Ієрархія потреб по маслоу

За ступенем реалізації потреби можна класифікувати як:

1. Абсолютні – потреби породжені сучасним рівнем розвитку світової економіки;

2. Дійсні – потреби відповідають рівню розвитку економіки певної країни;

3. Платоспроможні – потреби, які людина може задовольнити відповідно до власних доходів та рівня цін.

Задоволення людських потреб відбувається при обмежених виробничих ресурсах. Обмеженість ресурсів породжує конкуренцію, яка відбиває суперечність між наявністю ресурсів і можливостями їх застосування.

2. Закон зростання потреб і соціально-економічна активність виробництва. Три етапи розвитку потреб

Безмежність потреб, обмеженість ресурсів породжують дію двох законів суспільного розвитку – закону зростання потреб і закону економії праці. Ці закони взаємопов’язані та відбивають дві сторони загальноекономічного закону зростання соціально-економічної ефективності. На рівні суспільства дія цього закону виявляється в тому, що в умовах безмежності потреб, суспільство, що прагне забезпечити їх найповніше задоволення, повинно прагнути до всебічної економії праці.

Закон зростання потреб є законом суспільного прогресу. Він характеризує не просто зростання, тобто появу все нових і нових потреб, а зміну структури їх, що відбиває просування як людини, так і суспільства в цілому від біологічного (фізіологічного) до все більш і більш різнобічного, багатого життя.

Особливостями вияву закону зростання потреб в економіці розвинених країн в нинішніх умовах є те, що, з одного боку відбувається перехід від масового виробництва і споживання до індивідуалізованого виробництва до споживання. А з іншого боку, індивідуальні потреби можуть бути реалізовані лише на колективній основі, спільною діяльністю колективів, людей певного регіону, всієї планети.

На прикладі економічно розвинутих країн у ХХ ст. можна виділити три етапи розвитку потреб:

Перший етап – до середини 50-х років, домінували матеріально-речові потреби. Однак, наприклад, у США вже в першій третині ХХ ст. спостерігався значний приріст вільного часу. В 20-ті роки робочий тиждень був законодавчо обмежений 40 годинами.

Другий етап почався з середини 50-х років з переходом до «економіки споживання», коли формуються такі соціальні потреби, як побутове обслуговування, освіта, медицина, спорт, відпочинок. На прикладі США можна простежити перехід до типу споживання, де панують послуги. Дію закону зростання потреб протягом ХХ ст. підтверджує динаміка вартості робочої сили.

Третій етап розвитку потреб почав формуватись у 80-ті роки. Він завершить фундаментальні зрушення в бік гуманітарних потреб, пов’язаних з творчістю, духовним розвитком особистості. Інтенсивний розвиток цих потреб вимагає, як зміни характеру праці, так і зростання тривалості вільного часу.

3. Взаємозв’язок потреб, виробництва і попиту

Взаємозв’язок потреб і виробництва характеризується насамперед впливом виробництва на потреби, який полягає в тому, що:

По-перше, виробництво разом з фантазією створює нові потреби, перетворює їх з одиничних на масові, тобто забезпечує розширене відтворення потреб.

По-друге, виробництво створює споживчі блага, отже забезпечує задоволення потреб.

Гуманізація виробництва властива постіндустріальному суспільству, зумовлює підсилення взаємовпливу потреб і виробництва, адже вона передбачає безпосереднє підпорядкування потребам людини як процесу праці, так і його результату. Це означає, що процес праці повинен забезпечити задоволення потреб у творчості й праці, інтелектуальній, відповідальній, змістовній діяльності. Розвиток змісту і характеру праці та потреб, створює людину, що здатна працювати по – новому і сприймати нові продукти виробництва.