- •Семінарське заняття 13. Філософія історії (зм 10)
- •1 Філософські роздуми щодо сенсу та спрямування людської історії. Ідея суспільного прогресу, його критерії та межі. 2. Суспільне буття в історичному вимірі.
- •3.Суспільно-історичний прогрес, його суб’єкти та рушійні сили
- •3.Закон - тенденція нерівномірності суспільного прогресу.
- •4.Закон - тенденція прискорення темпів суспільного прогресу.
- •4. Теорія суспільно-економічної формації
- •1.Первинна формація особиста залежність
- •2.Вторинна формація зовнішня залежність
- •3. Третинна формація вільна індивідуальність
- •5 Теорії індустріального та постіндустріального суспільства.
- •5. Філософія культурно-цивілізаційного циклизма
- •6 Поняття інформаційного суспільства.(самостійна робота –Доповідь)
Семінарське заняття 13. Філософія історії (зм 10)
(2 год)
План.
-
Філософські роздуми щодо сенсу та спрямування людської історії. Ідея суспільного прогресу, його критерії та межі.
-
Суспільне буття в історичному вимірі.
-
Суспільно-історичний прогрес, його суб’єкти та рушійні сили.
-
Теорія суспільно-економічних формацій.
-
Теорії індустріального та постіндустріального суспільства.
-
Поняття інформаційного суспільства.
-
1 Філософські роздуми щодо сенсу та спрямування людської історії. Ідея суспільного прогресу, його критерії та межі. 2. Суспільне буття в історичному вимірі.
3.Суспільно-історичний прогрес, його суб’єкти та рушійні сили
Відомо, що розвиток - це процес спрямованих, закономірних змін матеріальних і ідеальних об'єктів. Чи існує провідний напрямок у розвитку людства і який він? З безлічі точок зору на цю проблему виділимо і охарактеризуємо три полярних.
1) Найпоширеніша позиція в суспільствознавстві провідним напрямком розвитку суспільства вважає прогрес - тенденцію поліпшення, вдосконалювання однієї або декількох сфер громадського життя. Історія може тупцювати на місці і навіть іти іноді назад, але, в остаточному підсумку, тенденція прогресу невблаганно прокладає собі дорогу через всі протиріччя і конфлікти. Людство йде по сходам прогресу нагору, до світлого майбутнього.
Різні теорії прогресу відрізняються критерієм виділення ступенів {фаз історії) і їх кількістю. Наприклад, Г.Гегель залежно від ступеня свободи в історії суспільства виділяє чотири ступеня Ступені світового історичного прогресу по Гегелю
Східний світ
Свобода де-спота
Грецький світ
Свобода для деяких; принцип прекрасної індивідуальності
Римський світ
Свобода для деяких; принцип абстрактної загальності
Германський світ
Повна свобода. Правова держава Завершується розвиток {доходить до абсолюту)
Карл Маркс відповідно до типу виробничих відносин виділяє п'ять ступенів прогресу
Ступені суспільного прогресу по К. Марксу
Комуністична
Буржуазна
Феодальна
Рабовласницька
Первіснообщина формація
У К.Маркса, на відміну від замкнутої схеми Г.Гегеля, історичний процес відкритий у майбутнє. Комуністичної формації поки що немає. Більше того, К.Маркс неодноразово підкреслював, що комунізм це не ідеальний завершений стан суспільства, а нескінченний шлях до нього.
2). Протилежна позиція провідним напрямком вважає регрес - рух вниз, погіршення стану суспільства. Історик античності Гесіод в книзі "Праці і дні" писав, що людство пережило п'ять основних стадій, щораз як би спускаючись по сходам історії на одну ступінь наниз. Почавши золотим, пройшовши срібний і інші століття, воно виявилося у залізному. Споконвічний стан людського роду - "золоте століття" - ера безхмарного щастя, всього було вдосталь, земля давала все, не треба було працювати, кожен жив безтурботно, проводячи свій час у банкетах і достатку. У залізний вік, який став зараз долею людини, люди проводять свої дні в праці, турботах і сумі. Такої ж точки зору дотримувалися, наприклад, Л.Сенека, Ж.Ж.Руссо. В XX столітті "розчарування в прогресі", відродження апокаліпсичних очікувань пов'язані з усвідомленням і прогнозуванням глобальних проблем. Песимістичні прогнози прийдешніх катастроф є не просто передчуттям, а прораховуються на математичних і кібернетичних моделях.
Незважаючи на протилежність, перша і друга позиції єдині в загальному підході до історії. Розвиток людства розглядається як єдиний закономірний процес; за основу береться ескалаторна модель історії. Всі народи рухаються по одному ескалаторі (нагору або вниз) перебуваючи на різних його ступенях (хтось обігнав і виїхав уперед, а хтось відстав, але відсталий пройде ті ж самі ступені).
3) Третя позиція - протилежна першим двом, у ній заперечується єдність історичного прогресу. Методологічним принципом пояснення історії є ідея циклічності і деревоподібна модель існування людських культур. Історія людства представляється як відносно самостійний розвиток окремих культур (культури - окремі плоди на древі історії). Кожна культура, розвиваючись, проходить певні стадії, цикли у своєму розвитку.
Ідея циклічності реалізована, наприклад, в теорії історичного круговороту Джамбаттисто Віко (італійський філософ, 1668-1744 рр.). Він представив історію як розвиток всіх націй по циклах, які складаються із трьох епох: божественної (бездержавність, підпорядкування жерцям), героїчної (аристократична держава) і людської (демократична республіка або представницька монархія). Кожний цикл, проходячи стадії дитинства, юності і зрілості, закінчується загальною кризою і розпадом даного суспільства. Зміна епох здійснюється в силу суспільних переворотів.
Методологія культурно-цивілізаційного циклизма продовжує розвиватися і у сучасній філософії історії.
Критерії і закономірності суспільного прогресу
Більшість філософів і істориків вважають прогрес провідною тенденцією, головним напрямком розвитку суспільства.
Зміст суспільного прогресу. Суспільний прогрес - це процес удосконалювання сутнісних сил людини, розвиток здібностей, задоволення матеріальних і духовних потреб, збагачення інтересів і прагнень.
Ціль суспільного прогресу - всебічний розвиток сутнісних сил кожної людини.
В цих формулюваннях відображена гуманістична спрямованість прогресу; тобто людина є головною метою і змістом історії.
Розвиток техніки, зростання виробництва, наукові відкриття самі по собі не можуть служити показником прогресу, вони прогресивні лише в тому випадку, якщо поліпшують життя людини, сприяють його розвитку.
Критерії прогресу. По яким же ознакам, критеріям можна визначити рівень розвитку суспільства; яке суспільство більш прогресивне, яке-менш? І чи можна знайти єдиний критерій прогресу? На останнє питання існує дві протилежних відповіді-
Одні суспільствознавці вважають, що не можна (або важко) говорити про загальний, єдиний критерій прогресу. В кожній сфері суспільного життя діють специфічні закономірності, які і визначають особливий критерій: економічний, технічний, науковий, соціальний, політичний, моральний, естетичний і інші. Важко по одному й тому ж критерію визначати рівень розвитку, наприклад, техніки і моральності.
Інші вважають, що оскільки існує єдиний історичний процес, повинен бути і комплексний критерій його оцінки.
Висловлюються різні точки зору по проблемі головного критерію прогресу:
- рівень розвитку продуктивних сил, насамперед техніки і технології - (технократичні концепції);
- тип виробничих відносин (марксизм);
- рівень продуктивності суспільної праці (валовий національний продукт (ВНП) на душу населення в рік -використовується в міжнародній економічній статистиці);
- рівень споживання (рівень життя, якість життя);
- спосіб розподілу готового продукту (наскільки реалізовані при цьому принципи справедливості і рівноправності);
- ступінь свободи особи;
- кількість і структура використання вільного часу;
- ступінь свідомості і використання суспільних законів;
- щастя людини як універсальний моральний критерій прогресу (ступінь реалізації сутнісних сил людини).
Перші в цьому списку - технічні і економічні критерії мають перевагу в тому, що вони виражаються в досить точних, конкретних кількісних показниках, а це необхідний елемент у будь-якій процедурі порівняння. Мінус їх у тому, що вони лише побічно торкаються головної фігури прогресу - людини. Такі комплексні, гуманістичні критерії, як воля і щастя, відбивають суть, зміст людського буття, але важко піддаються ідентифікації. Кожен із названих критеріїв можна взяти як головну ланку в ланцюзі і потім витягти весь ланцюг.
Закономірності прогресу. З ідеї єдності світової історії випливає положення про загальні закономірності прогресу.
1. Суспільний прогрес завжди суперечливий, здійснюється за допомогою боротьби старого і нового (консервативної і революційної сил) і тому має непрямолінійний характер. Історія ніколи не йшла гладко, рівномірно; всередині провідної прогресивної тенденції завжди є елементи регресу, застою.
2. Взаємозв'язок поступовості і циклічності. В суспільстві, оскільки в ньому є такий елемент як історична пам'ять, закон заперечення здійснюється швидше (набагато більше прикладів того, що "нове - це добре забуте старе").