8. Філогенез скелета кінцівок

а) стадія безперервних шкірних складок, грудних і черевних плавників;

б) стадія плавникоподібних кінцівок;

в) стадія ногоподібних кінцівок.

Трансформація парних плавникоподібних кінцівок у ногоподібні в зв’язку з переходом до наземного способу життя відбувалася в наступних основних напрямках:

- зменшення кількості променів;

- розподіл на три ланки, при цьому верхні ланки видовжувалися, а нижні – зміцнювалися;

- розвиток поясів для закріплення кінцівок на тулубі.

В сучасних хребетних перша типова ногоподібна кінцівка характерна для амфібій. Вона представлена поясами і триланковою вільною кінцівкою, ланки якої поєднуються під певними кутами.

Пояса примітивної ногоподібної кінцівки як грудної, так і тазової мають триланкову будову.

А) лопатка

Пояс грудної кінцівки коракоїдна кістка

ключиця

клубова

Пояс тазової кінцівки лобкова

сіднична

Б) Стилоподій має один промінь, спрямований перпендикулярно до тулуба

В) Зейгоподій має два промені, перпендикулярний до стилоподію

Г) Автоподій має п’ять променів (до семи), спрямований вбік і вперед від зейгоподію і представлений трьома ланками.

Таким чином, примітивні кінцівки розташовані в сегментальній площині відносно тулуба і забезпечують зигзагоподібний рух.

У вищих хребетних і, особливо, ссавців, у зв’язку із пристосуванням до інтенсивного руху (бігу) відбулися корінні структурно-функціональні зміни в грудних і тазових кінцівках.

Основну роль локомоторного апарату, який виштовхує тулуб уперед, виконують тазові кінцівки. Грудні кінцівки підтримують тулуб під час руху, забезпечуючи опору в момент виносу тіла вперед, а також виконують ряд бічних функцій (хапання, риття, утримання здобичі). При цьому відбувається:

- загальне видовження всієї кінцівки;

- змінюється положення кінцівок відносно тулуба: стилоподій притискається до тіла, зейгоподій – вниз і вперед або вниз і назад від стилоподія; автоподій – вперед відносно зейгоподія. Вся кінцівка знаходиться в парасагітальній площині, що забезпечує маятникоподібний рух;

- у грудному поясі залишаються 1-2 кістки, а в тазовому – 3 (клубова кістка міцно з’єднується із крижовою кісткою); лопатка приєднується до тулуба за допомогою м’язів – ресорність;

- поступове підняття від землі проксимальних ланок автоподія, що зумовлює зміну типів ходьби → зменшення площі опори і збільшення швидкості руху:

а) стопоходіння

б) пальцеходіння

в) фалангоходіння

Зміна типів ходьби супроводжується:

- редукцією променів акро- і метаподію (найбільше їх у собаки, менше – в свині і великої рогатої худоби, найменше – в коня);

- редукцією кісток зейгоподію (ліктьової і малогомілкової).

Еволюцію кінцівки від п’ятипалої до однопалої прослідкував В.О. Ковалевський на базі палеонтологічного матеріалу: п’ятипалий фенокод → однопалий сучасний кінь.