17

Тема 4 Інноваційна політика фірми

План

1. Сутність і завдання інноваційної політики підприємства. Інноваційна політика підприємства у плановій та ринковій системах господарювання.

2. Принципи та механізм формування інноваційної політики підприємства.

3. Складові інноваційної політики підприємства.

4. Інноваційний потенціал підприємства як основа і результат його інноваційної політики.

1. Сутність і завдання інноваційної політики підприємства. Інноваційна політика підприємства у плановій та ринковій системах господарювання

Для забезпечення постійного оновлення продукції і вдосконалення виробничих процесів на підприємстві слід постійно виявляти поточні та майбутні проблеми, пов'язані із зміною життєвого циклу продукції й техноло­гії. Це означає здійснення пошукової інноваційної діяльнос­ті в різних напрямах з виділенням окремих інноваційних проектів, пріоритетних на час їх актуалізації. Управлін­ня сукупністю інноваційних процесів визначає інновацій­ну політику підприємства, яка формується на основі пев­них принципів і встановлює зв'язок між розвитком під­приємства і напрямами його інноваційної діяльності.

Інновація — основа економічного розвитку системи. Це поло­ження справедливе для систем різних рівнів, до яких належать як суспільство в цілому, окремі держави й їхні провідні галузі, так і підприємства. Аби інновації були ефективними вони мусять бути керованими, і саме вони є прерогативою інноваційної політики.

На рівні держави розробляється державна інноваційна політика, яка відображає ставлення держави до інноваційної діяльності, виз­начає мету, напрями, форми діяльності органів державної влади в галузі науки, техніки й реалізації їхніх досягнень.

На рівні фірми (підприємства) розробляється інноваційна полі­тика підприємства, що являє собою визначення керівництвом підп­риємства та його науково-технічними підрозділами мети інновацій­ної стратегії й механізмів підтримки пріоритетних інноваційних програм і проектів підприємства.

Необхідність розроблення інноваційної політики обу­мовлена потребою в стратегічному управлінні інновацій­ною діяльністю. За умов стрімкого НТП своєчасне та опе­ративне впровадження новацій забезпечує гнучкість, ма­невреність підприємства, його здатність пристосуватися до мінливого оточення (технічного, організаційного, госпо­дарського, політичного, культурного та ін.)- Тому інноваційна політика підприємства має передбачати послідовну цілеспрямовану комплексну інноваційну діяльність щодо зміни будь-якого із елементів бізнесу.

Інноваційна політика — форма стратегічного управління, яка ви­значає цілі та умови здійснення інноваційної діяльності підприємс­тва, спрямованої на забезпечення його конкурентоспроможності та оптимальне використання наявного виробничого потенціалу.

Інноваційна політика є частиною загальної політики підприємства, яка регламентує взаємодію науково-техніч­ної, маркетингової, виробничої та економічної діяльності в процесі реалізації нововведень. Управління цією взаємо­дією має здійснюватися на основі певних норм і правил, які охоплюють:

• організаційні, правові та інші процедури, що визна­чають порядок формування інноваційної політики;

• фактори, які слід враховувати у процесі її форму­вання;

• розвиток функціональних напрямів діяльності під­приємства;

• механізм реалізації програми інноваційної діяль­ності;

• методичні засади оцінювання ефективності іннова­ційної діяльності;

• механізм коригування напрямів інноваційної діяль­ності.

Інноваційна політика свідчить про ставлення керів­ництва до інноваційної діяльності підприємства, визначає її цілі, напрями, функції та організаційні форми. Вона вті­лена у відповідних планах і програмах: стратегічних, так­тичних та поточних.

Мета і роль інноваційної політики в діяльності підприємства змінювалася за різних систем господарювання (рис. 1).

Рис.1. Інноваційна політика підприємства у плановій та ринковій системі господарювання

У плановій економіці пріоритетним напрямом в інноваційній політиці держави був розвиток стратегічних галузей промисловості (насамперед оборонної промисловості, космічної техніки), що ви­робляли наукомісткі вироби та послуги й відігравали роль двигуна економічного розвитку на світовій арені. Інноваційну політику підп­риємств цих галузей було зорієнтовано на розробку й освоєння ра­дикальних, проривних інновацій. Інноваційна політика підприємств у цілому повністю визначалася інноваційною політикою держави й реалізовувала її. Механізм такої реалізації у загальному вигляді можна зобразити схематично (рис. 2).

Рис. 2. Механізм формування інноваційної політики підприємства у плановій економіці

Відповідно до наведеної схеми, на основі інноваційної політики держави розроблялись інноваційні програми й плани. Останні, транс­формовані в орієнтири, визначали інноваційну політику підприємства.

На підприємствах, що працювали на споживчий сектор (легка, харчова та ін.) інновації розглядались як органічно-закономірне оновлення вироб­ництва внаслідок його морального й фізичного старіння. Наголос робився на НТП у виробництві і орієнтувався на технічне й технологічне оновлення виробничої бази задля підвищення продуктивності й ефективності праці.

У цьому секторі процес-інновації превалювали над продукт-ін-новаціями. Орієнтиром в інноваційній політиці була економічна ефективність виробництва, від якої не залежала життєспроможність самого підприємства, бо ефективність забезпечувалася державною програмою. Гарантований збут, планування згори, неврахування пот­реб кінцевих споживачів призвели до неконкурентоспроможності більшості підприємств на момент трансформації України до ринкової економіки. Особливо це позначилося на підприємствах, що обслуго­вували споживчий сектор.

Одним із істотних чинників, який переважно зумовив зацікавленість підприємств інноваційною діяльністю, стали зміни в економічній системі. Трансформація економічної системи господарювання з централізованим плануванням сприяла виникненню абсолютно нових умов функціонування. Цей процес створив нову картину — картину ринку, елементами якої стали поява конкурентів та спричинена ними цінова конкуренція, різкі зміни по­питу, зростання вимог до якості, зростання коштів на вдосконалення виро­бів, швидкі технологічні зміни та цілий ряд інших. У багатьох випадках ці фактори стали мотивами для проведення інноваційних заходів.

Перехід України до ринкової системи господарювання призвів до зміни розуміння місця й основної мети інноваційної політики на під­приємстві. Новій системі притаманне планування на мікрорівні, тобто під­приємство самостійно визначає, з ким, як, коли, для кого і яким чином працювати. Особливість інноваційної діяльності в ринкових умовах поля­гає передусім в її орієнтації на попит споживача. Вирішення внутрішніх інноваційних завдань підприємства як виробника так чи інакше має підпо­рядкований характер. За умов конкуренції сильні позиції матиме підприє­мство, яке гнучко реагує на потреби ринку й спроможне задовольнити но­ву потребу або ж запропонувати новий чи поліпшений засіб задоволення існуючої. Тобто йдеться про інновацію, яка стає ключовим фактором кон­курентоспроможності підприємства, а інноваційна політика — основою політики підприємницької. Характер взаємовідносин «інновації — під­приємство» в умовах ринку ілюструє схема, наведена на рис. 3.

Рис.3. Система взаємовідносин “ринок – підприємство - інновація”

Відзначаючи стратегічну важливість інновацій, інноваційних процесів для довгострокового розвитку підприємства, слід наголо­сити на необхідності керування цими процесами. Задля організації й планування інноваційних процесів на підприємстві виокремлюють інноваційну політику. Тому обов'язковим є знання складових ос­танньої, підходів до її формування, факторів впливу. Висвітлен­ню цих важливих питань присвячено наступний підрозділ.