4. Бюджет часу студентів

Фізіологічна норма навчальних занять становить 10-11 годин на добу (до першого курсу 7-8).

Питома вага самостійних занять повинна зростати від курсу до курсу.

Наукові дані доводять, коли навчальні заняття, самостійна робота, сон, харчування здійснюються в одні й ті ж години (з відхиленням не більше 40 хв.), тоді між цими життєво важливими процесами встановлюється чіткий взаємозв’язок – динамічний стереотип, в результаті чого попередня діяльність спонукає наступну. Організм регулює види занять, встановлює баланс між працею та відпочинком. Тому у студентів розвивається відчуття часу, яке допомагає працювати у певному ритмі.

Для уникнення перевтоми, слід чергувати розумову роботу з іншими видами праці.

Основні загальні правила економії часу:

1. Сформуйте у себе готовність до навчальної діяльності.

2. Завчасно підготуйте до роботи своє робоче місце.

3. Установіть певний розпорядок роботи.

4. Працюйте планомірно, систематично, кожного дня певну кількість годин, а не залпом.

5. До роботи приступайте зразу і серйозно.

6. Працюйте інтенсивно але без напруги. Для мозку під силу великі навантаження. Здібності можна розвивати усе життя.

7. Не піддавайтесь шаблону, працюйте творчо.

8. Правильно чергуйте різні види діяльності.

9. Навчіться суміщати деякі види діяльності, наприклад під час читання літератури критично оцінюйте її, робіть необхідні записи.

10. Не робіть великих перерв під час розумової праці (входження в роботу збільш.).

11. Не припускайте дрібниць (все потрібне повинно бути на місці).

12. Розумно організуйте свій відпочинок (зміна роботи).

13. Установіть серед робочого дня годину повного відпочинку (після обіду).

14. Виховуйте увагу до робочого часу (берегти не лише, а й чужий робочий час).

15. Усувайте можливі перешкоди (розмови по телефону, сторонні справи).

16. Якщо відчуваєте втому у вечері і робота не йде, то перенесіть її на більш ранній час.

17. Спішіть поволі.

18. Привчіть себе вести щоденник та книжку для нотаток. Звільніть свою пам’ять під питань, цифр, фактів, які потребують певної напруги думки.

19. Учіться володіти собою, керувати своїми діями.

Наукова організація праці студентів

3. Форми організації навчального процесу

Студент повинен засвоїти такі правила підготовки до лекції:

1. Необхідно повторити навчальний матеріал попередньої лекції, переглянувши конспект.

2. Бажано ознайомитись з планом наступної лекції. Для цього переглянути програму курсу.

3. Потрібно виявити матеріал, що найгірше висвітлений в підручнику.

4. Потрібно установити питання, на які слід звернути особливу увагу на наступній лекції.

5. Потрібно визначити основні види розумової праці, які будуть потрібні на наступній лекції.

6. Потрібно підготувати основні та побічні матеріали.

7. Потрібно визначити цільову психологічну установку на наступну лекції.

Підготовка до слухання лекції сприяє більш результативному і систематичному засвоєнню її змісту.

Уміння слухати лекцію з максимальною користю – одна з необхідних якостей культури навчальної праці.

Слухати потрібно уважно, зосереджено, намагаючись звільнитися від усього зайвого. Слід увесь час стежити за ходом думок викладача. Лише тоді цей процес буде активним, творчим.

Дуже важливо для студента навчитися вибирати найбільш суттєвий навчальний матеріал, класифікувати та структурувати його.

Тренування пам’яті – важлива умова продуктивного слухання лекції.

Існують чотири види пам’яті: зорова, слухова, моторна і змішана. Вважають, що студент має хорошу зорову пам’ять, якщо працюючи з текстом він помічає, що найкраще засвоює прочитане, що легко може відтворити текст, закривши очі. Слухова пам’ять проявляється тоді, коли студент легко, не втомлюючись, може слухати лекцію викладача і запам’ятати майже все. Наявність моторної пам’яті можна установити, якщо студент помічає, що краще за все запам’ятовує той текст лекції, до якого йому вдається створити відповідні малюнки тощо. Змішана пам’ять визначається тим, що студент однаково добре запам’ятовує навчальний матеріал, якщо він його прочитає, запише або почує. Слід зауважити, що жоден з розглянути видів пам’яті не дається від народження. Для розвитку і доведення до високого рівня кожного виду пам’яті необхідні систематичні тренування.

Для ефективного використання лекції в процесі навчання, необхідно навчитися конспектувати лекцію.

Досвід свідчить, що абсолютна більшість студентів записує лекцію. Деякі з них висловлюють думку, що при наявності підручників, лекцію записувати необов’язково.

Зарубіжні і вітчизняні психологи довели, що відразу після лекції запам’ятовується, і то на короткий строк, не більше, ніж 40-45% навчального матеріалу. Тому, якщо лекція була не записана, то інформація губиться.

Що і як слід записувати на лекції?

1. Потрібно уникати детальних записів.

2. Записи потрібно виконувати за найбільш зручною схемою. Наприклад. Залишати великі поля і писати на одній стороні аркуша, а на другій – під час опрацювання лекції, записувати відомості з додаткової літератури, цитати, зауваження.

3. Для виділення назви теми, питань плану, заголовків, основних наукових положень використовувати чорнило іншого кольору.

4. Обов’язково записувати рекомендовану літературу.

5. Записи вести охайно, грамотно, чітко.

Робота над текстом лекції передбачає:

• повторити текст заслуханої лекції за конспектом;

• незрозумілі положення, твердження винести на поля і уточнити;

• усунути пропуски, недоліки, дописати незакінчені слова;

• виділити основні положення, розділи, тобто закінчити технічне оформлення конспекту;

• перед наступною лекцією переглянути конспект попередньої.

Семінарські заняття як форма навчання мають давню історію, що йде з античності. Саме слово "семінар" походить від латинського "semіnarіum" – розсадник і пов'язаний з функціями "посіву" знань, переданих від учителя до учнів. Вони "проростають" у свідомості учнів, здатних до самостійних суджень, до відтворення і поглиблення отриманих знань. Семінари проводилися в давньогрецьких і римських школах як сполучення диспутів, повідомлень учнів, коментарів і висновків учителів. З XVІІ століття ця форма навчання використовується в Західній Європі, а з XІ століття – у вітчизняних університетах. Семінарські заняття мали практичний характер і являли собою школу того чи іншого вченого, під керівництвом якого студенти практично опановували теоретичний курс дисципліни, методику наукового дослідження. Семінарська форма навчання постійно розвивалася, чіткіше реагуючи на задачі вищої школи.

У сучасної ВШ семінар є одним з основних видів практичних занять по гуманітарних і технічних науках. Він є засобом розвитку в студентів культури наукового мислення. Семінар призначений для заглибленого вивчення дисципліни, оволодіння методологією наукового пізнання. Головна мета семінарських занять – забезпечити студентам можливість опанувати навичками й уміннями використання теоретичного знання стосовно особливостей досліджуваної галузі. Семінарські заняття необхідні для контролю і закріплення знань, контролю за їх опануванням, для педагогічного спілкування.

Практичні заняття відіграють важливу роль у виробленні в студентів навичок застосування отриманих знань для розв’язання практичних задач разом з викладачем.

Ціль практичних занять. ПЗ покликані поглиблювати, розширювати, деталізувати знання, отримані на лекції в узагальненій формі, і сприяти виробленню навичок професійної діяльності. Вони розвивають наукове мислення і мову, дозволяють перевірити знання студентів і виступають як засіб оперативного зворотного зв'язку.

Підготовка до семінарських та практичних занять. Основою для підготовки студентів є опрацьовані кафедрами плани занять. В них перераховують питання, що вивчаються, даються завдання для самостійного виконання, визначається основна та додаткова література.

Структура: вступне слово викладача, власне практична частина (виконання завдань. обговорення питань), питання студентів з наступної теми, заключне слово викладача.

Розмаїтість занять випливає з власне практичної частини. Це можуть бути обговорення рефератів, дискусії, рішення задач, доповіді, тренувальні вправи, спостереження, експерименти.

Підготовка до практичних занять здійснюється за таким планом.

1. Уточнення теми, плану, завдань.

2. Виконання завдань, повторення раніше набутих знань, вивчення конспектів і літератури.

3. Читання основної та додаткової літератури, виділення незрозумілих питань для консультації з викладачем.

4. Виконання завдань.

Самостійна робота – це планована робота студентів, виконувана за завданням н при методичному керівництві викладача, але без його особистої участі. СРС призначена не тільки для оволодіння кожною дисципліною, але і для формування навичок самостійної роботи взагалі, у навчальній, науковій, професійній діяльності, здатності брати на себе відповідальність, самостійно вирішити проблему, знаходити конструктивні рішення, вихід із кризової ситуації і т.д. Самостійна робота сприяє поглибленню і розширенню знань; формуванню інтересу до пізнавальної діяльності; оволодінню прийомами процесу пізнання; розвитку пізнавальних здібностей.