Класифікація Транквілізаторів

За хімічною будовою транквілізатори можна поділити на чотири групи: 1) похідні 1,4-бензодіазепіну: хлозепід (хлордіазепоксид, еленіум), діазепам (сибазон, реланіум), феназепам, нозепам (тазепам), мезапам(Транквилизатор бензодиазепинового ряда. Оказывает успокаивающее действие, снимает эмоциональное напряжение, уменьшает тревогу, страх, обладает вегетостабилизирующим действием. В отличие от других производных бензодиазепина, препарат в меньшей степени проявляет миорелаксантное и гипноседативное свойства, в связи с чем он относится к числу "дневных" транквилизаторов. Препарат потенцирует эффект нейротропных и снотворных препаратов.) (рудотель); 2) карбамінові ефіри пропандіолу: мепробамат(Транквилизатор, оказывает успокаивающее действие на центральную нервную систему, снимает эмоциональную напряженность, тревогу.) (мепротан); 3) похідні дифенілметану (амізил); 4) транквілізатори різних хімічних груп (мебікар, тріоксазин, оксолідин).

Класифікація Седативних лз

1. Речовини рослинного походження:

v кореневища з коренями валеріани(Препарат зменшує збудливість центральної нервової системи. Дія зумовлена вмістом ефірної олії, більша частина якої – складний ефір спирту борнеолу та ізовалеріанової кислоти. Седативні властивості мають також валепотріати та алкалоїди – валерин і хотинін. Седативна дія проявляється повільно, але досить стабільно.) та їхні комбінації з іншими рослинними речовинами;

v пустирник, пасифлора, півонія, синюха блакитна (кореневища з коренями), хміль звичайний (шишки), ін.

2. Броміди – натрію бромід(Способствует восстановлению равновесия между процессами возбуждения и торможения при нарушениях их соотношения), калію бромід, бромкамфора.

Класифікація антидеприсантів

1. Неселективні інгібітори зворотного захоплення серотоніна і норадреналіна—трицикличні антидепресанти (ТЦА).(Амітріптілін, кломипрамін, дезипрамін, доксепін, іміпрамін, нортриптилін, протриптилін, триміпрамін (Антидепрессивное средство (трициклический антидепрессант). Оказывает также некоторое анальгезирующее (центрального генеза), H2-гистаминоблокирующее и антисеротониновое действие, способствует устранению ночного недержания мочи и снижает аппетит. Обладает сильным периферическим и центральным антихолинергическим действием, обусловленным высоким сродством к м-холинорецепторам; сильным седативным эффектом, связанным со сродством к H1-гистаминовым рецепторам, и альфа-адреноблокирующим действием. Обладает свойствами антиаритмического ЛС подгруппы Ia, подобно хинидину в терапевтических дозах замедляет желудочковую проводимость (при передозировке может вызывать тяжелую внутрижелудочковую блокаду).))

2. Гетероциклічні антидепресанти.(Мапротилін, тразадон, міансерин.)

3. Селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніна (СіОЗС).(Флуоксетін, сертралін, пароксетин, флувоксамин, циталопрам(Антидепресанти. Селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну).)

4. Норадренергічні і специфічні серотонинергичні антидепресанти (НАССА).(Міртазапін.)

5. Інгібітори моноаміноксидази (ІМАО).(Ніламід, траанілципромін, ізокарбоксазід.)

6. Оборотні ІМАО-А.(Маклобемід, фенелзин, піразідол, тетриндол, інказан, бефол.)

7. Антидепресанти з іншим механізмом дії.(Венлафаксин, тіанептин, бупропіон, адеметіонін, нефазадон, буспірон, бромокриптін, гіперецін.)

Класифікація ноортропних лз

1. Похідні піролідону – пірацетам(Пірацетам є ноотропним засобом, що діє на мозок, покращуючи когнітивні функції, такі як здатність до навчання, пам'ять, увага, а також розумову працездатність. Механізмів впливу препарату на центральну нервову систему, ймовірно, кілька: зміна швидкості поширення збудження в головному мозку; посилення метаболічних процесів у нервових клітинах; поліпшення мікроциркуляції шляхом впливу на реологічні характеристики крові, не спричиняючи при цьому судинорозширювальної дії.) (ноотропіл).

2. Похідні ГАМК – гамалон (аміналон), пантогам, фенібут, натрію оксибутират.

3. Похідні піридоксину – піридітол(Положительно влияет на процессы метаболизма (обмена веществ) в центральной нервной системе, ускоряя проникновение глюкозы через гематоэниефалический барьер (барьер между кровью и тканью мозга), снижая избыточное образование молочной кислоты, улучшая проникновение свободных жирных кислот, аминокислот и уксусной кислоты в ткани мозга.).

4. Похідні парахлорфенілоцтової кислоти – ацефен.

5. Цереброваскулярні засоби – ніцерголін, вінпоцетин, вінкамін.

6. Нейропептиди та їх аналоги – кортикотропін, вазопресин.

7. Антиоксиданти – іонол, токоферол та інші.

8. Препарати різних груп – етимізол, оротова кислота, загальнотонізуючі засоби.

класифікація аналептиків

- з переважною дією в малих дозах на кору головного мозку, у великих дозах – на довгастий мозок, у токсичних дозах – на спинний мозок (кофеїн(алкалоїд, який міститься у листках чаю, зернах кави. Фармакологічні властивості препарату розподіляють на центральні та периферичні. Центральні ефекти, у свою чергу, розподіляють на психостимулювальні та аналептичні.));

- з переважною дією на довгастий мозок, але у високих дозах збуджують кору головного мозку (бемегрид, нікетамід, сульфокамфокаїн, етимізол(Оказывает возбуждашее действие на центральную нервную систему и стимулирует дыхательный центр))

- з переважною дією на спинний мозок; у великих дозах вони діють на довгастий мозок і кору головного мозку (стрихнін).

Одні аналептики безпосередньо збуджують життєво важливі центри довгастого мозку і відносяться за механізмом дії до аналептиків першої групи – прямої дії (бемегркд, егимізол, кофеїн).

Друга група аналептиків рефлекторно (через каротидний синус) збуджує центри довгастого мозку (цитизин, лобелін).

Третя група – поряд з прямою дією спричиняє і рефлекторний вплив з хеморецепторів судин на життєво важливі центри довгастого мозку (сульфокамфокаїн, камфора, вуглекислота, нікегамід).