- •Тема 1. Національна економіка: загальне та особливе.
- •1. Поняття національної економіки як результату економічної діяльності.
- •2. Предмет и методологія вивчення національної економіки.
- •3. Функції національної економіки
- •4. Національна економіка у системі економічних знань та її зв'язок з іншими науками.
- •5. Основні показники рівня розвитку національної економіки.
- •Тема 2. Економічі теорії та основні моделі національної економіки
- •1. Поняття національної економіки в економічних теоріях і школах.
- •2. Основні моделі національних економічних систем.
- •3. Особливості моделі розвитку національної економіки України.
- •4. Основи саморозвитку національної економіки
- •Тема 3. Базисні інститути та інституціональні чиники розвитку національної економіки
- •1. Інститути та їх функції в економіці. Базисні інститути національної економіки.
- •2. Характеристика базисного інституту «власність». Інституціональна трансформація перехідної економіки й становлення інституту приватної власності.
- •3. Інституціональна сутність підприємництва.
- •4. Становлення інституту конкуренції в перехідних системах.
- •5. Становлення інститутів підприємництва та контрактного права в транзитивних національних економіках.
- •Тема 3. Базисні інститути та інституціональні чиники розвитку національної економіки
- •1. Інститути та їх функції в економіці. Базисні інститути національної економіки.
- •2. Характеристика базисного інституту «власність». Інституціональна трансформація перехідної економіки й становлення інституту приватної власності.
- •3. Інституціональна сутність підприємництва.
- •4. Становлення інституту конкуренції в перехідних системах.
- •5. Становлення інститутів підприємництва та контрактного права в транзитивних національних економіках.
- •Тема 5. Характеристика економічного потенціалу національної економіки
- •1. Загальна характеристика економічного потенціалу та його структура.
- •2. Поняття та склад національного богатства країни.
- •3. Природно-ресурсний потенціал
- •4. Виробничо-технологічний потенціал
- •5. Демографічний та трудовий потенціал
- •6. Науково-технічний та інноваційний потенціал
- •7. Зовнішньоекономічний потенціал
- •8. Екологічний потенціал
- •Тема 6. Господарський комплекс національної економіки та його структура
- •1. Господарський комплекс національної економіки: основи формування та особливості структури.
- •2. Промисловий комплекс та його особливості в Україні.
- •3. Будівельний комплекс та його особливості в Україні.
- •4. Транспортний комплекс і зв'язок у господарському комплексі України.
- •5. Аграрний комплекс національної економіки.
- •6. Соціальний комплекс України і його інфраструктура.
- •Тема 7. Функціонування інфраструктури національного ринку.
- •1. Інфраструктура: сутність і роль у механізмі функціонування національного ринку.
- •3. Фінансово-кредитна інфраструктура.
- •Тема 8. Державність та державне управління економікою
- •1. Вади ринкового саморегулювання.
- •3. Сутність державного регулювання економіки.
- •4. Методи державного регулювання економіки.
- •5. Система органів державного регулювання економіки.
- •Тема 9. Демократія, економічна свобода та економічний порядок.
- •1. Сутність та форми демократії.
- •2. Економічна демократія як механізм розвитку національної економіки та її модель в Українії.
- •3. Сутність економічного порядку
- •4. Економічна свобода.
- •Тема 10. Структурна перебудова національної економіки.
- •1. Поняття і значення структури національної економіки.
- •2. Особливості структури та неохідність структурної перебудови національної економіки України.
- •3. Поняття, цілі і основні напрямки структурної перебудови національної економіки.
- •Державне регулювання структурних зрушень в економіці.
- •Тема 11. Програмування та прогнозування національної економіки.
- •Сутність соціально-економічної стратегії країни.
- •2. Соціально-економічне прогнозування.
- •3. Принципи та методи економічного прогнозування.
- •4. Макроекономічне індикативне планування.
- •6. Цільові комплексні програми.
- •Тема 8. Політика економічного зростання в національній економіці
- •1. Економічне зростання як категорія національної економіки.
- •2. Типи економічного зростання.
- •3. Фактори економічного зростання.
- •Тема 13. Інституціональні форми інтеграції світове господарство.
- •1. Зміст, засади і види зовнішньоекономічної діяльності.
- •2. Зовнішньоекономічна політика України та її компоненти.
- •3. Державна політика по залученню іноземних інвестицій в національну економіку.
- •4. Інтеграція національної економіки України у світове господарство.
5. Аграрний комплекс національної економіки.
Аграрний комплекс країни (АПК) - це виробничо-територіальна система, яка, поєднуючи продуктивні сили (природні ресурси, працю, капітал), забезпечує виробництво сільськогосподарської продукції, її закупки, транспортування, зберігання, промислову переробку і торгівлю продовольчими (і непродовольчими) товарами на всій території держави та за її межами.
Характерною ознакою АПК є ланцюгова залежність його галузей у виробничих циклах, наявність регіональних, ринкових, технологічних, ресурсних та економічних зв' язків.
Виробництво продовольства - основна функція системи галузей АПК. Його розвиток є важливою народногосподарською проблемою, а критерій ефективності - продовольча безпека України. Наявність і доступність продовольства (насиченість ринку) і стабільність виробництва - це основні принципи оцінки продовольчої безпеки. Соціальним індикатором розвитку АПК є рівень споживання продуктів харчування на душу населення.
Деякі автори виокремлюють п'ять функціональних ознак АПК:
-
виробництво сировинних ресурсів (сільське господарство);
-
промислова переробка сировинних ресурсів;
-
виробництво засобів виробництва;
-
заготівля, транспортування, зберігання і реалізація продовольства;
-
управління, підготовка кадрів, наукові дослідження.
За визначенням інших АПК - це система розміщених на території регіону галузей і виробництв, об' єднаних спільною метою задоволення потреб населення у продуктах харчування. Географічний підхід тут доповнений ознаками формування міжгалузевих зв'язків, визначаючи такі галузі та їх функції:
-
сільське господарство: виробництво готової продукції і сировини для харчової і легкої промисловості;
-
рибне господарство: морський промисел;
лісове господарство: збирання грибів, ягід, горіхів;
-
добувна (соляна), харчова і легка (переробна) промисловості;
-
виробнича інфраструктура - галузі, які забезпечують АПК послугами і первинними ресурсами - вантажний транспорт; технічний і будівельний сервіс, оптова торгівля, підприємства паливно-енергетичного комплексу; водне господарство, складське і тарне господарство, холодильники і сховища тощо;
-
інформаційний і діловий сервіс: зв'язок, інформація (реклама), маркетинг, консультативне обслуговування та проекти; сфера забезпечення тимчасових потреб у робочій силі тощо;
-
торгівля продовольчими товарами.
Деякі автори до складу АПК включають також підприємства оптової торгівлі сировинними й продовольчими товарами. Мета функціонування АПК реалізується через торгівлю і споживання, тому ринок продовольства є важливим елементом регіональної системи. Такий підхід дозволяє дослідити технологічні й економічні складові ланцюга господарських взаємовідносин від виробництва продукції сільського господарства до реалізації її домашнім господарствам (споживачам).
Всі галузі, що входять до складу АПК, об'єднуються в три сфери або групи:
-
Фондотвірні галузі - сільськогосподарське машинобудування і будівництво; виробництво обладнання і машин для переробних галузей АПК, торгівлі, громадського харчування; хімія мінеральних добрив; комбікормова промисловість тощо.
-
Сільське господарство - основна частина комплексу, складена з рослинництва і тваринництва.
-
Виробнича інфраструктура (транспорт, зв'язок, енерго-, тепло-, водозабезпечення) та система спеціальних навчальних і наукових закладів.
Основною метою розвитку АПК є задоволення потреб населення України в продовольчих і промислових товарах. Обсяг і структура кінцевої продукції повинні відповідати суспільним потребам. Пропорції виробництва кінцевої продукції об'єктивно визначені пропорціями споживання.
Ефективність функціонування АПК оцінюють за допомогою системи показників: показники рівня життя відображають обсяг національного доходу на душу населення, суспільний рівень споживання продукції АПК, показники добробуту населення, забезпечення його природними, зокрема земельними ресурсами.
Серед економічних показників вирізняють рентабельність і факторні доходи територіальних систем АПК.
Територіальна структура АПК формується на конкретній території у вигляді різних форм агропромислової інтеграції, тобто елементів територіальної структури: вирізняють локальні і регіональні АПК. Локальні АПК сформувалися на порівняно невеликих територіях на основі поєднання агропромислових підприємств з переробки мало транспортабельної сільськогосподарської продукції і мають найнижчий ступінь інтеграції. Локальні форми АПК є найбільш поширеними, серед них вирізняють: агропромислові пункти, агропромислові центри, агропромислові кущі, агропромислові вузли. Розміщення і взаємодія локальних АПК на території певної адміністративної одиниці зумовлюють формування відповідного регіонального АПК. Регіональні (територіальні) АПК можуть включати територію країни, автономної республіки, області чи адміністративного району.
У межах природно-економічних зон виокремлюють зональні АПК, сформовані під впливом природних умов відповідної зони. Вони представлені інтегральними агропромисловими зонами і районами й спеціалізованими агропромисловими зонами і районами. Інтегральна агропромислова зона - це територіальне зосередження всіх агропромислових підкомплексів у межах однієї природно-економічної зони. На України такі зони сформувалися у межах Полісся, Лісостепу і Степу. До складу інтегральних агропромислових зон входять спеціалізовані агропромислові зони, які формуються на основі переважно одного спеціалізованого процесу. Спеціалізований агропромисловий район - територіальне зосередження агропромислових підприємств однієї спеціалізації в межах відповідної спеціалізованої зони. Інтегральний агропромисловий район - це територіальне зосередження агропромислових підприємств у межах певної частини природно-економічної зони.
Навколо великих міст, промислових і рекреаційних центрів переважно під впливом економічних чинників формувалися азональні інтегральні й спеціалізовані приміські АПК. На їх формування насамперед впливає попит населення великих міст на малотранспортабельну продукцію харчування. Для приміських АПК характерна відсутність виробництва і переробки більшості зернових і технічних культур та тісний зв' язок виробництва продукції з її реалізацією. Практично - це агропромислово-торговельні комплекси.
АПК складається з низки продуктових та обслуговуючих комплексів різного ієрархічного рівня. Продуктові функціонально орієнтовані АПК - це виробничі системи, які інтегровані по вертикалі для виробництва і постачання на ринок певного виду продукції. До них належать: хлібопродуктів АПК, мясо-молочно-яєчнопродуктовий, рибопродуктовий, цукропродуктовий, олійно жиропродуктовий, плодоовочекартоплепродуктовий, комплекс безалкогольних і алкогольних напоїв, виноградарсько-винопродуктовий, ефіроолійно-продуктовий, тютюнопродуктовий.
За останні роки в сільськогосподарському виробництві України відчутно загострилися кризові явища: знизилися обсяги валової продукції, погіршилося використання природних ресурсів, знизилася родючість ґрунтів, поглибився дисбаланс між галузями рослинництва і тваринництва, небезпечною тенденцією є висока спрацьованість машинно-технічного парку, погіршилося забезпечення галузей АПК висококваліфікованими кадрами.
З метою подолання кризових явищ в АПК України поряд із заходами щодо прискорення аграрної реформи й розвитку інфраструктури аграрного ринку передбачається: формування ринку землі, запровадження системи іпотечного кредитування сільськогосподарських виробників; посилення державного регулювання фінансовим станом підприємств, фінансування організаційних заходів щодо здійснення аграрної реформи на регіональному рівні; створення спеціалізованої консалтингової інфраструктури й інформаційного забезпечення; розвиток мережі інфраструктури сервісного обслуговування, заготівель, оптової торгівлі; формування ринків матеріальних ресурсів і капіталу; реформування соціальної сфери села та розбудови його інфраструктури; здійснення ефективних заходів з охорони земель, запровадження ґрунтозахисних систем землеробства.
Оскільки екстенсивний шлях розвитку АПК практично вичерпався, то радикальне вирішення його проблем пов'язано з широкомасштабним впровадженням енерго- та ресурсозберігаючих технологій, докорінної модернізації.