Питання до контрольної роботи за темою 5

1. На які групи діляться алюмінієві сплави за засобами одержання з них виробів і засобами підвищення їхніх механічних властивостей?

2. Яка характеристика називається питомою міцністю, і для яких сплавів характерні її високі значення?

3. Які особливості титанових сплавів визначають їх широке використання в різних галузях промисловості?

4. На які групи ділять латуні за засобами виробництва, і якими властивостями вони володіють?

5. Опишіть основні властивості бронз і області їхнього застосування у промисловості.

6 Матеріали на неметалічній основі

Останнім часом усе більш широке застосування знаходять неметалічні

конструкційні матеріали – пластмаси, скло, кераміка, гуми й ін.

6.1Пластичні маси

Пластмасами називають матеріали, основу яких складають полімери, т.ін. високомолекулярні з'єднання, що містять у собі велику кількість ланок (мономерів). Сировиною для одержання синтетичних полімерів є вугілля, нафта, газ, горючі сланці. Способів синтезу полімерів існують досить багато. Але найбільш розповсюдженими є три:

1) полімеризація, коли мономери з'єднуються в полімер без утворення побічних продуктів;

2) поліконденсація – при виробництві полімеру утворюються побічні продукти і склад полімеру відрізняється від вихідних мономерів;

3) хімічна модифікація – здійснюється шляхом заміни атомів водню у вихідних мономерів атомами інших елементів, найчастіше хлору й фтору.

За складом пластмаси діляться на прості, до складу яких входять лише чисті полімери, і складні, у яких крім полімерів містяться інші речовини (наповнювачі, пластифікатори, стабілізатори, барвники й ін.). Наповнювачі (деревне борошно, вугільний порошок, текстильна крихта, азбест, папір та ін.) вводять для зміни механічних властивостей, підвищення стійкості в різних середовищах, а також для здешевлення пластмас. Кількість наповнювачів може мінятися від 20 до 70 %. Пластифікатори вводять для підвищення еластичності, поліпшення формування виробів, підвищення вогнестійкості й морозовитривалості. Пластифікаторами є, як правило, різні ефіри. Їх додають від 5 до 20 %. Стабілізатори вводять для підвищення довговічності пластмас. Вони сповільнюють процеси старіння молекул полімерів при тепловому й світловому впливі. Найчастіше як стабілізатори використовують різні спирти й гідрооксиди. Барвники застосовують для надання пластмасам декоративних властивостей. Іноді до складу пластмас вводять спеціальні добавки для запобігання грибкового ураження, або проти гризунів.

Залежно від властивостей полімерів при нагріванні й охолодженні пластмаси поділяються на термопластичні й термореактивні. Термопластичні пластмаси при нагріванні розм'якшуються, а при охолодженні – твердіють. Ніяких змін після завершення циклу нагрівання–охолодження в будові молекул полімеру не відбувається, пластмаса своїх властивостей практично не змінює. Цикл нагрівання–охолодження може повторюватися багаторазово. Термореактивні пластмаси (іноді їх називають реактопластами) при нагріванні зазнають перебудову молекул полімеру в сітчасті, при цьому відбувається так звана «зшивка» молекул. У результаті цих процесів при охолодженні пластмаса зазнає необоротних змін властивостей, які не можна відновити повторним нагріванням.