20

Тема 2 Сутнісна характеристика інноваційних процесів

План

1. Інновації: сутність, класифікація та їх специфіка.

2. Етапи, стадії і моделі інноваційного процесу.

3. Сутність, об`єкти та суб`єкти інноваційної діяльності.

4. Життєвий цикл інновацій.

1. Інновації: сутність, класифікація та їх специфіка

Заглиблення в проблематику курсу зумовлює необхідність хоча б стислого огляду літературних джерел, що дає можливість визначитися в понятійному апараті щодо інноваційного процесу. Це тим більше важливо, що в даний час ще чітко не сформувалась термінологія в галузі інноваційної діяльності.

Слово innovation (англ.) утворене з латинського «новація» (новизна, нововведення) і англійського префікса «ін», що означає «в», «введення». Отже, у перекладі з англійської «інновація» означає «введення нового, відновлення».

Впровадження нового у господарську практику визначається як нововведення, тобто з моменту прийняття до поширення новація здобуває нову якість і стає інновацією.

Таким чином, інновація — це нововведення, яке пов'язане з науково-технічним прогресом (НТП) і полягає у відновленні основ­них фондів і технологій, в удосконалюванні управління й покращен­ні економічних показників підприємства.

Інновації є необхідною умовою розвитку виробництва, підви­щення якості та кількості продукції, появи нових товарів і послуг.

У ринкових умовах інновації охоплюють усю економіку, вклю­чаючи продуктивні сили (засоби виробництва, навчання працівни­ків) і виробничі відносини (форми і методи управління, поділу, спеціалізації й кооперації праці).

Встановлення конкретного кола аспектів, що характеризують сутність будь-якого поняття, є вихідним моментом для формулю­вання мети, структури й обсягу подальших досліджень. Саме тому ми приділяємо таку увагу дослідженню сутності базового поняття «інновація», яке має відповідати ряду вимог.

По-перше, вважаємо за доцільне розмежувати поняття «нововве­дення» й «інновація». Нововведення (новація) — оформлений результат фунда­ментальних, прикладних досліджень, розробок або експериментальних робіт у певній сфері діяльності з підвищення її ефективності. Ново­введення можуть оформлятися у вигляді: відкриттів; винаходів; патентів; товарних знаків; раціоналізаторських пропозицій; докуме­нтації на новий або удосконалений продукт, технологію, управлінсь­кий або виробничий процес; організаційної, виробничої або іншої структури; ноу-хау; понять; наукових підходів або принципів; доку­мента (стандарту, рекомендацій, методики, інструкцій і т. ін.); ре­зультатів маркетингових досліджень тощо. Вкладення інвестицій у розробку нововведення — половина справи. Головне — впровадити нововведення, перетворити нововведення на форму інновацій, тобто завершити інноваційну діяльність і одержати позитивний результат, і вже потім продовжити дифузію інновації. Для розробки нововве­дення необхідно провести маркетингові дослідження, НДДКР, орга­нізаційно-технологічну підготовку виробництва, налагодити вироб­ництво й оформити результати.

Новації постають як відкриття, винаходи, нові або вдосконалені процеси, структури, методики, стандарти, результати маркетингових досліджень тощо. Однак усві­домлення цінності новації, а значить, доцільності її впро­вадження, не приходить одразу після її появи. Має минути певний час, перш ніж хтось побачить потенційну вигоду від упровадження новинки та ініціює її виведення на ри­нок. Ідеться про інноваційний лаг.

Інноваційний лаг — період між появою новації та її впрова­дженням.

З моменту прийняття новації до реалізації та розпов­сюдження вона набуває нової якості, тобто стає інноваці­єю. У світовій економічній літературі існує багато визна­чень інновації, причому вітчизняні науковці синонімом терміна «інновації» вважають термін «нововведення». Термін «інновація» запровадив австрійський економіст Йозеф Шумпетер (1883—1950), який у 1912 р. в праці «Теорія економічного розвитку» вжив словосполучення «нова комбінація», маючи на увазі нову якість засобів ви­робництва, що досягалася шляхом певних поліпшень іс­нуючого обладнання, введення нових засобів виробництва або систем його організації. У наступних працях Шумпетер, замість терміна «нова комбінація», застосовував тер­мін «інновація».

Інновація — кінцевий результат упровадження нововведення з метою зміни об'єкта управління та одержання економічного, соціаль­ного, екологічного, науково-технічного або іншого виду ефекту.

У термін «інновація» вкладається найрізноманітніший зміст. Зверніть увагу на кілька визначень:

інновація — це підсумковий результат створення та освоєння принципово нового або модернізованого засобу (нововведення);

інновація в широкому розумінні — прибуткове використання новацій у вигляді нових технологій, видів продуктів, організаційно-технічних і соціально-економічних рішень виробничого, фінансового, комерційного або іншого характеру;

нововведення — це розвиток технології, техніки, управління на стадіях зародження, освоєння, дифузії на інших об'єктах;

у «Словнику польської мови» інновація означає впровадження чого-небудь нового, якоїсь нової речі, новинку, реформу.

Відповідно до Керівництва Фраскаті (документ прийняти ОЕСР у 1993 р. в італійському місті Фраскаті) інновація визначається як кінцевий результат інноваційної діяльності, втілений ; вигляді нового чи вдосконаленого продукту, упровадженого ні ринку, процесу, або в новому підході до соціальних послуг.

У підручнику «Інноваційний менеджмент» (за ред. Н. П. Завліна, А. К. Казанцева й ін.) інновація визначена як використанні в тій або іншій сфері суспільства результатів інтелектуально (науково-технічної) діяльності, спрямованих на вдосконаленні! процесу діяльності або його результатів.

інновація — кінцевий результат інноваційної ді­яльності, що отримав утілення у вигляді виведеного на ринок нового чи вдосконаленого продукту, нового чи вдосконаленого технологічного процесу, що використовується у практичній діяль­ності, або нового підходу до соціальних послуг.

Установлення конкретного кола аспектів, що характеризують сутність будь-якого поняття, є вихідним моментом для формування цілей, структури й обсягу подальших досліджень. Тому ми приділяємо таку увагу розглядові сутності базового поняття «інновація.

По-друге, нововведення можуть розроблятися як для власних потреб (для впровадження у власному виробництві або для накопи­чення), так і для продажу. На «вході» фірми як системи будуть но­вовведення їхніх продавців, що можуть одразу впроваджуватися, переходячи у форму інновацій, або ж просто накопичуватися в очі­куванні своєї реалізації. На «виході» фірми будуть лише нововве­дення як товари.

По-третє, неправомірно до поняття «інновація» включати роз­робку інновації, її створення, впровадження і дифузію. Ці етапи на­лежать до інноваційної діяльності як процесу, результатом якого й можуть стати нововведення або інновації.

Аналіз трактувань поняття «інновація» різними вче­ними підводить до висновку, що більшість із них ґрунту­ється на концепції Й. Шумпетера, який визначав відкрит­тя, винахід нового пристрою або технології як початкову подію, а інновацію, впровадження цього пристрою або технології — як завершальну подію, розглядаючи іннова­цію з погляду економічного застосування, що означає створення нових ресурсів або використання вже відомих в інший спосіб.

Згідно із Законом України «Про інноваційну діяльність», інновації — це новостворені (застосовані) і (або) вдосконалені конкурентноздатні технології, продук­ція або послуги, а також організаційно-технічні рішення виробничого, адміністративного, комерційного або іншого характеру, що істотно по­ліпшують структуру та якість виробництва і (або) соціальної сфери.

• інноваційна діяльність — діяльність, що спрямована на вико­ристання й комерціалізацію результатів наукових досліджень та розробок і зумовлює випуск на ринок нових конкурентноздатних товарів і послуг;

• інноваційний продукт — результат науково-дослідної і (або) дослідно-конструкторської розробки, що відповідає вимогам, встановленим згаданим Законом;

• інноваційна продукція — нові конкурентноздатні товари чи послуги, що відповідають вимогам, встановленим цим Законом;

• інноваційний проект — комплект документів, що визначає процедуру й комплекс усіх необхідних заходів (у т. ч. інвести­ційних) щодо створення й реалізації інноваційного продукту і (або) інноваційної продукції;

• пріоритетний інноваційний проект — інноваційний проект, що належить до одного з пріоритетних напрямів інноваційної діяльності, затверджених Верховною Радою України;

• інноваційне підприємство (інноваційний центр, технопарк, технополіс, інноваційний бізнес-інкубатор тощо) — підпри­ємство (об'єднання підприємств), що розробляє, виробляє й реалізує інноваційні продукти і (або) продукцію чи послуги, об­сяг яких у грошовому вимірі перевищує 70 % від загального обся­гу продукції і (або) послуг;

• інноваційна інфраструктура — сукупність підприємств, орга­нізацій, установ, їх об'єднань, асоціацій будь-якої форми влас­ності, що надають послуги із забезпечення інноваційної діяльності (фінансові, консалтингові, маркетингові, інформаційно-комуні­кативні, юридичні, освітні тощо).

Під інновацією мається на увазі об'єкт, не просто впровадже­ний у виробництво, а впроваджений успішно і такий, що приносить прибуток. За результатами наукового дослідження або зробленого відкриття він якісно відрізняється від попереднього аналога. Сукуп­ність науково-технічних, технологічних та організаційних змін, що відбуваються впродовж реалізації інновацій, можна визначити як інноваційний процес, а період створення, поширення й використання нововведень називають інноваційним циклом.

В умовах ринку інновації охоплюють усю економіку, в тому числі продуктивні сили та виробничі відносини. Вони є необхідною умовою розвитку виробництва, підвищення якості продукції та зростання виробничих можливостей підприємства, появи нових товарів і послуг, а також засо­бом, за допомогою якого організації адаптуються до змін у зовнішньому середовищі й змінюють його самі у власних інтересах. П. Друкер вказував, що «інновації (або нова­торство) — це особливий засіб підприємців, за допомогою якого вони досліджують зміни в економіці та суспільстві з метою використання їх у бізнесі чи різних сферах обслуго­вування». Залучення інновацій у практику роботи підпри­ємства чи їх створення власними силами здійснюється у межах інноваційного менеджменту.

Інноваційний менеджмент — підсистема менеджменту, метою якої є управління інноваційними процесами на підприємстві.