- •Основна література:
- •Додаткова література:
- •Хід заняття
- •План заняття
- •1.Поняття античної філософії. Етапи її розвитку та загальні особливості
- •Пізня класика або завершальний цикл античної філософії.
- •Особливості античної філософії
- •2.Західна парадигма (досократівська доба еллінської філософії)
- •Школи у Стародавній Греції
- •Мілетська школа
- •Елейська школа
- •А) Ахіллес і черепаха
- •Школа атомізму
- •Школа еволюціонізму
- •Школа ноологія
- •3. Філософська концепція Демокріта
- •Суть онтології Демокріта зводилось до двох основних положень:
- •4.Ідеї та представники високої класики в розвитку античної філософії: софісти, Сократ, Платон, Арістотель
- •5 Завершальний цикл розвитку античної філософії: школи, ідеї, представники
- •Школи еллінського періоду
- •Детальніше 5 запитання з Надольного і. Ф.
-
Школа атомізму
Демокріт. Ніщо не виникає з нічого; запорука буття світу - атом - неподільний, незмінний, неруйнівний
Основні положення атомістичної теорії походження
-
вся природа складається з атомів
-
атоми мають кількісні властивості і не мають якісних
-
властивістю атомів є рух
-
атоми відрізняються один від одного формою, місцем знаходження
-
атоми рухаються в порожнечі, яка, як і атоми, є матеріальною
-
Школа еволюціонізму
Емпедокл. Унаслідок поєднання стихій та космічних сил світ проходить різні стадії формування. Вважав, що всі процеси світу можна пояснити через взаємодію чотирьох стихій, або елементів (вогонь, повітря, вода й земля), та двох сил протилежного спрямування (любов і ворожнеча). Під дією любові подібне з'єднується із подібним, а під дією ворожнечі навпаки − у світі панують роз'єднання, розпад. Любов та ворожнеча почергово встановлюють своє панування у світі, а останній перебуває у періодичних станах прямування або до досконалості (так виникають Космос і всі форми життя), або до розпаду (який неминучий після панування любові).
-
Школа ноологія
Анаксагор. Світовий розум упорядковує Космос, використовуючи «гомеомерії» - частинки, які мають якості всього.
На поч. XX ст. акад. В. Вернадський використає термін «ноон» для позначення ноосфери − тієї частини біосфери Землі, що створюється завдяки культуротворчій діяльності людини.
3. Філософська концепція Демокріта
Головне філософії Демокріта – це вчення про атом, простий, вічний, незмінний, неподільний, що виникає і не знищується.
Атомів нескінченна множина, вони характеризуються твердістю, вирізняється один від одного своїм об’ємом і формою. Всі тіла складаються з атомів, реальними є лише ті властивості речей, які властиві атомам. Решта властивостей, які сприймаються чуттями: смак, запах, температура тощо, - існують не в речах, а тільки в чуттєвому сприйнятті людини. Атоми відділяються один від одного пустотою. Якщо атом – буття, то пустота – це небуття. Якби не було пустоти, то не було б реальної множинності та руху. Разом з тим якби все було подільне до нескінченності, то пустота була б у всьому, тобто у світі нічого не було б, у тому числі й самого світу. Рух як механічне переміщення атомів у пустоті, Демокріт вважав вічним природним станом космосу.
Суть онтології Демокріта зводилось до двох основних положень:
-
усі речі складаються зі сполучень атомів, багатоманітність світу викристалізовується з їх поєднання і роз’єднання, тому речі розрізняються лише є кількістю атомів, їх формою, порядком і положенням;
-
атоми вічно рухаються в пустоті, яка оточує їх, по відношенню до атома місце яке він займає випадково.
Людина – також скупчення атомів, але вона відрізняється від інших живих істот наявністю душі. Душа – це речовина, що містить дрібні, найбільш рухомі, вогняні атоми. Вона знищується зі смертю тіла, складається з двох частин: розумної, яка міститься в грудях, і нерозумної, яку розсіяно по всьому тілу.
Розглядаючи проблеми щастя – Демокріт говорив, що щастя в душі. Душа має бути поміркованою в насолоді, має перемагати у собі жагу, - а цього вчить філософія.
Пізнання, вважав Демокріт, полягає у сприйнятті людиною дії на неї тіл і предметів через відповідні органи чуттів. Проникаючи в тіло людини, образи речей торкаються атомів душі та викликають у ній відповідні відчуття зовнішнього світу. Істинне ж пізнання досягається тільки розумом. Види пізнання: темне і істинне.
Цікаво, що Демокріт є представником крайнього детермінізму, який переходить у фаталізм. Жодна річ не виникає безпричинно, але все виникає на якійсь основі через необхідність. Якщо людина знайшла скарб – це не випадковість, а наслідок того, що вона почала копати в цьому місці. Почала копати також не випадково, а через певну причину. Або іншій приклад: дорогою йде лисий чоловік, а в цей час орел піднімає в небо черепаху, щоб кинути на каміння і розбити її панцир, і, сприймаючи лисину за камінь, кидає черепаху, - чоловік гине. Це не випадковість, а зову ж таки ланцюг причини і наслідків.