2.2. Класифікація господарських засобів і джерел їх формування.

Для управління діяльністю підприємства необхідно знати, якими господарськими засобами воно розпоряджається, де ці засоби розміщені, як вони функціонують в процесі діяль­ності, а також за рахунок яких джерел утворилися і для чого призначені.

Тому господарські засоби прийнято групувати:

• за функціональною участю в процесі діяльності;

• за джерелами утворення (формування) і цільовим призначенням.

Класифікація господарських засобів за функціональною участю в процесі діяльності. За функціональною участю в процесі кості господарські засоби (ресурси) підприємства поділяються на необоротні й оборотні активи. Згідно з міжнародними стандартами, під активами розуміють ресурси, контрольовані підприємством в результаті минулих подій, використання як очікується, призведе до надходження економічних вигод у майбутньому .(тобто активи — це ресурси підприємства, які

мають активно працювати і давати прибуток).

До необоротних активів належать:

• основні засоби — матеріальні активи, які функціонують у натуральній формі як у сфері матеріального виробництва, так

І невиробничій сфері протягом тривалого часу (більше одного

року);

• нематеріальні активи — необоротні довгострокові акти-які не мають матеріальної форми, але мають вартість і можуть приносити підприємству дохід. До них належить вартість придбаних підприємством прав на користування природними ресурсами, промисловими зразками, товарними знаками, Сектами промислової інтелектуальної власності (патентами, винаходами тощо), вартість права на використання програмного |забезпечення для ЕОМ та інші права, які визнані об’єктом права власності підприємства;

• довгострокові фінансові інвестиції — фінансові вкладення в цінні папери (акції, облігації тощо) інших підприємств на од більше одного року з метою. одержання доходів ( дивідендів, відсотків), збільшення власного капіталу та інших од для підприємства;

• інші необоротні активи (зокрема, довгострокова дебіторська заборгованість юридичних і фізичних осіб, отримання якої очікується підприємством після 12 місяців з дати балансу) та ін.

До оборотних активів належать грошові кошти та їх еквіваленти, які не обмежені у використанні, а також інші активи, призначені для реалізації чи споживання протягом операційного циклу (або протягом 12 місяців з дати балансу). Під операційним циклом розуміють проміжок часу між при-ям запасів для здійснення діяльності та отриманням коштів від реалізації виробленої з них продукції (товарів, робіт, послуг).

Виходячи з цього, до складу оборотних активів належать:

• грошові кошти в касі та на рахунках в банках, якщо вони можуть бути вільно використані для поточних операцій. і, заблоковані на рахунках (наприклад, заморожені в іноземних банках), до оборотних активів не включаються;

• короткострокові фінансові інвестиції. Включаються до скла­ду оборотних активів за умови, якщо вони є ринковими (тобто існує активний ринок, який дає змогу встановлювати їх ринко­ву вартість) і, як очікується, будуть реалізовані протягом строку, що не перевищує один рік;

• дебіторська заборгованість, пов’язана з реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг), належить до оборотних активів, якщо, як очікується, буде погашена протягом операційного циклу;

• виробничі запаси (сировини, матеріалів, палива, готової продукції, товарів тощо), які є частиною звичайного операційного циклу підприємства. Відносять до оборотних активів, якщо навіть не очікується, що вони будуть використані (спожиті) або реалізовані протягом 12 місяців з дати балансу.

Витрати майбутніх періодів, тобто витрати, які мали місце в поточному або попередніх звітних періодах, але відносяться до наступних звітних періодів (наприклад, витрати на освоєння нових видів продукції, оплачена наперед орендна плата, передплата періодичних видань тощо), можуть включатися відповідно до складу як оборотних, так і необоротних активів.

Класифікація джерел формування господарських засобів підприємства. Джерела формування господарських засобів (активів) підприємства поділяються на дві групи:

• джерела власних засобів;

• джерела залучених (позикових) засобів.

До джерел власних засобів належать: власний капітал, забез­печення зобов’язань, нерозподілений прибуток, цільове фінан­сування і цільові надходження.

До власного капіталу належать: статутний капітал, пайовий капітал, додатковий капітал, резервний капітал, нероз­поділений прибуток.

Статутний капітал утворюється за рахунок сукупності внесків (у грошовому вимірнику) власників (учасників) у майно підприємства для забезпечення його діяльності, передбаченої установчими документами (статутом).

У підприємствах державної форм власності статутний капітал утворюється за рахунок частини виділеного державного національного майна (у вигляді необоротних і оборотних активів) для забезпечення статутної діяльності і в подальшому збільшується за рахунок власного прибутку.