Тема 4: фізичні особи як суб’єкти цивільних правовідносин

Семінар - 2 години

Ключові поняття: фізична особа, правосуб'єктність, правоздатність, дієздатність, деліктоздатність, дрібний побутовий правочин, емансипація, недієздатна особа, обмежено дієздатна особа, часткова дієздатність, мінімальна дієздатність, ім'я, акти цивільного стану, місце проживання, помічник.

П Л А Н:

1. Поняття фізичної особи. Правосуб’єктність фізичної особи. Особливості правосуб’єктності іноземних громадян.

2. Правоздатність фізичних осіб: поняття, зміст, значення правової категорії. Співвідношення правоздатності з суб’єктивним правом.

3. Виникнення та припинення правоздатності фізичних осіб. Випадки та порядок обмеження правоздатності.

4. Поняття дієздатності як правової категорії і її значення. Зміст дієздатності.

5. Повна дієздатність фізичних осіб, підстави її виникнення.

6. Неповна дієздатність фізичних осіб, її зміст.

7. Часткова дієздатність фізичних осіб. Поняття дрібного побутового правочину.

8. Підстави і порядок обмеження в дієздатності повністю дієздатних фізичних осіб. Юридичні наслідки обмеження особи в дієздатності.

9. Підстави і порядок визнання особи недієздатною. Час, з якого особа вважається недієздатною. Поновлення фізичної особи у дієздатності.

10. Правовий статус фізичної особи як підприємця.

11. Опіка та піклування. Призначення помічника. Патронат.

12. Ім’я і місце проживання фізичної особи: поняття, правове значення.

13. Акти цивільного стану: поняття, значення, різновиди.

14. Визнання фізичної особи безвісно відсутньою та оголошення її померлою. Відмежування оголошення фізичної особи померлою від встановлення судом факту смерті та факту реєстрації смерті.

Література:

1. Конституція України від 28.06.1996 р. // Відомості Верховної Ради України. − 1996.− № 30.− Ст. 141.

2. Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. // Відомості Верховної Ради України. − 2003. − № 40−44. − Ст. 356.

3. Сімейний кодекс України від 10.01.2002 р. // Відомості Верховної Ради України. − 2002. − № 21−22. − Ст. 135.

4. Господарський кодекс України від 16.01.2003 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2003. − № 18, № CAPut!’−20, № 21−22.− Ст. 144.

5. Повітряний кодекс України від 04.05.1993 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1993. − № 25.− Ст. 274.

6. Лісовий кодекс України від 21.01.1994 р. // Відомості Верховної Ради України. − 2001. − № 3852. – Ст. 236.

7. Земельний кодекс України від 25.10.2001 // Відомості Верховної Ради України. − 2001. − № 2768. – Ст. 301.

8. Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства: Закон України вiд 04.02.1994 р.

9. Про охорону дитинства: Закон України від 26.04.2001 р.

10. Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні: Закон України від 11.12.2003 р.

11. Про державну реєстрацію актів цивільного стану: Закон України від 01.07.2010 р.

12. Про трансплантацію органів та інших анатомічних матеріалів людини: Закон України від 16.07.1999 р.

13. Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців: Закон України від 15.03.2003 р.

14. Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом: Закон України від 14.05.1992 р

15. Про ліцензування певних видів господарської діяльності: Закон України від 1 червня 2000 р.

16. Про затвердження Порядку розгляду заяв про зміну імені (прізвища, власного імені, по-батькові) фізичної особи: Постанова Кабінету Міністрів України від 11.07.2007 р. № 915.

17. Про судову практику у справах про визнання громадянина обмежено дієздатним чи недієздатним: Постанова Пленуму Верховного суду України від 28.03.1972 р. № 3.

18. Про судову практику в спорах про встановлення фактів, що мають юридичне значення: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №5

19. Цивільне право України. Академічний курс: Підруч.: У двох томах / За заг. ред. Я.М.Шевченко. – К.: Концерн “Видавничий Дім “Ін Юре”, 2003.

20. Цивільне право України: Навчальний посібник / За заг. ред. І.А.Бірюкова, Ю.О.Заїки. – К.: Істина, 2004. – 224 с.

21. Цивільне право України: Підручник: У 2 книгах / О.В. Дзера (кер. авт. кол.), Д.В.Боброва, А.С. Довгерт та ін., За ред. О.В. Дзери, Н.С. Кузнецової. – 2-е вид., допов. і перероб. – К.: Юрінком Інтер, 2004.

Практичне заняття – 2 години

Завдання 1

Громадянин Росії Бєляєв вирішив придбати в м. Дніпропетровську будинок у громадянина України Терещенко. Але нотаріус в посвідченні договору купівлі-продажу відмовив, мотивуючи це тим, що Бєляєв є іноземним громадянином і не має відповідної правоздатності.

Який обсяг цивільної правоздатності іноземних громадян?

Які правочини підлягають нотаріальному посвідченню?

Чи обґрунтована відмова нотаріуса?

Завдання 2

Вирішивши розірвати шлюб, подружжя Кулікових склали у письмовій формі правочин, згідно якої чоловік зобов’язався відмовитись від свого наміру поступити на роботу на завод, де працювала його дружина, а також передати свою частку у праві власності на трикімнатну квартиру, що займає їх сім’я сину і не вимагати розділу або обміну квартири. Кулікова прийняла на себе зобов’язання не одружуватися до досягнення їх чотирнадцятирічним сином віку 18 років та утримувати дитину самостійно без стягнення аліментів з батька.

За рік Куликів дізнався, що його колишня дружина вступила у новий шлюб і тім самим порушила укладений при розлученні правочин. У зв’язку з цим він звернувся до суду з позовом про розділ житлової площі. Кулікова, заперечуючи проти позову, посилалася на те, що її обіцянка не одружуватися не має юридичної сили. Щодо зобов’язань її колишнього чоловіка не претендувати після розлучення на жилу площу, то це треба розглядати, як добровільну відмову від права, яка має юридичну силу, тім більш, що Куликів постійно мешкає та прописаний у своїх батьків. У зв’язку з цим позов Кулікова про розділ жилої площі, на її думку, задоволенню не підлягає.

Який зміст правоздатності громадян? Чи відповідає правочин, який укладено подружжям, положенням ЦК про правоздатність? Вирішить справу.

Завдання 3

Павлов видав своїй дружині Павлової розписку в тому, що він, при оформленні заповіту на належне йому майно, не вкаже в ньому своїх дітей від першого шлюбу. За рік Павлов помер. В його заповіті, посвідченому в нотаріальної конторі, передбачалось, що все належне йому майно, він заповідає в рівних частках дітям від першого шлюбу.

Павлова звернулась в суд з позовом про визнання цього заповіту недійсним, посилаючись на те, що при його складенні Павлов порушив укладений між ним і Павловою правочин, який підтверджений виданою їм розпискою.

Які можливості передбачає зміст правоздатності громадян?

Чи порушує правочин, укладений між подружжям Павловими, норми ЦК України про правоздатність?

Хто має право на обов’язкову частку у спадщині?

Вирішити справу.

Завдання 4

Захарову було засуджено за крадіжку майна, коли вона працювала продавцем у продовольчій крамниці. Вироком суду її було “...позбавлено права працювати в системі торгівлі” на підставі ст.55 Кримінального кодексу України. Захарова подала скаргу до суду з приводу невідповідності вироку законодавству, вважаючи, що така заборона є обмеженням її конституційного права вільно обирати рід заняття.

Які випадки обмеження правоздатності фізичних осіб?

Чи містить вирок суду вади? Якщо так, то які?

Яким чином слід вирішити справу?

Завдання 5

Отримавши інформацію про те, що приватний нотаріус м. Дніпропетровська Волошина є засновником товариства з обмеженою відповідальністю “Меркурій” та уклала трудовий договір з цим ТОВ про надання юридичних послуг, прокурор району висунув вимогу про звільнення приватного нотаріуса з товариства. У акті прокурорського реагування зазначалося, що Закон України “Про нотаріат” забороняє нотаріусам, окрім основної роботи, займатися ще й підприємницькою діяльністю. Чи має місце в даному випадку обмеження правоздатності нотаріусів щодо можливості займатися підприємницькою діяльністю? Дайте характеристику спеціального правового статусу. Чи обґрунтованою є вимога прокурора?