45

1. Обгрунтуйте взаємозв’язок управління підприємством та управління змінами.

Зміни є невід'ємною складовою для будь-якої організації, оскільки середовище, у якому вона існує, динамічне та мінливе. Тому організація, що хоче вижити в умовах постійного прогресу та бути лідером серед конкурентів, повинна реагувати на зміни середовища шляхом ефективного впровадження організаційних змін. Таким чином, постає проблема ефективного управління змінами в організації.

Під організаційними змінами ми розуміємо будь-яку зміну в одному або кількох елементах організації (рівня спеціалізації, діапазону контролю, розподілу повноважень, механізмів координації) на будь-якій стадії її життєвого циклу, що можуть проявлятися в перетворенні потенціалу організації та в зміні розмірів, масштабів та цілей її діяльності.

Управління змінами – це процес постійного коригування напрямку діяльності організації, модифікації поведінки її працівників в умовах змін.

Необхідність управління змінами в організації пов'язана із невідповідністю процесу управління потребам, зумовлена середовищем її функціонування. При цьому потрібно брати до уваги те, що зміни у будь-якому одному підрозділі організації, зазвичай, впливають на інші підрозділи і на організацію загалом.

Зміни у сучасних умовах пов'язанні із кризовими ситуаціями:

• невиконання планових та нормативних показників; зменшення прибутку підприємства;

• зменшення потенційних можливостей підприємства;

• зниження здатності бути конкурентоспроможним; зниження ліквідності.

У таких умовах основне завдання організації – це адаптація до змін зовнішнього середовища, що й зумовлює названі вище види змін. Повинне бути таке формування організаційної підтримки поведінки підприємства, яке б виробляло відповідний тип реакції на умови, що спричинені стратегічним та поточним зовнішнім середовищем. Керівництву підприємства необхідно вибрати таку організаційну структуру управління, параметри якої будуть за- безпечувати вироблення певного типу реакції, що відповідатимуть умовам реалізації обраної стратегії.

Процес вибору конкретного типу організаційної структури управління підприємства містить такі основі складові:

● відповідність організаційної структури управління основним критеріям здійснення потенційних можливостей підприємства та його зовнішнього оточення;

● адаптація лінійних та штабних підрозділів до типу реакції;

● відповідність організаційної структури управління переважній реакції та критеріям.

Умови успішного проведення змін:

1. Зміни повинні проводитися поступово, маленькими "кроками".

2. Процес змін повинен відбуватися зверху вниз (для здійснення загального керівництва) і знизу вверх (для завоювання підтримки колективу).

3. Повинна бути колективна відповідальність всіх тих, хто працює в організації в ході змін.

4. Зміни в організації повинні стосуватися кожного працівника.

5. Постійний контроль та оцінювання змін.

6. Менеджер повинен зробити точний аналіз проблем, визначити їх причини та провести зміни належним чином.

7. За потреби під час проведення змін потрібно залучати посередників.

8. Мотивація підлеглих у ході змін.

9. Чіткий розподіл повноважень в процесі змін.

10. Вироблення альтернативних підходів до проведення змін.

11. Надання підлеглим інформації про зміни.

12. Делегування підлеглим інформації для оцінювання господарської та комерційної ситуації.

У процесі впровадження змін керівникові варто обрати відповідну тактику, яка би сприяла змінам, знижувала рівень опору змінами. Керівник може обрати один із таких стилів управління опором змінам:

1. Конкурентний стиль – базується на наполегливості, створенні своїх прав.

2. Стиль самоусунення – проявляється в тому, що керівництво демонструє низьку наполегливість і водночас прагне до пошуку шляхів співробітництва з незгодними членами організації.

3. Стиль компромісу – передбачає помірковані наполягання керівництва щодо виконання його підходів до управління змінами.

2. Опишіть передумови проведення революційних та еволюційних змін на підприємстві.

В умовах ринкової економіки сучасні підприємства мають пристосовуватись до змін, пов’язаних зі зміною командно-адміністративної системи управління соціально-економічними відносинами на ринковий механізм господарювання, а також до змін, пов’язаних з глобалізаційними та кризовими процесами. Тому актуальною проблемою для вітчизняних підприємств стає не тільки постійне урахування нових реалій, але й забезпечення свого ефективного функціонування в нових умовах. Ці обставини змушують підприємства шукати нові підходи щодо управління бізнес-процесами та системами, що їх забезпечують, з урахуванням змін, що відбуваються в зовнішньому та внутрішньому середовищі підприємства. Звідси, організаційні зміни є однією з актуальних та значущих проблем підприємства.

Потреба в організаційних змінахзазвичай виникає у зв'язку із застаріванням структури фірми, системи комунікацій і методів управління. Перетворення в складі і структурі персоналу обумовлені недоліком його освітнього і кваліфікаційного рівня, конфліктами між членами організації і ін. Перетворення фінансової сфери переважно стосуються постійногонераціональноговитрачаннянаявних засобів, безрозсудноїкредитноїабо фондовоїполітики.

Особливо слід зупинитися на змінах, пов'язаних з технологіями і продукцією, що випускається, якість яких багато в чому залежить від стадії їх життєвого циклу, тобто періоду від виникнення до зникнення, що включає такі етапи як зародження, становлення, зліт, вершина, спад.

Технологія або продукт завжди обмежені періодом життя одного або декількох складових їх елементів, або, частіше, всіх відразу. Близькість до його завершення означає, що всі існуючі можливості поліпшити положення справ вичерпані, і подальше вдосконалення в цій області стає обтяжливим, бо витрати зростають швидшими темпами, ніж віддача від них.

Якщо межа досягнута, настає так званий «технологічний розрив» і подальше просування вперед стає неможливим. Наближення до точки розриву вимагає від організації вживання заходів по оновленню основних напрямів своїй діяльності, переходу до нових технологій і продуктів (послугам). Це пов'язано із значними витратами, що часто багато в чому перевершують витрати на поточне вдосконалення виробництва, і може розтягнутися на довгий час.

Організації, що не бажають, або що не мають можливості здійснювати крупні вкладення, прагнуть всіляко відтягнути цей момент. Проте, в умовах революційного розвитку техніка і технології, пов'язані з цим маневри дозволяють лише виграти час, але не отримати перемогу, і недооцінка цього може привести організацію до серйозних труднощів.

Не завжди також удається правильно визначити час настання технологічного розриву, оскільки найчастіше робити це намагаються на основі економічних показників, що не відображають адекватний стан технології.

Але, навіть якщо справи йдуть благополучно і організація знаходиться на підйомі, вона все одно повинна оновлюватися, якщо хоче досягти або зберегти положення, що лідерує, в своїй сфері. Тому зміни зовсім необов'язково свідчать про те, що вона потрапила в критичний стан. Але вони і не повинні здійснюватися ради самих себе, а бути на користь всім співробітникам.

В змінах життєвого циклу підприємства розрізняють дві форми розвитку (у відповідності з законами діалектики): еволюційну, яка пов’язана з поступовими кількісними та якісними змінами, та революційну, яка характеризується стрибкоподібним переходом із одного стану в інший .

Еволюційні зміни відбуваються, коли підприємство в процесі свого функціонування має організаційні та економічні зміни, які полягають в створенні нових підрозділів та відділів управління, існуючі реорганізуються або ліквідуються, змінюється структура фінансових потоків та структура управління.

Революційні зміни пов’язані зі значною організаційною перебудовою, що призводить до реорганізації на різних етапах життєвого циклу: на стадії зростання – злиття або приєднання, на стадії насичення – зміна організаційно-правової форми, на стадії скорочення – поділ на декілька підприємств.