Типи економічних систем

Ринкове господарство- це господарство, де економічні відносини відображають конкуренцію багатьох приватних власників, а регулювання відбувається об’єктивно- через ринок обміну ресурсів і продукту

Регульована економіка(змішана економічна система) – це об’єктивний ринковий механізм саморегулювання, який певним чином сполучається із державним впливом на економіку при визначальній ролі ринку, а також із соціальним захистом населення.

ІІ.Зародження економічної теорії та основні етапи її розвитку.

Етапи розвитку політекономії

Меркантилізм XV – XVIIст.

І етап

II етап

Класична політекономіяXVII – XIXст.

III етап

Прагматична політекономія XIX - XXст.

Марксистська

політекономія XIX -XX.

Сучасна політекономія

остання чверть XX ст.

IV етап і етап – меркантилізм

(Від італійського «мерканте» - торговець, купець).Меркантилізм почав формуватися ще в останній третині 15 ст., але широкого розвитку набув у 2 половині 16 ст. Найвідомішими представниками були :англійці - Уільям Стаффорд (1554 – 1612),і Томас Ман (1571- 1641), італієць Г. Скаруффі (1519 – 1584р.), француз Антуан Монкретьєн та росіянин Іван Посошков (1652 – 1726).

Провідну роль відігравали англійські економісти, тому що Англія раніше інших країн стала на шлях капіталістичного розвитку і її буржуазія мала більше досвіду в утвердженні нового суспільно – економічного ладу. Політекономія як наука почала оформлятися лише із зародженням капіталістичного ладу, й тому об’єктом її вивчення була не економіка взагалі, а економіка капіталістичного способу виробництва. А так як капіталістичні відносини почали складатися насамперед у торгівлі, то це знайшло відображення у теоретичних розробках перших економістів, які досліджували цю систему. Зокрема, виходячи з чисто поверхневої оцінки ринкових процесів, вони:

1) ототожнювали багатство з грішми, вважали, що багатством є лише те, що може бути реалізоване в грошах, золоті;

2)виробництво розглядали лише як передумову для створення багатства; 3)безпосереднім джерелом багатства вважали обіг (торгівлю) , тому що там

товари перетворюються в гроші й виникає прибуток завдяки продажу товарів

дорожче, ніж вони були куплені;

4)однак не всякий обіг вважався джерелом багатства, а лише торгівля між країнами (міжнародна), бо саме вона збільшує кількість грошей у країні, тоді як внутрішня торгівля лише перекладає гроші з одних рук у інші, не приносячи країні прибутку. Звідси загальний висновок: Баланс у зовнішній торгівлі повинен бути активним, тобто треба менше купувати за кордоном і більше продавати;

5)продуктивною вважалась праця, зайнята у торгівлі, насамперед міжнародній, бо найбільш сприяла нагромадженню багатства країни.

II етап - класична політекономія.

У XVІІ ст. економіка Англії почала швидко розвиватися. Особливо швидко розвивалася суконна промисловість. У середині XVІІ ст. в Англії відбулася буржуазна революція, яка створила умови для утвердження капіталізму в країні. Виникли нові проблеми в економіці. Вирішення саме цих проблем – у центрі уваги основоположника класичної політичної економії Уільяма Петті.

Уільям Петті (1623 – 1687) свої політекономічні погляди виклав у таких творах, як «Трактат про податки і збори», « Політична анатомія Ірландії», «Політична арифметика», «Різне про гроші».

Основні відкриття У.Петті:

1)вперше при аналізі економіки перейшов від опису явищ до аналізу їх суті;

2)сформулював початки теорії трудової вартості. Саме У.Петті належить вираз:

«Праця є батько і активний принцип багатства, а земля – його мати»;

3)на ґрунті теорії вартості розробив вчення про заробітну плату як вартість

мінімуму засобів існування робітників;

4)визначив продаж землі як продаж права на отримання ренти.