Іі. Периферичні органи кровотворення та імунного захисту

Мають специфічні ознаки, за якими їх виділяють у дану групу:

● наявність специфічного виду лімфоїдної тканини або лімфатичних вузликів – щільні кулеподібні скупчення лімфоцитів, які в своєму розвитку проходять декілька етапів:

І – передвузликова (дифузна) стадія – утворення лімфоїдних скупчень, які складаються із клітин лімфоїдного ряду;

ІІ – стадія утворення лімфоїдного вузлика – поява в скупченні групи клітин овальної або округлої форми;

ІІІ – поява гермінативних (світлих) центрів у сформованих вузликах, в яких проходить розмноження клітин, що свідчить про їх функціональну зрілість.

● розміщення в певній закономірності – в місцях найбільш можливого проникнення в організм генетично чужорідних речовин.

Селезінка – lien – розміщується на шляху течії артеріальної крові із магістральних кровоносних судин (черевної аорти) у ворітну вену печінки. Це компактний імунокомпетентний орган, що знаходиться в черевній порожнині в лівому підребер’ї на більшій кривизні однокамерного шлунка або на лівій поздовжній борозні рубця.

В коня селезінка має вигляд плоского серпоподібної форми паренхіматозного органу; у великої рогатої худоби – довга із заокругленими кінцями та прямими краями; в свині – довга із дещо звуженими, загостреними кінцями, форма фронтального розрізу трикутна; в собаки – плоска, неправильної трикутної форми (вигляд чобітка).

Основні функції селезінки:

1. імунобіологічна функція – синтез антитіл;

2. «кладовище» еритроцитів – гемоліз їх із звільненням заліза;

3. депо крові – 16%;

4. пренатальний гемопоез (еритроцитопоез), лімфоцитопоез.

У селезінці виділяють строму – капсула з трабекулами та паренхіму – біла і червона пульпа. Біла пульпа – сукупність лімфоїдної тканини, яка може бути дифузною (періартеріальні лімфоїдні муфти) або вузликовою, де відбуваються процеси контролю перебігу крові, клітинна та субклітинна диференціація, кооперативні взаємодії Т- і В-лімфоцитів з макрофагами – синтез антитіл. Періартеріальні лімфоїдні муфти – це сукупність клітин лімфоїдного ряду (лімфоцити, лімфобласти, ретикулярні клітини, макрофаги), сконцентрованих навколо пульпарних артерій. Лімфатичні вузлики – скупчення В-лімфоцитів, плазмоцитів та макрофагів у вічках ретикулярної тканини.

Лімфатичні вузли

В кожному лімфатичному вузлі розрізняють сполучнотканинний остов, до якого входять капсула з ворітним потовщенням та трабекули, що від них відходять, а також паренхіму, яка складається з кіркової і мозкової зон з притаманними їм компонентами. Характерним структурним компонентом кіркової зони, яка розміщена на периферії вузла, є лімфатичні вузлики, а мозкової – мозкові тяжі разом з навколишніми трабекулами та синусами, в центрі. Простори, де тече лімфа, визначають як синуси. Аферентні лімфатичні судини підходять до випуклої поверхні лімфовузла, проходять через капсулу і впадають у крайовий (підкапсульний) синус → кіркові → мозкові → ворітний синус → еферентні лімфатичні судини, що виходять із воріт вузла. В свині, на відміну від інших ссавців, приносні лімфатичні судини входять у лімфатичний вузол через ворота, а виносні – покидають його з боку капсули. В зв’язку з цим у них змінена і внутрішня будова вузла: кіркова зона з фолікулами розташована в центрі, а мозкова, навпаки, на периферії.

Основні функції лімфатичних вузлів:

1. імунний контроль лімфи;

2. лімфоцитопоез ;

3. синтез антитіл;

4. захисно-фільтраційна функція (біологічні фільтри).

Печінка – центральний орган імунної системи в пренатальному періоді онтогенезу. Після народження – периферичний орган, за допомогою зірчастих ретикулоендотеліоцитів – клітини Купфера – контролює і очищує кров, яка відтікає від шлунково-кишкового тракту, виконуючи, таким чином, дезінтоксикаційну функцію.

Лімфоїдні структури, що асоційовані із слизовою оболонкою трубкоподібних органів є структурною одиницею імунного захисту слизових оболонок, значним бар’єром на шляху проникнення чужих для організму білкових речовин. Ці структури розміщені безпосередньо на межі із зовнішнім середовищем.

Травна трубка

- імунокомпетентні структури головної кишки – мигдалики, паренхіма яких представлена лімфоїдною тканиною у вигляді дифузної або вузликової форми;

- імунокомпетентні структури передньої, середньої і задньої кишок представлені поодинокими лімфатичними вузликами або їх скупченнями (агрегатами) – кишкові (пейєрові) бляшки.

Передня кишка: стравохід – поодинокі скупчення дифузної лімфоїдної тканини; шлунок – скупчення у вигляді вузликів, яких більше в пілоричній частині порівняно із кардіальною; в слизовій оболонці беззалозистих камер шлунка жуйних виявляються невеликі скупчення лімфоїдної тканини, тоді як у сичу зі кількість їх значно зростає.

Максимальна кількість дифузної лімфоїдної тканини та її вузликової форми міститься в товщі слизової оболонки середньої кишки, там де процеси всмоктування відбуваються найбільш інтенсивно. В середній кишці знаходиться порожнисто-клубова кишечка бляшка, довжина якої в новонароджених телят досягає 2-2,5 м. Бляшка займає клубову і більшу частину порожньої кишки.

В задній кишці лімфоїдні утворення розташовані у вигляді поодиноких скупчень лімфатичних вузликів або бляшок незначної довжини, найбільше – в ободовій кишці.

Дихальна трубка

Лімфоїдні структури, що асоційовані із слизовою оболонкою органів апарату дихання, досліджені недостатньо. Найбільше їх виявляється в слизовій оболонці трахеї, в ділянці її біфуркації та у великих і середніх бронхах.

В товщі слизової оболонки трубкоподібних органів сечовидільного та статевого апаратів міститься дифузна лімфоїдна тканина та її вузликова форма.

Периваскулярні лімфоїдні вузлики – структурна одиниця імунного захисту внутрішнього (позасудинного) середовища організму. Периваскулярні вузлики в шкірі розташовані за ходом лімфатичних капілярів і венул, в органах – за ходом ланок лімфо- та гемомікроциркуляторного русла, в очеревині – за ходом лімфатичних капілярів. У сальнику формують «молочні плями», що лежать за ходом артеріол і венул.

Таким чином, органи, тканини і клітини імунної системи представляють собою анатомічно розрізнену, проте стратегічно розподілену сітку проти генетично чужорідних факторів.