосувати показаний спосіб дії і під час аналогічних завдань.

· В усіх дітей ізЗПР і розумової відсталістю не сформована готовність до шкільного навчання.