Класифікація протиалергічних засобів

Протигістамінні, блокатори Н1гістамінових рецепторів:

I покоління: дифенгідрамін (димедрол), клемастин (тавегіл),хлоропірамін (супрастин), хлорфенірамін (кларитин); мебгідромін (діазолін), квіфенадин (фенкарол); прометазин (піпольфен, дипразин); ципрогептадин (перитол).

II покоління: астемізол (гісманол); диментинден (феністил); лоратадин (кларитин); терфенадин (гістадін); азеластин (алергодил); цетиризин (цетрин, зіртек).

III покоління: дезлоратадин (фебріс, еріус); фексофенадин (телфаст); норастемізол

Дія: (конкурентні антагоністи гістаміну) усувають або зменшують такі ефекти гістаміну: спазм бронхів, кишок, підвищення тонусу міометрія, зниження артеріального тиску (частково); збільшення проникності стінки капілярів з розвитком набряку; гіперемію, свербіння після внутрішньошкірного введення гістаміну або вивільнення у шкірі ендогенного гістаміну. Ці засоби не впливають на стимуляцію гістаміном секреції залоз шлунка.

Стабілізатори мембран тучних клітин: кромогліцієва кислота (кромолін-на- трій – інтал), недокроміл-натрій (тайлед).

Механізм дії пов'язаний з пригніченням фосфодіестерази, накопиченням цАМФ і зниженням проникності мембран базофільних гранулоцитів сполучної тканини. При цьому пригнічується надходження Са2+ до цих клітин і обмежується вивільнення гістаміну. Кромолін-натрій у кишках не абсорбується, тому застосовується лише інгаляційно. Діє протягом 4-6 год.

 Стероїдні – глюкокортикоїди ( приклади див. вище)

Застосовують в основному при захв. Дих. Шляхів. Механізм дії глюкокортикоїдів при бронхіальній астмі пов'язаний зі стабілізацією мембран базофільних гранулоцитів та їх гранул, гальмуванням синтезу і вивільненням медіаторів запалення, збільшенням синтезу цАМФ і пригніченням синтезу цГМФ, а також із прямим впливом на гладенькі м'язи стінки бронхів.

Класифікація іммуностимуляторів.

До імуностимуляторів належать препарати різних фармакологічних груп, біогенні речовини, неоднорідні за хімічною будовою. В загальному вигляді їх можна класифікувати таким чином:

1. Полісахариди:

а) ліпополісахариди грамнегативних бактерій (продигіозан, пірогенал);

б) дріжджові полісахариди (зимозан).

2. Препарати нуклеїнових кислот і синтетичні полінуклеотиди (натрію нуклеїнат).

3. Похідні піримідину і пурину (метилурацил, пентоксил).

4. Похідні імідазолу (декарис — левамізол, дибазол).

5. Інтерферони.

6. Вакцини (BCG).

7. Гормональні препарати тимуса (тимузин, Т-активін, тималін).

8. Вітаміни.

Класифікація імуносупресивних лікарських засобів.

1. Антиметаболіти:

1) антагоністи пурину (меркаптопурин, азатіоприн);

2) антагоністи кислоти фолієвої (метотрексат).

2. Алкілюючі сполуки (циклофосфан, хлорбутин).

3. Протипухлинні антибіотики (актиноміцин D, циклоспорин).

4. Алкалоїди (вінкристин, вінбластин).

5. Глюкокортикоїди (преднізолон, тріамцинолон, дексаметазон).

6. Антилімфоцитарна сироватка (глобулін).

7. Різні лікарські засоби, що мають імуносупресивний ефект: пеніциламін НПЗЛЗ — бутадіон, індометацин, похідні фенотіазину, препарати золота, гепарин, кислота амінокапронова, ферментні препарати (рибонуклеаза, дезоксирибонуклеаза, L-acпapaгіназа).