26. Нові засоби зображення внутрішнього світу людини у модерністській прозі хх століття. «Потік свідомості» у творчості м. Пруста і Дж. Джойса.

Модерністи відмовл від пошуків сенсу життя людини, речей за допомогою розуму, аналізу, узагальнення. Вони не вірять, що людський розум взагалі здатен осягнути Істину, переконані, що лише за допомогою уяви, інтуїції можна проникнути в сутність світу, людини, речей (естетична доктрина "інтуїтивізму" Анрі Бергсона). Тому ними були знайдені нові засоби зображення дійсності і внутр світу людини, які відповідали новим "модерністським" завданням мистецтва. «Потік свідомості»,є одним з основних художніх прийомів літератури модернізму. Термін належить психологові та філософові В. Джемсу. Класичними зразками застосу­в потоку свідомості в модерн літ-рі є рома­ни «Улісс» Джеймса Джойса, «У пошуках втраченого часу» Марселя Пруста. «Потік свідомості» відтвор процес внутр мовл персонажа (його також наз «внутрішнім монологом»), вербальними засоба­ми зображаються його синтаксично ненормовані пережи­вання, роздуми, спогади. Зовнішній світ дається не як сам по собі існуючий, а як відбиття в свідомості, пам'яті героя. Зображення неперервного "потоку свідомості" персонажа стає осн принципом ор-ції худ матеріалу та осн засобом відбиття внутр світу людини. Дехто з дослідників вважає, що творча манера літ-ри "потоку свідомості" має витоки у творчості видатного норвезького письм К Гамсуна. Джойс обриває фрази і навіть слова. Він з фотографічною точністю фіксує думку героя, що зароджується, немов "перехоплюючи" її напівшляху, робить своєрідні миттєві знімки, які відбивають кожну мить його роздумів. Причому не кожен спалах свідомості встигне набути певної форми, перш ніж згаснути; але він уже виник, і Джойс уводить його до загального потоку свідомості. Важливу роль у розкритті внутрішнього світу героя грає "епіфанія". У церковній лексиці це означає "богоявлення". Джойс використ його для познач духовн прозрівання героїв, найвищої напруги душевних сил, яка дозволяє проникнути в сутність явища, зрозуміти сенс того, що відбувається. "Моменти прозрівання" - це моменти концентрації почуттів, помислів і бажань героя: у "Джакомо Джойсі" такою епіфанією, моментом прозрівання, можливо, є потік думок героя, що виник під впливом музики Яна Пітерса Свелінка. "Найголовнішою реальністю" Марсель Пруст вважав особистість з її неповторними думками, почуттями, настроями. Тому його найвідоміший твір. - "У пошуках утраченого часу" - став "суб'єктивною епопеєю" внутрішнього життя людини, свідомість якої є складним світом думок, почуттів, вражень, а не традиційною епопеєю зовнішн подій. Пруст вводить в літературу "психологічний час" - час пам'яті, незначні відрізки якого можуть мати величезний обсяг, а цілі періоди життя - дні і навіть роки - стираються без сліду. Він один із перших звернув увагу на те, що людині властиве не лише логічне, а й асоціативне мисле - мимовільне перескакування думки з одного предмета на інший, виникнення образів, що народились у підсвідомості, в забутому минулому, викликаному звуком, запахом чи іншим найтоншим відчуттям. Згадаймо хоча б, яку бурю думок, відчуттів, спогадів викликав у головн героя смак тістечка "Мадлен". Увага Пруста до кольорів, смаків, запахів, звуків, зосередженість на передачі вражень від дійсності наближує його до естетики і поетики імпресіонізму. Таким чином, фіксуючи найтонші порухи свідомості, підсвідомості, душевні відчуття свого героя, Пруст проникає у потаємні глибини психології.