Закінчення схеми 6.3

Сукупні витрати

На послуги:

— житлово-комунальні

з них сума пільг та субсидій

— побутові

— культури, відпочинку та спорту

— освіти, навчання, дошкільного виховання

— медичні та санаторно-курортні

з них сума пільг на оплату санаторно-курортних путівок

— транспорту

з них сума пільг на проїзд у міжміському транспорті

— зв’язку

з них сума пільг на оплату телефону

— інші

Допомога родичам, іншим особам

Купівля нерухомості, будівництво житла та інших будівель

Купівля акцій, сертифікатів, валюти, вклади до банків

Аліменти

Інші витрати

Усього сукупних витрат

Розшарування суспільства в зв’язку з переходом України до ринкової економіки зумовило необхідність упровадження у статистичну практику показників, які широко використовуються в міжнародній статистичній практиці для аналізу диференціації населення за доходами: 1) валовий наявний дохід; 2) реальний дохід; 3) рівень бідності; 4) рівень злиденності; 5) купівельна спроможність середньодушового доходу (товарний еквівалент); 6) децильний коефіцієнт диференціації; 7) коефіцієнт Джині.

Загальні доходи населення визначаються сумою особистих номінальних доходів та вартістю безкоштовних чи пільгових послуг, наданих населенню за рахунок соціальних фондів (так звані соціальні трансферти). Відрахувавши з особистих номінальних доходів населення податки, обов’язкові платежі та внески в суспільні організації, знаходять особисті наявні доходи, тобто ту частину, яку їхні власники спрямовують на споживання та заощадження. З метою усунення впливу фактору зміни цін валовий наявний дохід населення розраховується в реальному виразі з коригуванням на індекс споживчих цін за формулою:

За нашими розрахунками рівень бідності в Україні в 2000 році становив 80,4 %.

За розрахунками на підставі даних вибіркового обстеження домогосподарств у 2000 році рівень злиденності населення України становив 45,5 %.

Купівельна спроможність середньодушового грошового доходу розраховується як відношення середньомісячного грошового доходу на одну особу до середньої ціни будь-якого товару чи послуги і виступає як товарний еквівалент доходу. Товарний еквівалент доходу деякою мірою свідчить про паритет купівельної спроможності національної грошової одиниці і слугує відправною точкою для аналізу ринкових валютних курсів.

Показники диференціації доходів населення пов’язані з іменами Парето, Лоренца і Джині. Італійський економіст і соціолог В. Парето (1848—1923) узагальнив дані деяких країн і встановив, що між рівнем доходів та кількістю їх отримувачів існує обернена залежність, яку названо в літературі законом Парето. Американський статистик і економіст О. Лоренц (1876—1959) розвинув цей закон і запропонував його графічне зображення у вигляді кривої, яка дістала назву кривої Лоренца. Цей графік добре відомий з навчальної літератури. К. Джині (1884—1965) — італійський економіст, який за проханням Ліги націй визначив національне багатство головних учасників Першої світової війни та завдані збитки за допомогою узагальнюючого коефіцієнта концентрації їхнього майна.

Диференціація доходів населення — це розмах коливань доходів населення, який характеризує відмінності в його матеріальному добробуті. Ці відмінності слугують підставою для поділу населення за групами залежно від середньодушового доходу. Подохідні групи будуються або за розміром середньодушового доходу від найменшого до найбільшого (табл. 6.3), або стандартизовано — за показниками, які застосовуються статистикою для таких рядів: децилями (за 10 %), квантилями (20 %), які відбивають обсяг грошових доходів, що припадають відповідно на чисельність населення в 10 % і 20 %. За цим інтервальним рядом розподілу розраховують показники диференціації доходів населення: 1) децильний коефіцієнт диференціації; 2) коефіцієнт концентрації Джині.

Таблиця 6.3