1.1.5. Яка існує класифікація товарів?

В основу класифікації товарів можуть бути покладені різні ознаки: міжнародна мобільність, призначення, терміни використання, рівень по­питу і ціна, характер споживання і ступінь обробки, спосіб виготовлення [12, с. 26-27; 33, с. 19-20].

Міжнародна мобільність. Для визнання торгівлі міжнародною, про­дажі товару — експортом, а купівлі — імпортом необхідно, щоб товар пе­ретнув кордон держави і даний факт був зареєстрований у відповідній звітності. При цьому немає значення, змінює товар власника чи ні. Так, на­приклад, якщо телевізор продано (передано) японською компанією своїй філії в Україні, він вважається експортом Японії і імпортом України, не­зважаючи на те, що власником товару залишилась японська компанія.

В міжнародній економіці товар розглядається не як продукт вироб­ництва, а як об'єкт попиту і пропозиції.

Товар (послуга) стає таким за таких умов: *> якщо він комусь потрібен;

*І* якщо на нього спрямовані дві основні сили ринкової економіки — по­пит і пропозиція; * якщо хоча б одна з цих сил (попит і пропозиція) діють із-за рубежа.

Здатність виготовити продукт для внутрішнього ринку не означає, що він буде визнаний товаром на світовому ринку, тобто його куплять за ру­бежем. Товари можуть не продаватись за рубежем з таких причин:

•> у зв'язку з їх неконкурентоспроможністю;

* через початкову неможливість поставити їх на зовнішній ринок;

* через їх принципову неторгівність.

Виходячи з міжнародної мобільності, товари поділяються на «рин­кові», тобто, на такі, що торгуються (РТ) і на «неринкові», такі, що не тор­гуються (НТ).

«Ринкові товари» — товари, котрі можуть пересуватися між різними країнами.

«Неринкові товари» — товари, котрі споживаються в тій самій країні, де і виробляються, і не переміщуються між країнами.

Головні відмінності між «ринковими» товарами і «неринковими» то­варами показані в таблиці 1.6.

Таблиця 1.6. Відмінності між РТта НТ за основними ознаками

Ознака	«Ринкові» товари	«Неринкові» товари
Ціни	Визначаються співвідношенням попиту і пропозиції на світовому ринку і знаходяться під впливом попиту і пропозиції на них як всередині країни, так і за рубежем.	Визначаються співвідношенням попиту і пропозиції на націо­нальному ринку. Коливання цін на такі товари в інших країнах не мають значення.
Підтримання внутрішнього балансу попиту і пропозиції.	Підтримання балансу не особливо істотне, оскільки недостатність внутрішнього попиту можна компенсувати збільшенням попиту за кордоном, а нестачу внутрішнього споживання - збільшенням поставок іноземних товарів.	Підтримання балансу дуже важливо. 3 його порушенням можливі соціально-економічні диспропорції
Внутрішні ціни	їх динаміка та рівень слідують за ^nx^_ динамікою і рівнем цін в інших країнах.	Вони можуть істотно відрізнятись від цін інших країн, а їх зміна може не призводити до зміни зарубіжних цін на такі товари.

До «ринкових» товарів, як правило, відносяться наступні групи това­рів: сільського господарства, полювання, лісового господарства, рибальст­во, товари видобувної й обробної промисловості; до «неринкових» — кому­нальні послуги і будівництво, оптова і роздрібна торгівля, ресторани, го­телі, оборона, соціальні послуги, охорона здоров'я, суспільні роботи і т.п.

Розподіл товарів на «ринкові» і «неринкові» багато в чому залежить і від транспортних витрат на їх переміщення за рубіж і від торгівельних бар'єрів, що існують на цьому шляху. Скорочення транспортних витрат у зв'язку з розвитком технології призводить до збільшення кількості «ринкових» товарів, а зростання державного протекціонізму відповідно призводить до їх скорочення.

«Ринкові» товари поділяються на експортовані й імпортовані (див. рис. 1.1).

Рис. 1.1. Класифікація «ринкових» товарів

Призначення. За цією ознакою товари поділяються на: <* товари споживчого попиту, що призначені для особистого споживан­ня, індивідуального використання і відрізняються широкою номенк­латурою та асортиментом (телевізори, холодильники, пральні маши­ни, відеомагнітофони, автомобілі і т.д.);

•»• товари виробничого призначення, що використовуються в процесі ви­робництва інших товарів та визначають специфіку конкретної галузі виробництва (технологічне устаткування) чи мають загальне призна­чення (мотори, крани). До них також відносяться транспортні засоби і пристрої, застосовувані у виробничому процесі.

Термін використання. Товари поділяються на товари короткостроко­вого і тривалого використання.

Рівень попиту і ціна. За даною ознакою товари класифікуються на: *> товари повсякденного попиту, що придбаваються систематично,

орієнтуючись на певні якісні характеристики;

<« товари вибіркового попиту, що придбаваються після порівняння з ана­логічними товарами відносно ступеня задоволення потреб, рівня якості, ціни і т.п.; <» престижні товари, що мають унікальні властивості, які визначаються

модою, підвищеною комфортабельністю;

*J* предмети розкоші, що задовольняють індивідуальні потреби людей з великими коштами, які значно перевищують їх повсякденні потреби. Характер споживання і ступінь обробки. Це — сировина, напівфаб­рикати, готові вироби, комплектуючі вироби, деталі.

Спосіб виготовлення. Продукція поділяється на стандартну (випус­кається для невідомого кінцевого споживача) і унікальну (виробляється на основі попередніх замовлень покупця і виготовляється з урахуванням погоджених заздалегідь між постачальником і покупцем техніко-еко-номічних параметрів).

/. 1.6. Які два зустрічних потоки товарів та послуг створюють міжнародну торгівлю?

Міжнародну торгівлю утворюють два зустрічних потоки товарів і по­слуг: експорт та імпорт [12, с. 62; 68, с. 39-40; 93, с. 32-37].

Відповідно до визначень статистичної комісії ООН під експортом ро­зуміють: вивіз із країни товарів, виготовлених, вирощених чи добутих у країні,

а також товарів, раніше завезених через кордон і перероблених на

митній території;

* вивіз товарів, раніше завезених, переробка яких відбувалася під мит­ним контролем;

<* вивіз за кордон раніше завезеного товару, що не піддавався в країні ек­спорту якій-небудь переробці. Такий експорт називається реекспор­том. Предметом реекспорту найчастіше виступають товари, реалізо­вані на міжнародних аукціонах і товарних біржах. До реекспорту відносять також вивіз(експорт) товарів з території вільних зон і з при­писних складів.¹ Під імпортом розуміють:

•J* ввіз у країну товарів іноземного походження безпосередньо з країни-виробника чи з країни-посередника для особистого споживання, для промислових, будівельних, сільськогосподарських та інших підприємств або для переробки з метою споживання усередині країни, чи з метою вивозу з неї;

<* ввіз товарів з вільних зон чи приписних складів;

»> ввіз через кордон раніше вивезених вітчизняних товарів, що не підда­вались там переробці. Такий імпорт^називається реімпортом. До реімпорту відносяться товари, не продані на аукціоні, повернуті з консигнаційного складу, забраковані покупцем та ін.;

* ввіз товарів для переробки під митним контролем. Це товари, які вво­зять у країну для переробки з метою вивозу готової продукції, що містить у собі даний товар у переробленому чи зміненому вигляді (приміром, ввіз маслинової олії для виробництва на експорт сардино-вих консервів). Імпортер звичайно звільняється від сплати мита.

У вартість експорту й імпорту включаються також всі товари, що по­ставляються материнськими компаніями ТНК своїм дочірнім компаніям, які знаходяться на території інших країн. Так враховується внутріфірмо-вий обмін, здійснюваний у рамках ТНК, що включається в міжнародний товарообмін.

Міжнародна торгівля характеризується торгівельним сальдо і торгівельним обігом. Торгівельне сальдо — це різниця вартісних обсягів експорту й імпорту. Торгівельний обіг — сума вартісних обсягів експорту та імпорту.

Активне торгівельне сальдо — це перевищення експорту товарів і по­слуг над імпортом. Пасивне торгівельне сальдо — перевищення обсягу імпорту над експортом.