3.2. Прямий остеогістогенез

Характерний для розвитку кісток зовнішнього скелету, відбувається значно простіше.

В сполучнотканинній пластинці (ендесмально) виникають осередки окостеніння, які складаються із скупчень остеобластів та кровоносних судин. Спочатку формується грубоволокниста (ретикулофіброзна), а згодом і зріла кісткова тканина (пластинчаста кістка). Залишки сполучнотканинних пластинок, які зберігаються після народження називаються тім’ячко.

4. Інервація скелета

Довгий час, аж до початку 20 сторіччя, наявність нервів у кістках (особливо в кістковій тканині) була під сумнівом. Остаточну відповідь на це запитання дав дослідник Ністрьом, який провів досліди на самому собі та прийшов до висновку, що максимальною чутливістю володіє кістковий мозок, потім йде окістя і губчаста кісткова речовина. Найменш чутлива – компактна кісткова речовина. На сьогодні інервація кісток є загальновизнаною.

Нерви кісток поділяють на три групи:

а) діафізарні – йдуть у діафізарні живильні отвори і розподіляються в кістковому мозку кістково-мозкової ділянки діафізу;

б) епіфізарні – входять в епіфізи кісток;

в) нерви окістя, які віддають гілки в компактну речовину діафізу.

Численність нервів у кістках, які входять до них практично по всій поверхні, дозволяє зробити висновок, що кістку неможливо денервувати.

Основні закономірності інервації скелету:

а) джерелами інервації кісток є всі, без винятку, нервові стовбури, що йдуть в ділянці їх розташування;

б) кістка завжди отримує нерви від декількох сегментів спинного мозку;

в) чим вище розміщена ланка кінцівки, тим більше вона має джерел інервації (плечову кістку інервує 8 нервів, фаланги пальців – 2).

5. Кровопостачання кісток

Кровоносні судини складають до 50% маси кістки, що пов’язано з кровотворною функцією скелета в наземних хребетних. Притік крові до кісток здійснюється по діафізарним, епіфізарним і періостальним артеріям.

Внутрішньокісткові вени розділяються на діафізарні та епіфізарні. При цьому, найбільша кількість вен локалізується в губчастій речовині епіфізів. Пружні деформації, що виникають під час руху, сприяють виведенню венозної крові з кісток.

6. Вікові особливості скелета

А) До моменту народження скелет має максимальну відносну масу (20-30% від живої маси) і найнижчу ступінь мінералізації. З віком відносна маса скелета поступово зменшується, складаючи у статевозрілих і фізіологічно зрілих тварин 8-10% від живої маси.

Б) Кісткова тканина в новонароджених незріла ретикулофіброзна (грубоволокниста). З віком, вона перетворюється в пластинчасту або дефінітивну кісткову тканину. Щільність кісток у новонароджених ледве перевищує 1 г/см³, а з віком збільшується до 2 г/см³.

В) У скелеті новонароджених переважає червоний кістковий мозок, з віком він заміщується жовтим.

Г) Кістки новонароджених складаються з окремих осередків окостеніння (діафізарних, епіфізарних та апофізарних), розділених прошарками хрящової тканини. Вміст хряща в скелеті новонароджених максимальний. По мірі дозрівання скелета хрящові прошарки тоншають, а осередки окостеніння зливаються між собою – синостозують. Повне зникнення хрящових прошарків у скелеті ссавців відбувається лише після завершення статевого дозрівання.