27

Тема 1 Інновації: становлення та сучасні тенденції розвитку

План

1. Основні тенденції розвитку економіки.

2. Теорії циклічного економічного розвитку. Еволюція технологічних укладів: інноваційні теорії технологічних змін.

3. Сучасні концепції економічного розвитку.

4. Інноваційний тип розвитку як мета економічної політики держави.

1. Основні тенденції розвитку економіки

Новий тип відносин України із зовнішнім діловим світом за часом свого розвитку співпав із кардинальними змінами міжнародного характеру. Йдеться про глобалізацію, під якою розуміють передусім зростаючу взаємозалежність економік різних країн через зростання транскордонних переміщень товарів, послуг і капіталу, а також інтенсивного обміну інформацією й технологіями.

Вплив глобалізації на економіку відбувається під дією швидко зростаючого міжнародного руху:

• капіталу;

• робочої сили;

• товарів і послуг;

• технологій;

• інформації.

Зростає число міжнародних корпорацій: 1970 р. — 7000; 1990-й — 30000: 2002-й — 63000.

Деякі міжнародні корпорації за обсягом свого капіталу перевищують економіки окремих розвинених країн. Так, якщо взяти 100 найпотужніших економічних структур (країн та корпорацій) за обсягом капіталу, то серед них нараховується 51 корпорація,

Найбільша світова корпорація «Еххоп МоЬіІ» має більший капітал, ніж 180 держав разом узятих.

Дослідження питань глобалізації показують, що вона має цілу низку переваг: полегшується господарська взаємодія між державами, створюються умови для безперешкодного доступу країн до передових досягнень людства в економічній та науковій сферах, нівелювання рівнів розвитку різних регіонів. Водночас для багатьох держав, включаючи й Україну, глобалізація створює чимало труднощів і ризиків, які виникають передусім через різке зниження економічного потенціалу країни, спричинене перебудовою економіки з планових на ринкові принципи; дезінтеграційними процесами на постсоціалістичному просторі, а також недостатньою підготовленістю націо­нальних економічних, адміністративних та правових систем. Нерів­не «співвідношення сил» нерідко змушує приймати правила гри більш сильних учасників господарського обміну.

Сучасна глобалізація, що вже досягла високого ступеня взаємо­залежності, уявляється процесом перетворення регіональних соціа­льно-економічних систем на єдину всесвітню систему, котра розвивається на базі уніфікованих закономірностей.

З одного боку, глобалізація сприяє прискореному розвиткові продуктивних сил, науково-технічному прогресу, все інтенсивнішому спілкуванню держав і народів. У такий спосіб вона об'єктивно сприяє створенню людством ресурсної бази й інтелектуального потенціалу для забезпечення економічного розвитку на якісно новому рівні. Зростання взаємозалежності країн і народів у всіх сферах буття допомагає й формуванню нових політичних підходів, націлених на створення демократичних багатосторонніх механізмів керування міжнародною системою.

Та водночас процеси глобалізації, які в основному розвиваються стихійно, без колективного керуючого впливу світового співтовариства, збільшують цілий ряд застарілих економічних проблем, породжують нові ризики й виклики.

Різко підвищується роль зовнішніх факторів у розвитку держав. При цьому через розходження у фінансово-економічній міцності взаємозалежність між країнами набуває усе більш асиметричного характеру. Якщо вузька група провідних індустріальних держав ві­діграє в основному роль суб'єктів глобалізації, то величезна біль­шість інших перетворюється на її об'єкти, котрі «дрейфують» на хвилях фінансово-економічної кон'юнктури. Через це збільшується нерівномірність соціально-економічного розвитку світу. Очевидним є розшарування світової економіки на «зони зростання» і «зони застою».

Російський вчений, доктор економічних наук М. Делягін серед найсерйозніших небезпек для розвитку людства виділяє такі:

• зростаючу нестабільність(фінансову та політичну), що прогресує;

• набуття такими явищами, як масова убогість, масові злидні застійного характеру не лише в окремих країнах, а й цілих регіонах земної кулі (і пов'язані з цим руйнації соціальної тканини і маргіналізації окремих співтовариств, екстремізм і необоротна деградація навколишнього середовища);

• виникнення нездоланного й зумовленого, насамперед, технологічно розриву між розвиненими країнами й іншим світом, що веде до утворення «двох людств».

Далі М. Делягін виділяє ключові глобальні економічні небезпеки.

І. Світова економіка і політика визначаються наразі рішеннями, що приймаються керівництвом США і розташованими на їхній території найбільшими транснаціональними корпораціями, й відповідними діями. Такі рішення, що істотно впливають на розвиток усього людства, приймаються, виходячи лише з американських (а не світових) реалій і презумпції «внутрішньої», американської, а не глобальної відповідальності.

2. Нині монополії набули світового характеру, і в принципі не існує конкуренції, за допомогою якої можна було б за старими рецептами «відкрити» світову економіку (хіба що з інопланетянами...). Для загнивання таких глобальних монополій більш немає практично жодних перепон, особливо якщо вони спираються на метатехнології, котрі виключають саму можливість конкуренції між їхніми розробниками. Це і є глобальна криза.

3. Міграції фахівців у галузі «нової» економіки і, головне, загнивання глобальних монополій, здатних завдяки власній масштабності досить довго знижувати свою ефективність, призводять до втрати творчого духу, необхідного для участі в технологічній конкуренції, й зростання кількості й якості припущених помилок.

4. Розвиток інформаційних технологій і підвищення значення «економіки, заснованої на знаннях», можуть призвести до того, що випадкова смерть інтелектуального лідера глобальної монополії завдасть нищівного удару не лише по котируванню акцій його корпорації, а й по світовому ринку в цілому.

5. Поширення технологій, пов'язаних із формуванням свідомості, і кардинальне перевищення їхньої ефективності над звичайними технологіями створюють спокусу вирішувати проблеми «проми­ванням мозків», тобто коригуванням свідомості, а не реального світу. І ця тенденція неухильно зростає. Це може зробити (і вже робить) неадекватними не окремі керуючі структури, а все людст­во в цілому.

6. Конкурентна боротьба, щоразу загострюючись, може призвести до кардинального зменшення світового попиту за рахунок тих, що програли, і, відповідно, до гальмування світового прогресу.

7. Викуп розвиненими країнами своїх державних зобов'язань по­збавить світовий фондовий ринок найбільш надійного стабіліза­ційного фінансового інструменту й небезпечно знизить якість домінуючих вкладень, створивши тим самим неприйнятний сис­темний ризик.

8. Розробка (виникнення в процесі природної еволюції) вірусу, спрямованого на знищення комп'ютера (його програмного забез­печення) після самокопіювання в усі пов'язані з останнім адреси мережі, створить можливість руйнівної комп'ютерної війни.

9. Поширення «закриваючих» технологій, названих так тому, що їхнє використання зробить непотрібними величезну кількість по­ширених виробництв. Класичним прикладом є технологія зміц­нення рейок, що дає змогу істотно (майже втричі) зменшити потреби в них і відповідно скоротити їхній випуск. Слід сказати, що наразі «закриваючі» технології у значній кількості сконцентро­вані і в Україні. Масовий викид таких технологій на світові рин­ки може спричинити різке скорочення всієї існуючої індустрії, призвести до катастрофічних наслідків у більшості країн. Проте за рахунок цих технологій Україна може забезпечити імпортозаміщення на внутрішньому ринку.

Однією з найважливіших тенденцій розвитку світової економі­ки є, як відзначає М. Делягін, монополізація технологій формування свідомості і, головне, метатехнологій.

Метатехнологія — якісно новий тип технологій, що в принципі виключає можливість конкуренції. Останні в явній або неявній формі ро­блять користувача ліцензіатом. Найбільш наочні приклади метатехнологій:

мережний комп'ютер. Розосередження комп'ютерної пам'яті в мережі надає розроблювачу всю інформацію користувача і робить можливим втручання у його діяльність або навіть керування нею.

сучасні технології зв'язку, що надають змогу перехоплювати всі те­лефонні повідомлення на земній кулі й комплексно аналізувати їх практично в «онлайновому» режимі. Найближчим часом стануть можливими перехоплення і повне комп'ютерне опрацювання всьо­го обсягу повідомлень в Інтернеті;

різні організаційні технології: технології управління, котрі, впливаючи на культуру й систему цінностей того чи іншого суспільства, але не інтегруючись з ним, послабляють його конкурентноздатність; технології формування масової свідомості, адаптація якої до впливу викликає необхідність регулярного їх оновлення. .

Згадані технології через свою найвищу продуктивність стали пануючими. Виникнення метатехнологій створює технологічний розрив між більш-менш розвиненими країнами в принципі непере­борним, що виключає для останніх можливість успіху в глобальній конкуренції.

Найважливішим елементом глобалізації є поглиблення міжна­родного поділу праці. Завдяки йому обсяг світової торгівлі збільшу­ється швидше від ВВП; роль експорту й імпорту зростає навіть у країнах, здатних забезпечити себе всім необхідним .

У зарубіжній літературі детально досліджено соціальні наслідки глобалізації:

По-перше, інформатизація і зміна ціннісних орієнтацій у сім'ї призвели до різкого зниження числа народжень у розрахунку на од­ну жінку репродуктивного віку

Подібне «колективне самогубство» може призвести у XXI ст. до скорочення населення, причому вже до 2020 р. більш ніж третину населення розвинених країн становитимуть люди, старші 60 років.

По-друге, зростають масштаби міграції, скорочується частка корінного населення.

По-третє, відбуваються зрушення у структурі зайнятості: ско­рочується частка робітників, зростає питома вага жінок, а також працюючих неповний робочий тиждень (у т. ч. за допомогою ком­п'ютера, підключеного до інформаційної мережі фірми).

По-четверте, іншим стає зміст праці у зв'язку з більшим сту­пенем автоматизації й комп'ютеризації. Збільшується питома вага нестандартних рішень, що вимагає розвитку особистості, її ціннісної орієнтації. Інтелектуальний капітал, людський чинник стають го­ловними конкурентними перевагами.

По-п'яте, вкладення в освіту і НДДКР стають найбільш ефек­тивним напрямом інвестицій. Дистанційне навчання одержало знач­ний розвиток у промислово розвинених країнах.