Тема 3. Рахунки і подвійний запис

1. Поняття про рахунки бухгалтерського обліку.

2. Суть подвійного запису.

3. Синтетичний і аналітичний облік.

4. Узагальнення даних поточного обліку.

5. Класифікація і план рахунків бухгалтерського обліку.

3.1. Поняття про рахунки бухгалтерського обліку

Рахунки бухгалтерського обліку - це спосіб групування об'єктів бухгалтерського обліку з метою відображення стану і змін господарських засобів, джерел їх утворення та господарських процесів.

Схематично рахунок бухгалтерського обліку зображають у вигляді таблиці, що поділена на дві протилежні частини - ліву і праву. Ліва частина називається дебет (Д-т), права - кредит (К-т).

Двохстороння будова рахунку пояснюється тим, що під впливом господарських операцій в об'єктах бухгалтерського обліку можуть відбуватися два види змін - збільшення або зменшення.

На рахунках бухгалтерського обліку відображають зміни у складі об'єктів бухгалтерського обліку. Підсумок змін за певний період називається оборотом. Зміни, відображені за дебетом рахунку, називають дебетовим оборотом, за кредитом - кредитовим оборотом,

Рахунок може мати залишок, що називається сальдо рахунку. Сальдо може бути початковим (на початок звітного періоду) і кінцевим (на кінець звітного періоду).

Порядок записів на конкретних рахунках залежить від того, який об'єкт обліковують. Цим визначається характер рахунків. Залежно від об'єктів, відображених на рахунках, останні бувають активними, пасивними й активно-пасивними.

Активними називаються рахунки, які призначені для відображення змін у складі господарських засобів.

На пасивних рахунках відображають зміни у складі джерел утворен­ня господарських засобів.

На активно-пасивних рахунках відображають господарські засоби і джерела утворення господарських засобів.

На активному рахунку сальдо (початкове і кінцеве) відображають за дебетом рахунку. Збільшення господарських засобів відображають за дебетом рахунку, а їх зменшення - за кредитом. Сальдо кінцеве активного рахунку розраховують за формулою [1]:

С_КА = С_П+Д.О - К.О, (1)

де С_КА - сальдо кінцеве активного рахунку;

С_П - сальдо початкове активного рахунку;

Д.О - дебетовий оборот;

К. О - кредитовий оборот.

У пасивному рахунку сальдо початкове або кінцеве відображають тільки за кредитом. Збільшення джерел господарських засобів відображають за кредитом рахунку, а їх зменшення - за дебетом. Сальдо кінцеве розраховують за формулою [2]:

С_КП = С_П + К.О - Д.О, (2)

де С_КПІ - сальдо кінцеве пасивного рахунку;

С_П - сальдо початкове пасивного рахунку;

Д.О - дебетовий оборот;

К.О - кредитовий оборот.

На активно-пасивних рахунках записи здійснюють аналогічно записам на активних і пасивних рахунках.

3.2. Суть подвійного запису

Спосіб відображення господарських операцій на рахунках бухгалтерського обліку називається подвійним записом.

Суть подвійного запису полягає в тому, що кожну господарську операцію відображають не менше як на двох рахунках: за дебетом одного рахунку і кредитом другого й обов'язково в однаковій сумі.

Рахунки, на яких відображають господарські операції, називаються кореспондуючими, а зв'язок між цими рахунками - кореспонденцією.

Попереднє зазначення кореспондуючих рахунків і суми, яка на них відображена, називається бухгалтерською проводкою.

Бухгалтерські проводки бувають прості і складні.

Простою називається бухгалтерська проводка, де кореспондує не більше двох рахунків. Складні бухгалтерські проводки - де кореспондує більше двох рахунків (один - за дебетом, інші - за кредитом, або - кілька за дебетом, а один - за кредитом). При цьому сума за дебетом рахунку (рахунків) повинна дорівнювати сумі, відображеній за кредитом рахунків (рахунку), тобто не повинен бути порушений принцип подвійного запису.

При складанні бухгалтерських проводок доцільно використовувати логічну схему:

визначити характер:

1. операції (які об'єкти обліку змінюються);

2. рахунків (активні, пасивні);

3. зміни (збільшення, зменшення);

4. визначити кореспонденцію рахунків.