1. Українська духовність в єдності гуманізму, романтизму, раціоналізму

2. Формування образу свободи

3. Людиновимірність знання в класичній українській філософії

Ііі. Національна ідея в епоху становлення української ідентичності

Українська духовна культура, незважаючи на політичні та соціальні негаразди, невпинно йшла по шляху прогресу. Філософська, естетична, моральна, правова, соціально-політична думка України існувала не внаслідок «штучного» насадження, а як результат глибокої потреби, зумовленої національним буттям «української людини». У ХІХ столітті відкриваються Харківський, Київський, Новоросійський (Одеса) університети, у яких відразу утворюються наукові, філософські школи різних спрямувань. Творчість українських учених, мислителів і діячів культури орієнтована не лише на осягнення західноєвропейської теоретичної спадщини, а й на вироблення власної національної духовності. Це період активного народження і відродження України. Пробудженню національної свідомості сприяв також романтизм. Виникнувши в Західній Європі, він поширювався і в Україні, специфічно змінюючись у її соціокультурному житті. Реалії цього життя полягали в тому, що в Україні не було ні «сімейної злагоди», ні «єдиного середовища», як і не було своєї державності. Виборені вольності закінчилися руїною, а сама Україна з «польської провінції перетворилась на провінцію російську. У цих умовах український народ продовжує витворювати, утримуючи в своїй пам'яті як драматичні події історії, так і обстоюючи право на людську і національну індивідуальність. Саме народна творчість, народне життя закладають світоглядну основу української культури, до якої звертається нова демократична інтелігенція, ідеї романтизму для якої стають співзвучними з прагненням національного відродження України»^l.

Романтизм в Україні пов'язаний із новим ставленням до української мови, появи ідей народності, кола філософських питань. М. Грушевський витоки українського романтизму вбачав в англійському і німецькому середовищі. Репрезентували романтизм в Україні М. Максимович, молодий М. Гоголь, харківські інтелігенти П. Гулак-Артемовський, Г. Квітка, М. Костомаров. Діяльність Кирило-Мефодіївського товариства і Тараса Шевченка стала першою спробою теоретичного оформлення української ідеї в політичній і суспільній сферах. У Галичині, стверджує І. Крип'якевич, молоді ентузіасти-романтики сприймали ідеї романтизму та ліберально-демократичних доктрин як основу для пробудження національного життя. Д. Чижевський пов'язує ідеї романтизму з розвитком філософської думки в Україні. Вітчизняний романтизм він виводить із впливу Ф. Шеллінга, називаючи його послідовників: Д. Белланського, А. Дудровича, М. Максимовича, професорів Рішельєвського ліцею К. Зеленецького, М. Курляндцева, наголошуючи, що універсалізм романтичного світогляду мав вплив на Т. Шевченка, П. Куліша, а також на П. Юркевича, О. Потебню, М. Гогoля. Вікопомним В історії відродження української культури став вихід у 1798 р. «Енеїди» І. Котляревського, яка завершила попередню еволюцію національного життя в Україні і стала вихідним пунктом для подальшого його розвитку, боротьби за право людини і нації².

Вітчизняна інтелектуальна культура отримує розвиток завдяки оригінальності мислення її представників, які на своєму національному грунті вносять свої думки і погляди, які стимулюють розвиток філософії людиноцентризму, надаючи їй світової масштабності. До них належить Памфіл Данилович Юркевич – найвизначніший український філософ ХІХ ст. Без вивчення його спадщини важко збагнути глибинний смисл тих процесів, які відбувалися протягом другої половини ХІХ - початку ХХ ст. у сфері української духовності, а тим більше – у духовному житті Росії. Крім того, його філософія й педагогічні ідеї продовжують традицію кордоцентризму, здійснюють вплив на формування національної свідомості. Інтенції глибинності внутрішнього, необхідності самозаглиблення знайшли в подальшому яскраве втілення у формуванні національного буття і свідомості. У чому ж особливості даного процесу?